Справа № 2-а-211/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2009 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
за участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, інспектора Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 про визнання незаконної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2009 р. ОСОБА_5 звернувся із адміністративним позовом до інспектора Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 про визнання незаконної та скасування постанови інспектора Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 від 30 серпня 2009 р. (Серії СВ № 021581) про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як спочатку було винесено постанову, а вже потім протокол про адміністративне правопорушення, тобто на час розгляду справи не існувало доказів вчинення ним правопорушення, йому не роз’яснювались положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, відмовлено в перенесені розгляду справи задля того, щоб він зміг скористатись правовою допомогою.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 позов підтримали з вказаних в ньому підстав, при цьому додатково додали, що фіксація правопорушення не є належним доказом, оскільки була добута з порушенням вимог закону щодо використання приладу «Візир», та додали, що у них є підозри у фальшивості вказаних фотознімків, оскільки за чинним законодавством особу може бути притягнуто до відповідальності, якщо фотознімок показує лише один автомобіль, а в даному випадку відбулось фактичне монтування знімку.
Представник відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, просив розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги не визнав.
Інспектор Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6, в судове засідання не явився, про причини неявки та відношення до позову не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2009 р. інспектором Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким ОСОБА_5, 30 серпня 2009 р., близько 11 години 25 хвилин, в порушення п. 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями) на 46 км. автодороги «КІПТІ-ГЛУХІВ-БАЧІВСЬК», керуючи автомобілем НОМЕР_1 при обмежені руху 90 км./год, рухався зі швидкістю 129 км./год., перевищивши швидкість на 39 км./год..
В той же день, інспектором Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 на місці було винесено постанову від 30 серпня 2009 р. (Серії СВ № 021581) про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.,
Враховуючи те, що оскаржувану постанову було винесено 30 серпня 2009 р., адміністративний позов був направлений на адресу Ріпкинського районного суду Чернігівської області, 10 вересня 2009 року, тобто з порушенням строку в один день, що є незначним, проте він не був отриманий судом та повернувся ОСОБА_5 з позначкою «вийнято з поштової скриньки пошкодженим» від 19.10.2009 р., і 22.10.2009 р. адміністративний позов був повторно направлений на адресу суду, у зв’язку з чим він і пропустив строк на оскарження, тому виходячи з положень ст. 289 КУпАП, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, суд вважає, що строк звернення до Ріпкинського районного суду Чернігівської області пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.
Диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає, зокрема відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями).Зокрема, п. 12.6 «ґ» яких передбачає відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів швидкісного режиму на дорозі, де дозволено рухатись зі швидкістю не більше 90 км/год.
Матеріалами справи підтверджено, наявність в діях ОСОБА_5 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме п.п. 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями) стосовно порушення швидкісного режиму на дорозі, де дозволено рухатись зі швидкістю не більше 90 км/год. Проти вказаного не заперечує і позовна сторона, переконуючи при цьому суд саме в недоведеності вини ОСОБА_5
При цьому, посилання в адміністративному позові на те, що спочатку було винесено постанову, а вже потім протокол про адміністративне правопорушення, тобто на час розгляду справи не існувало доказів вчинення ним правопорушення, йому не роз’яснювались положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України не знайшло свого підтвердження в ході судового засідання, а є тільки припущеннями позивача на яких не може ґрунтуватись доказування в адміністративному судочинстві, навпаки спростовані матеріалами справи.
Посилання позивача про порушення його права на захист, оскільки не вирішено питання про перенесення розгляду справи для надання можливості скористатись юридичною допомогою дійсно має місце проте, це не є підставою для закриття провадження по справі.
Посилання ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_4 в судовому засіданні на те, що фіксація правопорушення не є належним доказом, оскільки була добута з порушенням вимог закону щодо використання приладу «Візир», та те, що у них є підозри у фальшивості вказаних фотознімків та застосування до них монтування, то в порушення норм КАС України вказані підстави адміністративного позову не були оформленні в письмовому вигляді, і суд не може давати їм оцінку
При вирішенні питання про накладення стягнення, суд вважає, що інспектор Дутий С.О. враховуючи обставини справи та пояснення ОСОБА_5 щодо правопорушення, беручи до уваги те, що від дій ОСОБА_5 шкідливих наслідків не настало, міг би, на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнити ОСОБА_5 за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про доцільність звільнення ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого діяння та оголошення йому усного зауваження.
Враховуючи положення ч 2 ст. 284, п. 3 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в такому випадку постанову слід скасувати, а провадження по справі слід закрити. Одночасне визнання вказаної постанови незаконною та її скасування, суд вважає недоцільним, оскільки виходячи з положень ч. 3 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень скасовує постанову і закриває справу.
Керуючись статтями 23, 71, 86, 146, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 22, 121, 222, 257, 284, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з змінами та доповненнями), суд –
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_5 строк на оскарження постанови інспектора Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 від 30 серпня 2009 р. (Серії СВ № 021581) про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., передбачений ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як такий, що порушений з поважних причин.
Адміністративний позов ОСОБА_5 – задовольнити частково .
Постанову інспектора Ніжинського взводу ДПС ДАІ при УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 від 30 серпня 2009 р. (Серії СВ № 021581) про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. – скасувати.
Звільнити ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП України, за малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.
Справу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.
В задоволені решти вимог відмовити.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий В.Б.Сташків