УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4882/17 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 25 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 рокуАпеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Галацевич О.М.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у місті Житомирі без повідомлення учасників № 274/4882/17 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року, яке ухвалено суддею Вдовиченко Т.М. в м. Бердичіві,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (надалі - ПрАТ «СТ «Гарантія») завдані їй збитки, а саме: 6 448,50 грн. - страхового відшкодування, пов'язаного із витратами на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, 410,76 грн. - пені за прострочення виплати страхового відшкодування; 122,39 грн. - інфляційного збільшення суми боргу за прострочення строків виплати страхового відшкодування; 49,29 грн. - відсотків за прострочення строків виплати страхового відшкодування; 4800,00 грн. - судових витрат пов'язаних з оплатою позивачем правової допомоги.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 26.03.2015 року близько 03 год. 00 хв. на 239 км. автодороги ОСОБА_4, в селі Пилиповичи Новоград - Волинського району відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП). Зазначена ДТП відбулась внаслідок зіткнення двох транспортних засобів: автопоїзда DAF 95 ХF480, державний номерний знак НОМЕР_1 у складі з напівпричепом Schwarzmuller д.н.з НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 та гужового возу під керуванням візника ОСОБА_6 та пасажира ОСОБА_7 В результаті ДТП візнику ОСОБА_6 та пасажиру ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження від яких останні загинули на місці.

За вказаним фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження №12015060000000071 від 26.03.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Відповідно до постанови Прокуратури Житомирської області від 28.07.2015 року, кримінальне провадження було закрите у зв'язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_6

За наслідками ДТП, позивачці, як сестрі померлого ОСОБА_6, було завдано матеріальної та моральної шкоди. На день ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснював експлуатацію транспортного засобу «DAF 95», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа Schwarzmuller д.н.з НОМЕР_2 була застрахована власником вказаного транспортного засобу ТОВ «Левандівка-Авто» в ПрАТ «СТ «Гарантія» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9864546.

20.04.2017 року позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку та звернулася, в порядку визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просила перерахувати суму страхового відшкодування на банківські реквізити уповноваженого представника ОСОБА_8

20.07.2017 року ПрАТ «СТ «Гарантія» здійснило виплату страхового відшкодування, однак сума, виплачена відповідачем не відповідала заявленим у заяві на виплату страхового відшкодування та доданих до неї документів (фіскальних чеків) вимогам. Замість 12897,00 грн. розміру належної виплати страхового відшкодування, відповідач виплатив позивачу лише 6448,50 грн.

Листом №1902/17 від 23.08.2017 року відповідач повідомив представника позивача про виплату страхового відшкодування та зазначив, що розрахунок суми було проведено згідно вимог п.27.4 ст. 27, п.12.2 ст.12 з урахуванням положень абзацу 1 п.36.3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З даним рішенням ПрАТ «СТ «Гарантія» позивач не погоджується та вважає, що воно прийняте з порушенням норм Закону №1961-ІУ від 01.07.2004 року. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання відповідачем, позивач має право на стягнення неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотки річних.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року позов задоволено. Стягнуто ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_2 6448,50 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із витратами на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, 410,76 грн. - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 122,39 грн. - інфляційного збільшення суми боргу за прострочення строків виплати страхового відшкодування, 49,29 грн. - трьох процентів річних за прострочення виплати страхового відшкодування та 4 800,00 грн. судових витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги. Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь держави 704,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ПрАТ «СТ «Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги, зазначено, що судом першої інстанції було помилково застосовано норми ст.541 та ст.543 ЦК України замість п.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки правовідносини, що виникли між сторонами мають регулюватися не загальними нормами про солідарну відповідальність, а спеціальною нормою закону, якою відповідач і керувався при здійсненні виплати страхового відшкодування.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу банку відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки позивач, з урахуванням положень ст. ст. 541, 543, 1188, 1191 ЦК України та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх винуватців ДТП разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому позивач скористалась своїм правом вибору боржника, пред'явивши вимоги саме до ПрАТ «СТ «Гарантія», так як саме ТОВ «Левандівка-Авто» застрахував свою цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «DAF 95», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа Schwarzmuller д.н.з НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із таких підстав.

Судом встановлено, що 26.03.2015 року близько 03 год. 00 хв. на 239 км. автодороги Київ - Чоп в селі Пилиповичи Новоград-Волинського району Житомирської області, внаслідок зіткнення автопоїзда DAF 95 ХF480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у складі з напівпричепом Schwarzmuller, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 з гужовим возом під керуванням візника ОСОБА_6, - трапилась дорожньо-транспортна пригода.

В результаті ДТП, візнику ОСОБА_6 та пасажиру гужового возу ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження, від яких останні загинули на місці.

По факту даної ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12015060000000071 від 26.03.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до постанови прокурора, відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області Тещенко М.М. від 28.07.2015 року кримінальне провадження №12015060000000071 було закрите у зв'язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_6 (а.с.11-14).

Як вказує представник позивача у позовній заяві в результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього, ОСОБА_2, як сестрі померлого ОСОБА_7, було завдано матеріальної шкоди, яка пов'язана з понесеними витратами на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.

Станом на день ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснював експлуатацію транспортного засобу «DAF 95», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа Schwarzmuller д.н.з НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «СТ «Гарантія», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9864546 (а.с.33).

20.04.2017 року представник позивача повідомив ПрАТ «СТ «Гарантія» про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати суму страхового відшкодування на банківські реквізити уповноваженого представника ОСОБА_8 (а.с.18-19).

20.07.2017 року ПрАТ «СТ «Гарантія» здійснило виплату страхового відшкодування (а.с.22-23).

Як вбачається з заяви на виплату страхового відшкодування та доданих до неї документів, загальний розмір страхової суми відшкодування, по даному страховому випадку, становить 12897,00 грн.

Відповідачем сума страхового відшкодування виплачена позивачу не в повному обсязі, а в розмірі 6448,50 грн., з чим позивач не погоджується та вважає, що виплата відшкодування здійснена з порушенням норм.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право вимагати виконання обов'язку по відшкодуванню шкоди частково або в повному обсязі як від усіх володільців джерел підвищеної небезпеки разом, так і від будь-кого з них окремо. Крім того, страхова компанія не вказала на недостатність будь-яких документів або відомостей, які необхідні для вирішення питання про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування. А тому, через неналежне виконання ПрАТ «СТ «Гарантія» зобов'язань щодо виплати позивачу страхового відшкодування, з огляду на положення ст. 36 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача невиплаченої суму страхового відшкодування, з урахуванням суми пені, встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 ЦК України, факт завдання фізичній особі майнової шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Частиною 2 статті 1188 ЦК України передбачено, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.3 ст. 36 Закону № 1961-IV, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідальними особами за заподіяння під час ДТП шкоди позивачу, в результаті якої загинув пасажир гужового возу ОСОБА_7 (брат позивача), є візник гужового возу ОСОБА_6 та водій транспортного засобу DAF 95 ХF480, д.р.н. НОМЕР_1, у складі з напівпричепом Schwarzmuller, д.р.н. НОМЕР_2ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «СТ «Гарантія».

Таким чином, оскільки у даному випадку відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, рішення страховика про виплату саме половини розміру заподіяної ОСОБА_2 шкоди, яка пов'язана з понесеними витратами на поховання та спорудження надгробного пам'ятникає вірним.

У зв'язку з чим, вимоги позивача та висновок суду про стягнення із страховика всієї суми завданої шкоди в межах ліміту страхового відшкодування з урахуванням суми пені, встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних, які пов'язані з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, в розмірі 7030,94 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері обов'язкового страхування та є необґрунтованими.

Також суд безпідставно застосував до даних правовідносин ст. ст. 541, 543 ЦК України, не звернувши увагу, що згідно положень ч.1 ст. 2 Закону № 1961-IV, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону, а тому спірні правовідносини регулюються не загальним нормами про солідарну відповідальність, а спеціальною нормою Закону (п.36.3. ст. 36 Закону).

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені вимог позивача.

У зв'язку з тим, що позивача ОСОБА_2 звільнено від сплати судових витрат, понесені відповідачем ПрАТ «СТ «Гарантія» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1057 грн. 20 коп., з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди відмовити.

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхове товариство «Гарантія» за рахунок держави понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1057 грн. 20 коп. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2018 року.

Головуючий: Судді: