КОПІЯ Справа № 1-165/09
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Сидоренко Ю.В.,
при секретарі Кійченко Т.Г.
з участю прокурора Балакшія В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого менеджером у ТОВ «Соларіс-Україна» в м.Київ, не одруженого, утриманців не маючого, раніше судимого вироком Броварського районного суду Київської області від 10 листопада 2004 року за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.3, 69, 70 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі, на підставі указу про помилування 17.07.2006 р. строк покарання скорочено до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2009 року ОСОБА_1 повторно вчинив крадіжку чужого майна за наступних обставин.
22 червня 2009 року, близько 9-00 години, ОСОБА_1, правомірно знаходячись у вагоні № 7 пасажирського потягу № 163/164 сполученням «Київ-Харків», на ст. Миргород, що розташована в м.Миргороді Полтавської області, помітив під сидінням попереду мобільний телефон «Нокія ОСОБА_2 8800», що належав ОСОБА_3, та користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_3 спить і за ним ніхто не спостерігає, діючи таємно, скоїв крадіжку її мобільного телефона «Нокія ОСОБА_2 8800» вартістю 6860 грн. із сім-карткою «Київстар» на рахунку якої знаходилось 5000 грн. Після чого з викраденим вийшов з вагону і з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_3 збитків на суму 11680 грн.
Підсудний ОСОБА_4С свою вину у скоєному визнав повністю і пояснив, що він 22 червня 2009 року, в м.Києві о 6-30 сів у потяг «Київ-Харків», щоб їхати у м.Миргород до родичів. Зайнявши своє місце у вагоні він включив плеєр та заснув. Коли перед ст.Миргород його розбудив провідник, він побачив під сидінням попереду мобільний телефон. Поряд з цим сидінням спала потерпіла. Він вирішив заволодіти цим телефоном і коли потяг підійшов до станції, взяв його і вийшов з вагону. В той же день викинув сім-картку, яка була у телефоні і використовував його із своєю сім-карткою, поки він не був вилучений працівниками міліції. У скоєному він розкаюється, всі збитки потерпілій відшкодував.
З’ясувавши правильність розуміння підсудним змісту фактичних обставин, у вчиненні яких він звинувачується та положень ст.299 КПК України, не маючи сумнівів у добровільності та істинності його позіції в судовому засіданні, де він визнавав свою вину у вчиненні злочину, суд приймає їх до уваги такими, що відповідають дійсності без повного дослідження всіх доказів по справі, визнавши згідно ст.299 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом підсудного та дослідженням доказів, що характеризують його особу.
Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведеною повністю.
Його діяння суд вважає необхідним кваліфікувати за ст. 185 ч.2 КК України, оскільки він повторно вчинив крадіжку чужого майна.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1С суд не вбачає.
Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що тяжких наслідків від вчиненого не наступило, збитки, завдані потерпілій, повністю відшкодовані.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь фактичної тяжкості вчиненого злочину, характер діянь винного, відомості про його особу, що раніше засуджувався, характеризується позитивно, має молодий вік, та обставини, що пом’якшують покарання.
Враховуючи визнання своєї вини підсудним, його щире каяття та інші вище вказані пом’якшуючі обставини суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням у відповідності із ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі .
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання і періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу відносно засудженого до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокія ОСОБА_2 8800», що знаходиться на зберіганні у потерпілої (а.с. 45) - залишити у власності останньої, проїзний квиток НЯ № 845236 – зберігати у матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.
Суддя: (підпис)
Вірно: Суддя Миргородського
міськрайонного суду ОСОБА_5
Вирок набрав законної сили 11 листопада 2009 року
Суддя Миргородського
міськрайонного суду ОСОБА_5