ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14629/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - закрите акціонерне товариство "Київбуделектротранс",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нюанс-де-Юре",

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс",

на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 (суддя: Мельник В.І.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (головуючий: Калатай Н.Ф., судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.)

за позовом закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" (далі - ЗАТ "Київбуделектротранс")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нюанс-де-Юре" (далі - ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре")

про визнання правочину недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "Київбуделектротранс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре", в якому просило визнати недійсним договір про надання правової допомоги від 14.09.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ЗАТ "Київбуделектротранс" та ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" було укладено два договори про надання правової допомоги, проте послуги за договором від 14.09.2015 ЗАТ "Київбуделектротранс" не надавались, а акти приймання - передачі виконаних робіт за цим договором не підписувались. Розрахунки ЗАТ "Київбуделектротранс" здійснював за надані послуги відповідно до договору від 01.08.2015. Відтак договір від 14.09.2015 був укладений без наміру створення правових наслідків, є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 зі справи № 910/14629/17, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що ЗАТ "Київбуделектротранс" не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що договір від 14.09.2015 був укладений сторонами без наміру та умислу його не виконувати.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, згідно з доводами Товариства:

- ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" надавало юридичні послуги позивачу саме за договором про надання юридичних послуг від 01.08.2015, а не за договором від 14.09.2015, за яким і відбулося стягнення заборгованості в судовому порядку із Служби автомобільних доріг у Київській області;

- договір від 14.09.2015 був підписаний сторонами, проте існував формально, оскільки послуги за цим договором ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" не надавались;

- ЗАТ "Київбуделектротранс" повністю розрахувалося за юридичні послуги, надані ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре";

- договір від 14.09.2018 укладений без наміру створення правових наслідків і відповідно до вимог статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є фіктивним договором;

- у протоколах узгодження вартості виконаних робіт за договором від 01.08.2015 вже було передбачено обсяг послуг щодо судового стягнення заборгованості зі Служби автомобільних доріг Київської області, а відтак ЗАТ "Київбуделектротранс" не зобов'язане двічі оплачувати одні і ті ж послуги.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема про те, що:

- між сторонами було укладено два договори з різними предметами та зобов'язаннями сторін і обидва з них виконувались сторонами;

- до акта приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2015 та до протоколу узгодження вартості послуг від 31.10.2015 була включена вартість розробки стратегії та дослідження можливості досудового та судового стягнення заборгованості, після чого на підставі розробленої стратегії було укладений договір від 14.09.2015;

- перше судове засідання у справі відбулось 18.01.2017, коли договір від 01.08.2015 вже не діяв, що свідчить про надання послуг ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" за договором від 14.09.2015;

- відповідач вчинив усі дії для виконання зобов'язання відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 14.09.2015.

21.05.2018 до Касаційного господарського суду надійшла заява від ЗАТ "Київбуделектротранс" про відкладення розгляду справи № 910/14629/17 на інший день, у зв'язку з великим навантаженням справ у адвоката, який представляє інтереси позивача.

У судовому засіданні 22.05.2018 заява ЗАТ "Київбуделектротранс" судом не задоволена, з огляду на те, що участь представників сторін у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою згідно з ухвалою Суду від 26.03.2018, а також з урахуванням того, що згідно з приписами статті 306 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) строк розгляду касаційної скарги, у даному випадку, становить шістдесят днів з дня поставлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке:

01.08.2015 між ЗАТ "Київбуделектротранс" та ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" було укладено договір про надання юридичних послуг (далі - Договір від 01.08.2015), у пункті 1.1 якого сторони погодили, що ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" приймає на себе зобов'язання надавати ЗАТ "Київбуделектротранс" комплекс юридичних послуг, передбачених пунктами 1.2.1-1.2.7 Договору від 01.08.2015, а останнє зобов'язується приймати такі послуги та сплачувати їх вартість.

Згідно з пунктом 2.1 Договору від 01.08.2015, за надання послуг, вказаних у пунктах 1.2.1-1.2.7 Договору, ЗАТ "Київбуделектротранс" сплачує ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" суму коштів, визначену протоколом узгодження вартості виконаних робіт (наданих послуг), до 10-го числа місяця, що йде за місяцем, в якому були надані послуги.

Пунктом 4.1 Договору від 01.08.2015 сторони погодили, що ТОВ "ЮФ "Нюанс-де-Юре" зобов'язане у межах діючого законодавства, із залученням кваліфікаційних спеціалістів або без такого залучення, виконувати всі необхідні дії для досягнення позитивного для позивача результату.

