Єдиний унікальний номер 235/2479/17 Номер провадження 22-ц/775/489/2018

Головуючий у 1 інстанції Величко О.В. Єдиний унікальний номер 235/2479/17

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/489/2018

Категорія 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.

суддів: Космачевської Т.В., Мірути О.А.

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», третя особа: ОСОБА_3, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (головуючий 1 інстанції Величко О.В., єдиний унікальний номер 235/2479/17, рішення ухвалено у приміщенні суду м. Покровську, Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2016 року о 08 годині 45 хвилин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Renault Trafic» державний номер НОМЕР_1, в місті Покровську Донецької області, на перехресті проспекту Шахтобудівників та вул. ОСОБА_4, не надав перевагу в русі автомобілю «ВАЗ 2105», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ 2105 під його керуванням зазнав значні механічні пошкодження. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АХ №483841 від 10 серпня 1985 року, власником транспортного засобу «ВАЗ-2105» є ОСОБА_3, він є батьком дружини ОСОБА_1 Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 22 від 30 серпня 2016 року вартість майнової шкоди становить 24 195,94 гривень, вартість проведення експертизи складає 700 гривень. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТВД «Страхова компанія «Альфа - Гарант», який не відшкодував заподіяну шкоду. Відповідач ОСОБА_2 добровільно також не відшкодував заподіяної шкоди. Також неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 гривень. Тому, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду у сумі 24 195,94 гривень, сплата за проведене авто товарознавчого дослідження у сумі 700 гривень, моральну шкоду у сумі 5 000 гривень та понесені судові витрати.

14 грудня 2017 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», третя особа: ОСОБА_3, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 24 895 гривень з подальшою передачею ОСОБА_1 пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_2 після повного відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Позивач заявив позовні вимоги про відшкодування шкоди саме в рамках деліктного зобов’язання, зокрема про стягнення шкоди з винної особи, до страхової компанії позовні вимоги не заявлялись. Враховуючи норми права та обставини справи, суд встановивши, що транспортний засіб позивача визнано фізично знищеним, ринкова вартість транспортного засобу становить 24 195,94 грн., клопотань про призначення судово- автотоварознавчої експертизи сторони не заявляли, а тому керуючись принципом змагальності сторін та доказів наданих позивачем, визначив суму майнової шкоди у сумі, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 24 895,94 грн. з них, 24 195,94 грн. вартість + 700 грн. експертне дослідження = 24 895,94 гривень). У зв'язку з тим, що пошкоджений автомобіль вважається знищеним, суд, задовольняючи позов шляхом відшкодування збитків та стягуючи з відповідача вартість автомобіля, визнав за необхідне вирішити питання передачі останньому залишків пошкодженого автомобіля після відшкодування шкоди.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником транспортного засобу, який отримав механічні пошкодження в ДТП, ушкоджень його здоров'ю не спричинено, з підстав, викладених у позовній заяві, права на відшкодування моральної шкоди позивач не має, оскільки не є власником пошкодженого майна.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вірно трактує використання договору обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до ст.1194 ЦК України, яким забезпечується: як право потерпілого на повне відшкодування збитків, так і право страхувальника на захист своїх майнових прав. Судом першої інстанції було залучено в якості третьої особи, а потім і в якості співвідповідача страхову компанію ТДВ «Страхова компанія «Альфв - Гарант», проте будь-якого стягнення зі страхової компанії суд першої інстанції у своєму рішенні не передбачив. Позивач не пред’явив жодних позовних вимог до страхової компанії, але до звернення до суду він звертався із відповідною заявою про виплату шкоди до страхувальника, внаслідок чого, останнім було зроблено грошовий переказ, але вони були повернути з вини позивача. Разом з тим судом першої інстанції було залишено поза увагою оцінку заподіяної шкоди, яка була представлена страховою компанією, яка практично у два з половиною рази менше оцінки, проведеної судовим експертом і відповідно оцінка страхувальником розміру збитків було проведено не вірно: було встановлено, що огляд пошкодженого транспортного засобу безпосередньо співробітниками страхової компанії взагалі не проводився, а в якості розрахунку збитку бралися свідчення «пробігу» автомобіля, який майже у два рази перевищує фактичний, до того ж розмір франшизи у 2000 грн, який зазначила страхова компанія суперечить нормам чинного законодавства. Таким чином, звернення потерпілого до страхової компанії свідчить про те, що він від своїх прав не відмовлявся, а навпаки - намагався їх реалізувати. Вказує, що питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Отже, скаржник, як страхувальник, відшкодувавши за рішенням суду потерпілому збитки, фактично позбавлений можливості отримати відшкодування своїх збитків на підставі даного положення закону.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

У судове засідання не з’явились відповідачі ОСОБА_2, товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», третя особа: ОСОБА_3, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.195-197).

Крім того, до апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.198).

До апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якій просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач звертаючись до суду з даним позовом скористувався наданими законом правами та не заявляв позовні вимоги щодо співвідповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант». Суд першої інстанції ухвалюючи рішення вирішив питання про передачу знищеного транспортного засобу після повного відшкодування майнової шкоди, а тому вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю - доповідача, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги ОСОБА_2 оскаржує рішення суду лише щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування майнової шкоди, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди виходив з вимог ст.1166, 1192 ЦК України та зазначив, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Вартість майнової шкоди зазначена в автотоварознавчому дослідженні, відповідачами не надано доказів, які б спростували висновки експерта. У зв'язку з тим, що пошкоджений автомобіль вважається знищеним, задовольняючи позов шляхом відшкодування збитків, стягуючи з відповідача повністю суму ринкової вартості автомобіля , заперечень з цього приводу з боку позивача, третьої особи не надійшло, суд визнав за необхідне вирішити питання передачі останньому залишків пошкодженого автомобіля після відшкодування ним шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2016 року о 08 годині 45 хвилин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Renault Trafic» державний номер НОМЕР_1, в місті Покровську Донецької області, на перехресті проспекту Шахтобудівників та вул. ОСОБА_4, не надав перевагу в русі автомобілю «ВАЗ 2105», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений транспортний засіб «ВАЗ 2105», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АХ №483841 від 10 серпня 1985 року, власником транспортного засобу «ВАЗ-2105» є ОСОБА_3, він є батьком дружини ОСОБА_1

14 листопада 2016 року постановою Димитровського міського суду Донецької області ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі № 3/226/410/2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення ( а.с. 8).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України (у редакції, що була чинною на момент розгляду справи у суді першої інстанції)вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Та обставина, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "ВАЗ 2105", є страховим випадком, сторонами не оспорюється.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки «Renault Trafic» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 застраховано у товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9557770 (а.с.30).

Відповідно до висновку №22 експертного авто-товарознавчого дослідження, складеного 30 серпня 2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, спричиненої володільцю автомобіля ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_2, на момент проведення висновку становить 24 195, 94 грн ( а. с.9 - 15).

Вартість проведення експертизи становить 700 грн. ( а. с.31-32).

Позивач вимог до страховика про стягнення страхового відшкодування не пред'являв.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Суд першої інстанції, врахувавши правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року ( справа №6-954 цс16), обґрунтовано виходив з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок винної особи є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: шляхом звернення з вимогою про відшкодування шкоди до винної особи чи шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування.

Таким чином, законним є висновок суду першої інстанції про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити йому у позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, безпосередньо винною особою, оскільки позивач повинен був звернутись з вимогою щодо виплати страхового відшкодування до страховика є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

09 грудня 2016 року ОСОБА_5 власник транспортного засобу звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку, яка прийнята до розгляду страховиком та проведено дії по встановленню всіх обставин випадку, які б давали можливість прийняти рішення про виплату страхового відшкодування (а.с.105).

22 березня 2017 року був проведений звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номер ДО 1695, відповідно до якого ринкова вартість вказаного автомобіля складає 12 125 гривень (а.с.106-108).

28 березня 2017 року платіжним дорученням № ID-91990 ТОВ «Страхова компанія «Альфа гарант» перерахувала ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 10 070, 94 гривень (а.с.109).

28 березня 2017 року платіжним дорученням № НО3288D03Q ТОВ «Страхова компанія «Альтфа гарант» повернуто грошові кошти у сумі 10 070,94 гривень, оскільки не зазначено дані ПІБ та ІНН отримувача страхового відшкодування ОСОБА_3О.(а.с.110).

Вирішуючи питання щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який виходив з дійсного розміру заподіяної позивачеві шкоди.

Згідно висновку експертного дослідження № 22 вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_2, на момент проведення висновку становить 24 195, 94 грн. ( а. с. 15).

Виходячи з величин, оцінювач зробив висновок, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля "ВАЗ 2105" складає 30 306,15 гривень, що перевищує ринкову вартість 24 195,94 гривень до пошкодження, тому його відновлення є економічно недоцільним.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз’яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосуватися не лише страховиком, але й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 зазначив, що неодноразово звертався до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, за своєю ініціативою провів авто товарознавче дослідження, після проведення якого згодний з висновком, що транспортний засіб є фізично знищеним, а тому погодився стягнути на його користь з відповідача ринкову вартість 24 195,94 гривень. Транспортний засіб знаходиться у гаражі, та він згодний передати його відповідачу після виплати майнового відшкодування.

Отже, позивач ОСОБА_1 визнав, що автомобіль "ВАЗ 2105" є фізично знищеним, а тому погодився стягнути на його користь з відповідача ринкову вартість 24 195,94 гривень.

Частиною першою статті 212 ЦПК України (у редакції, що була чинною на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами статей 10, 11, 212 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 не надав доказів, якими він обгрунтовував свої заперечення, що є його процесуальним обов'язком.

Частиною першою статті 143 ЦПК України 2004 року встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції відповідно до положень частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суди сприяли всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснювали наслідки вчинення або вчинення ними процесуальних дій, зокрема порядок призначення експертизи, але відповідач (не з’явився у судове засідання апеляційної інстанції) не скористався таким правом, і відповідного клопотання не заявив.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Розглядаючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку відповідно до статей 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, оскільки вони були предметом розгляду у суді першої інстанції, судом відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України (в редакції яка діла на час ухвалення рішення суду) надана відповідна правова оцінка, яка ґрунтується на всебічному, повному , об’єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну правову оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване судове рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 – без змін.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст..ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді

Повний текст постанови складений 23 травня 2018 року.

Суддя