ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/12552/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ",

представник позивача - Дороніна А.М. адвокат (дов. від 10.04.2018)

відповідач - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Павленко О.В. головн. спец. (дов. від 22.02.2018)

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 (суддя Воронько В.Д.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий - Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.)

у справі № 904/12552/16

за позовом публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (далі - Товариство)

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення Відділення від 06.12.2016 № 40/01-14/06-16 у справі № 36/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована посиланням на неправильне застосування Відділенням норм матеріального права.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 у справі № 904/12552/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, в позові відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій у вирішенні спору неправильно застосували норми Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також застосували до спірних правовідносин норми матеріального права (приписи Кодексу газорозподільних систем), які не підлягали застосуванню, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вони не діяли;

- суди проігнорували підтверджені матеріалами справи істотні обставини та докази, зокрема наявні документи щодо виникнення у споживача аварійної ситуації та неможливості відновлення газопостачання після пожежі;

- суди безпідставно вважали встановленими істотні обставини справи, які не підтверджені жодними доказами, а саме щодо звернення громадянки ОСОБА_6 до позивача з приводу відновлення газопостачання, запровадження останнім "бігунка" та нібито підтвердження представником позивача цього факту;

- у новому розгляді справи суди попередніх інстанцій надали іншу правову оцінку діям сторін, яка суперечить приписам Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відділення у відзиві просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що судами прийняті оскаржувані судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано Товариство суб'єктом господарювання, яке протягом 2015 року, поточного періоду 2016 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в територіальних межах міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл: Любимівка, Перше травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське та радгоспу "Дзержинець") Дніпропетровської області;

- визнано дії Товариства щодо встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання споживачу ОСОБА_6, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до обмеження інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування конкуренції на ринку;

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Товариство здійснює свою діяльність на підставі ліцензій, виданих Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг щодо розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ у межах території міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім названих сіл та радгоспу) Дніпропетровської області, а, отже, в розумінні статі 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є суб'єктом господарювання;

- рішенням Відділення від 27.09.2016 № 32/01-14/06-16 у справі № 15/06-03-1/16 становище Товариства на ринку розподілу природного газу в територіальних межах міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл: Любимівка, Перше травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське та радгоспу "Дзержинське") Дніпропетровської області у 2015 році та поточному періоді 2016 року визнано монопольним (домінуючим), оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. Станом на момент виникнення правовідносин, що є предметом дослідження, ринкове становище Товариства на цьому ринку не змінилося;

- розгляд справи Відділенням було розпочато за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_6, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Споживач);

- у заяві Споживачем повідомлено, що 14.11.2015 за адресою Споживача виникла аварійна ситуація (пожежа), у зв'язку з чим газопостачання було припинено шляхом установки заглушки (акт про припинення від 14.11.2015);

- 16.11.2015 Споживач звернулася до Товариства із заявою про відновлення газопостачання, але Споживачу було видано заяву - "бігунок", форма якої передбачала, що для відновлення газопостачання Споживачу необхідно одержати погодження служб (підрозділів) Товариства, а саме: архіву, технічних служб, відділу економічної безпеки, управління обліку газу та балансів, а також Споживач повинен пройти інструктаж з техніки безпеки;

- після звернення Споживача до Товариства газопостачання за його адресою відновлено не було;

- газопостачання за адресою Споживача було відновлено 11.07.2016;

- надання Товариством Споживачу заяви, форма якої передбачає, що Споживач повинен узгодити відновлення газопостачання з різними службами Товариства, незалежно від причин припинення газопостачання, призвело до ущемлення його інтересів, оскільки узгодження відновлення газопостачання з різними службами Товариства потребує додаткового часу, у зв'язку з чим Споживач тривалий час безпідставно не отримував послуги газопостачання;

- отже, Товариство висунуло до Споживача додаткові вимоги, які не передбачені чинним законодавством для відновлення газопостачання, тобто, встановило відмінний порядок відновлення газопостачання від визначеного законодавством, що призвело до ущемлення інтересів Споживача;

- Товариство не заперечило проти того, що форма вказаної заяви розроблена і затверджена самим Товариством;

- вказані дії були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття переваг над іншими учасниками ринку завдяки власним досягненням. Тобто за наявності альтернативи вибору газорозподільного підприємства Товариство змушене було б дотримуватись встановленого законодавством України порядку надання населенню послуг з розподілу природного газу, оскільки могло б втратити своїх споживачів;

- Товариством не надано жодних документів, якими з дати припинення і до моменту відновлення газопостачання були зафіксовані порушення або інші пошкодження за адресою Споживача, які б підтверджували об'єктивну неможливість відновлення газопостачання та підлягали усуненню;

- сам факт надання Товариством Споживачу такої форми заяви, яка передбачає необхідність узгодження відновлення газопостачання з різними службами Товариства незалежно від виду порушення, що стало причиною для припинення газопостачання, є порушенням порядку відновлення газопостачання, встановленого нормативно-правовими актами;

- згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства дохід (виручка) Товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік становить 1030350 тис. грн.;

- у визначенні штрафу Відділенням враховано, що: порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції щодо встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання носить непоодинокий характер та призвело до ущемлення інтересів побутового споживача; Товариством не доведено обставин, які б пом'якшували відповідальність.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема, проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідного рішення (розпорядження).

У відповідності до пункту 1 статті 3 наведеного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;

- підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Відповідно до пунктів 6 та 9 Правил надання населенню послуг з газопостачання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 та були чинними станом на час виникнення спірних відносин (положення яких кореспондуються з пунктом 6 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільчих систем, що набрав чинності 27.11.2015) газопостачання на об'єкт та/або газові прилади і пристрої споживача припиняється, зокрема, у випадку ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного, екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному чи газорозподільному підприємству.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті від 14.11.2015 № 1384 на відключення газу, який було складено за адресою Споживача, у графі "Причины отключения газа" (мовою оригіналу) зазначено "пожар в доме № 7". Будь-які інші причини припинення газопостачання (порушення) у вказаному акті відсутні, а в акті від 11.07.2016 № 1392 на відновлення газопостачання Споживачу не зазначено про усунення порушень; графа "Причины отключения газа" (мовою оригіналу) не заповнена.

Судами також встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що за адресою Споживача станом на дату припинення газопостачання були виявлені порушення, які останній мав усунути (або усунув) для відновлення газопостачання. Крім того, пожежа за адресою Споживача не була пов'язана з експлуатацією системи газопостачання. Посилання позивача на те, що в "результаті пожежі була порушена цілісність димових та вентиляційних каналів; при обстеженні системи газопостачання на об'єкті споживача співробітниками АДС було виявлено пошкодження газових приладів та відсутність вільного доступу до пристрою для відключення на газопроводі, який знаходиться у прибудованому приміщенні" не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи Відділенням та не підтверджено матеріалами справи № 904/12552/16.

За положеннями Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 43);

- сторони у справі обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових актах зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги, що органи Антимонопольного комітету України беруть участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Товариства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до обмеження інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування конкуренції на ринку, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф, - дійшли обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.

Посилання Товариства на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули повно та всебічно всі обставини справи, спростовується змістом оскаржуваних судових актів та здійсненим судами повним, всебічним, об'єктивним розглядом справи.

Інші доводи Товариства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Суд погоджується з аргументами Відділення, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що судами повно та всебічно досліджено всі обставини справи, а судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі 904/12552/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко