КОПІЯ Справа № 1-110/09
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2009 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі :
головуючого – судді Сидоренка Ю.В.,
секретаря - Кійченко Т.Г.,
з участю прокурора - Орел О.І., Беркути Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді справу за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого директором ОСОБА_2 «Миргород», раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 будучи службовою особою, скоїв умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, за наступних обставин.
20 грудня 2006 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у справі №2-1445 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Радікомпанії «Миргород», ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, виніс рішення, яким визнав такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь і гідність позивачів відомості, викладені у виступі ОСОБА_1 в передачі ОСОБА_2 «Миргород» 25 вересня 2006 року, та зобов’язав відповідачів ОСОБА_2 «Миргород» та ОСОБА_1 спростувати означені відомості шляхом зачитування ОСОБА_1 в тій же програмі, в той же час, резолютивної частини цього рішення без редагування та коментарів до неї, протягом місячного терміну з дня набрання рішенням суду законної сили. На підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області у справі № 22ц-306/2007 зазначене рішення набрало законної сили 25.01.2007 року .
Проте, ОСОБА_1, являючись директором радіокомпанії «Миргород», тобто обіймаючи в цій організації посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на якого безпосередньо покладався обов’язок виконання вказаного судового рішення, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати рішення суду в частині спростування відомостей, що не відповідають дійсності, протиправно ухилявся та не вчинив дій безпосередньо спрямованих на виконання означеного рішення, а саме: будучи директором та виконуючи обов’язки редактора радіопередач і головного редактора, протягом строку, встановленого для виконання рішення суду, виходячи в ефір радіокомпанії «Миргород» з радіомовними передачами, не включив в текст свого виступу та не зачитав резолютивну частину рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року у справі №2-1445 без редагування та коментарів до неї.
При цьому, після відкриття ВДВС Миргородського МРУЮ виконавчого провадження за виконавчим листом Миргородського міськрайонного суду від 13.02.2007 року та неодноразового отримання зобов’язання про виконання рішення суду, ОСОБА_1 24.02.2009 року видав наказ № 7, яким зобов’язав ОСОБА_1 спростувати відомості шляхом зачитування ОСОБА_1 в тій же програмі в той же час резолютивної частини рішення протягом одного місяця, а 26.02.2009 року видав наказ № 8, яким зобов’язав редактора інформаційних передач ОСОБА_5 надати можливість ОСОБА_1 (у випадку його звернення) виступити у ранковій передачі і зачитати резолютивну частину рішення суду, але не вжив ніяких заходів по виконанню цих наказів у встановлений строк, тому рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року у справі №2-1445 було ним виконане лише 08.06.2009 року, вже після порушення цієї кримінальної справи та передання її до суду.
Підсудний ОСОБА_1 під час судового розгляду справи своєї вини у вчиненні злочину не визнав посилаючись на те, що він вважає рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року незаконним і необгрунтованим, але як посадова особа – директор радіокомпанії «Миргород», ніколи не відмовлявся від його виконання ні в усній, ні в письмовій формі, та не ухилявся від його виконання. Пояснив, що на його думку, оскільки позов пред’являвся до двох відповідачів – ОСОБА_2 «Миргород», як до юридичної особи та ОСОБА_1 як фізичної особи, то і рішення суду стосувалось двох відповідачів: фізичної особи ОСОБА_1 (особисто зачитати резолютивні частину рішення) і юридичної особи ОСОБА_2 «Миргород» (надати можливість ОСОБА_1 виконати рішення суду, тобто особисто зачитати резолютивну частину рішення суду в тій же програмі і в той же час коли звучав і сам радіовиступ). Вважав, що оскільки виконавче провадження відносно юридичної особи радіокомпанії «Миргород» ніколи не проводилось та жодних документів виконавчого провадження на адресу радіокомпанії «Миргород» (як юридичної особи) не надходило, він, як директор, не був зобов’язаний і не мав реальної можливості виконати рішення суду, а порушення щодо нього кримінальної справи є спробою покарати його за невиконання обов’язку, покладеного на нього як фізичну особу. Також пояснив, що після отримання ним, як директором радіокомпанії, постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, якою його було зобов’язано уже як директора радіокомпанії виконати рішення суду, він видав накази № 7 від 24 лютого 2009 року та № 8 від 26 лютого 2009 року про виконання рішення суду № 2-1445 від 13.02.2007р. та звернувся до суду за відповідними роз’ясненнями. Після отримання ухвали Апеляційного суду Полтавської області по його скарзі на ухвалу Миргородського міськрайонного суду з питання роз’яснення рішення, 8 червня 2009 року ним особисто було зачитано резолютивну частину рішення суду 20 грудня 2006 року у справі № 2-1445.
Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним його вина в інкримінованому діянні підтверджується:
- показаннями свідка ОСОБА_6, яка показала, що вона працює в ВДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції на посаді старшого державного виконавця з 26.05.2008 року по теперішній час. З серпня 2008 року вона здійснює виконавче провадження по виконанню рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року № 2-1445. Тоді ж нею було направлене до Миргородського міськрайонного суду подання про роз’яснення статусу боржника (фізична чи посадова особа) по виконавчому листу №2-1445 від 13.02.2007 року. За результатами його розгляду судом винесено ухвалу, якою роз’яснено, що боржник ОСОБА_1, являючись фізичною особою, одночасно є службовою особою – директором ОСОБА_2 «Миргород», на яку безпосередньо покладався обов’язок виконання судового рішення, після набрання ним законної сили, у спосіб, визначений цим же рішенням. Означена ухвала була оскаржена ОСОБА_1 до апеляційного суду, після її розгляду апеляційним судом направлена до виконавчої служби. 18.02.2009 року нею винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, якою зобов’язано директора ОСОБА_2 «Миргород» ОСОБА_1 виконати рішення суду у строк до 25.02.2009 року. Копія означеної постанова направлена на адресу ОСОБА_2 «Миргород» її директору ОСОБА_1 При цьому у встановлений строк ОСОБА_1 рішення суду не виконав, тобто не спростував відомості шляхом зачитування в тій же програмі, в той же час, резолютивної частини рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2006 року у справі №2-1445. 26.03.2009 року нею повторно було надіслано зобов’язання директору радіокомпанії «Миргород» ОСОБА_1, щодо виконання рішення суду в строк до 29.03.2009 року, але підтверджуючих матеріалів про виконання рішення суду у цей термін не надійшло, тому матеріали провадження були направлені до Миргородської міжрайонної прокуратури;
- показаннями свідка ОСОБА_5, яка показала, що працює в ОСОБА_2 «Миргород» редактором ранкових інформаційних програм. Ій було відомо про рішення Миргородського міськрайонного суду щодо спростування недостовірної інформації та про видання наказу про надання ОСОБА_1 ефірного часу для зачитування резолютивної частини рішення суду, але підсудний до неї з проханням про надання йому ефірного часу не звертався;
- показаннями свідка ОСОБА_7 який показав, що працював у радіокомпанії «Миргород» звукооператором. Запис ранкових передач проводився напередодні ввечері, випуском передач в ефір займався ОСОБА_1;
- Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2006 року у справі №2-1445, згідно якого зобов’язано відповідачів ОСОБА_2 «Миргород» та ОСОБА_1 спростувати визнані такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь і гідність позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відомості, викладені у виступі ОСОБА_1 в передачі радіокомпанії «Миргород» 25 вересня 2006 року, шляхом зачитування ОСОБА_1 в тій же програмі, в той же час, резолютивної частини цього рішення без редагування та коментарів до неї, протягом місячного терміну з набрання рішенням суду законної сили (т.1 а.с.26-33);
- Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25.01.2007 року у справі №22ц-396, на підставі якої рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року набрало законної сили 25 січня 2007 року ( т.1 а.с.34);
- Ухвалою Верховного суду України від 11.06.2007 року, якою відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2007 року (т.1. а.с. 41);
- Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.10.2007 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у перегляді рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року за нововиявленими обставинами та встановлено, що 10 січня 2007 року ОСОБА_1 особисто ознайомився з матеріалами цивільної справи № 2-1445/06 у Миргородському міськрайонному суді (т.1 а.с.47-48);
- Листом Директора РК «Миргород» ОСОБА_1 від 15.05.2008 року на адресу Миргородського міжрайонного прокурора, в якому він повідомляє про те, що радіокомпанією «Миргород» рішення Миргородського міськрайонного суду не зачитувалося, оскільки воно вже зачитане 15 лютого 2007 року в передачі Миргородського районного радіо (т.1 а.с. 52);
- Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.10.2008 року, якою роз’яснено, що відповідно до резолютивної частини рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року боржник ОСОБА_1, являючись фізичною особою, одночасно є службовою особою – директором радіокомпанії «Миргород», на яку безпосередньо покладався обов’язок виконання судового рішення, після набрання ним законної сили, у спосіб, визначений цим же рішенням (т.1 а.с.82-83);
- Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26.11.2008 року у справі №22ц-2805, якою ухвала Миргородського міськрайонного суду від 13.10.2008р. залишена без змін (т.1 а.с.86);
- Матеріалами виконавчого провадження за номером ЄДРВП 5657197, які свідчать про те, що ОСОБА_1 знав про необхідність виконання ним рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року, але не вчиняв ніяких дій по його виконанню (т.1 а.с. 116-196);
- Розпорядженням Миргородського міського голови від 06.01.2004 року №4-к та рішенням Миргородської міської ради від 23 квітня 2004 року, згідно яких ОСОБА_1 призначено директором РК «Миргород» (т.1 а.с.60, 63);
- Статутом РК «Миргород» зареєстрованим Виконавчим комітетом Миргородської міської ради 08.01.2004 року та Статутом РК «Миргород» (в новій редакції), зареєстрованим державним реєстратором Виконавчого комітету Миргородської міської ради 12.03.2007 року, згідно п.5.2. яких: директор є керівником радіокомпанії і користується правом єдиноначальності у керівництві оперативною роботою радіокомпанії, виконує обов’язки редактора радіопередач (з 12.03.2007р. – головного редактора); представляє радіокомпанію у стосунках із засновником, державними органами, громадськими об’єднаннями, юридичними і фізичними особами, а також у суді, господарському суді; несе відповідальність за виконання радіокомпанією вимог актів законодавства України, здійснює усі адміністративні та господарські дії (т.1 а.с.64-67, 69-72);
- примірником газети «Миргород-наш дім» № 4 від 24 січня 2008 року, де на 2-й та 12-й сторінках вміщено інтерв’ю директора радіокомпанії «Миргород» ОСОБА_1, під назвою «ОСОБА_8: «Я заборонив розповсюдження цієї газети» в якому він повідомляє про небажання виконувати рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року (т.1 а.с.54).
Оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності та проаналізувавши їх, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведеною повністю.
При цьому суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_1 про те, що радіокомпанії «Миргород» нічого не було відомо про необхідність виконання рішення суду та те, що він як посадова особа не був зобов’язаний особисто зачитувати в ефірі резолютивну частину рішення суду, а пізніше не розумів, яким чином виконувати рішення суду, оскільки вони спростовуються вищепереліченими доказами. Зокрема, згідно установчих документів радіокомпанії «Миргород» ОСОБА_1 представляє її інтереси в суді і був ознайомлений з усіма рішеннями, які приймались у справі, в інтерв’ю газеті «Миргород – наш дім», у якому він повідомляв про небажання виконувати рішення суду, він виступав саме як директор радіокомпанії «Миргород», а в ухвалі Миргородського міськрайонного суду від 13.10.2008р. визначено, хто і яким чином повинен виконати рішення суду. Це твердження підсудного спростовується і відсутністю будь-яких реальних дій зі сторони підсудного, які б свідчили про намагання виконати це рішення та відсутністю будь-яких документів, які б стверджували про неможливість виконати це рішення. Тому суд розцінює показання підсудного як засіб уникнути або пом’якшити покарання за скоєне.
Злочинні діяння ОСОБА_1 містять всі ознаки умисного невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили, тому суд вважає необхідним кваліфікувати їх за ч.1 ст.382 КК України.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характер його діянь, та відомості про його особу, що характеризується позитивно, має п’ятьох дітей, троє з яких неповнолітні.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_1, суд враховує виконання ним рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року на час розгляду справи судом .
Враховуючи фактичну тяжкість злочину, вищевказану пом’якшуючу обставину і особу підсудного, суд вважає за можливе призначити підсудному покарання, не пов’язане з ізоляцією він суспільства. Оскільки вчинене злочину підсудним пов’язане з перебуванням його на керівній посаді в засобі масової інформації, суд вважає, що додаткове покарання, передбачене ч.1 ст.382 КК України підлягає застосуванню саме щодо обіймання керівних посад у засобах масової інформації.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд.-
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в засобах масової інформації на строк 1 рік.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.
Речові докази зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.
Суддя: (підпис)
Вірно: Суддя Миргородського міськрайонного суду Ю.В.Сидоренко