Згідно з пунктом 4.2 Договору від 01.08.2015 до обов'язків позивача, серед іншого, віднесено обов'язок своєчасно прийняти та оплатити надані послуги відповідно до пункту 2.1 Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договір від 01.08.2015 вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

З матеріалів справи випливає, що на виконання умов Договору від 01.08.2015 сторонами 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016, 29.02.2016 та 30.04.2016 підписано протоколи узгодження вартості послуг, в яких сторонами визначено перелік наданих протягом звітного місця послуг та їх вартість, а також відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016, 29.02.2016 та 30.04.2016, якими зафіксовано факт приймання позивачем послуг.

Загальна вартість послуг, щодо яких підписані акти, становить 435 000 грн., платіжним дорученням від 27.06.2017 №14 на виконання умов Договору від 01.08.2015 позивачем було відповідачу перераховано 433 000 грн.

14.09.2015 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір про надання правової допомоги (далі - Договір від 14.09.2015), в якому погодили, що відповідач бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу позивачу щодо стягнення заборгованості за Договором № 443М-12 на послуги з улаштування зовнішнього освітлення ділянки автомобільної дороги С100705 (Київ - Одеса) - Марлахівка - Іванковичі - Круглик км. 0+140 - км 4+485, Київської області від 04.12.2012 у судовому порядку, а позивач зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

У пункті 2.1 сторони погодили, що Договір від 14.09.2015 набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з пунктом 3.1 Договору від 14.09.2015 за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.2 Договору від 14.09.2015, позивач сплачує відповідачу винагороду в розмірі 285 000 грн., протягом 5 робочих днів з моменту підписання Договору від 14.09.2015.

При досягненні позитивного результату у справі про стягнення заборгованості, а саме винесення господарським судом України рішення про стягнення заборгованості на користь позивача за договором № 443М-12 на послуги з улаштування зовнішнього освітлення ділянки автомобільної дороги С100705 (Київ - Одеса) - Марлахівка - Іванковичі - Круглик км 0+140 - км 4+485, Київської області від 04.12.2012, позивач зобов'язується виплатити виконавцю додаткову плату у розмірі 10% від загальної суми стягнення за рішенням господарського суду, у тому числі сума основного боргу, 3% річних, інфляційні втрати, пеня, штраф, протягом 5 робочих днів з моменту повного або часткового виконання рішення суду (пункт 3.2 Договору від 14.09.2015).

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними в справі документами, а саме копіями:

- довіреності, виданої 28.11.2016 позивачем Нікітич Ю.Ю. та Галабудському І.І., які, згідно з наданим відповідачем штатним розписом, з 01.11.2016 є працівниками відповідача, на представництво інтересів позивача;

- вимоги позивача до Служби автомобільних доріг України № 1 від 05.10.2016 про сплату заборгованості за договором № 443М-12, яку відправляв Галабудський І.І.;

- позовної заяви про стягнення заборгованості ЗАТ "Київбуделектротранс" до Служби автомобільних доріг України від 06.12.2016 за підписом Галабудського І.І.;

- заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.01.2017 за підписом Галабудського І.І., яку подано до господарського суду міста Києва 27.01.2017;

- рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/22472/16, яким позов ЗАТ "Київбуделектротранс" до Служби автомобільних доріг України про стягнення заборгованості за договором № 443М-12 задоволено повністю. Вказане рішення винесено за участі представника позивача Нікітіч Ю.Ю.;

- заяв до Державної казначейської служби України в Київській області щодо виконання наказу у справі № 910/22472/16 за підписом представника позивача Нікітіч Ю.Ю., -

що Договір від 14.09.2015 укладався з метою надання правової допомоги замовнику щодо стягнення заборгованості за договором № 443М-12 на послуги з улаштування зовнішнього освітлення ділянки автомобільної дороги С100705 (Київ - Одеса) - Марлахівка -Іванковичі - Круглик км. 0+140 - км 4+485, Київської області від 04.12.2012 у судовому порядку та фактично виконувався сторонами.

Встановлено судами і те, що останнім місяцем, у якому сторонами були підписані протоколи узгодження вартості послуг та акти приймання-передачі виконаних робіт за Договором від 01.08.2015, є квітень 2016 року, в той час як дії щодо стягнення заборгованості за договором № 443М-12 вчинялись відповідачем з жовтня 2016 року, тобто у період, який не охоплюється актами та протоколами за Договором від 01.08.2015.

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, про те, що укладення Договору від 01.08.2015 та Договору від 14.09.2015 з проміжком часу в 1,5 місяця та те, що два договори були укладені між сторонами в 2015 році, а звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі Служби автомобільних доріг Київської області відбулось лише 01.02.2017, на що посилається позивач, не свідчить про фіктивність Договору від 14.09.2015, а підписання сторонами протоколів узгодження вартості послуг до договору від 01.08.2015, в яких вже було передбачено обсяг послуг, щодо якого було укладено спірний договір і які позивачем були оплачені, не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до приписів статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ЗАТ "Київбуделектротранс" без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 910/14629/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко