П О С Т А Н О В А                  Справа № 2-а-541/09

                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 грудня  2009 року   Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді  Савченко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження у смт Шишаки адміністративну  справу за позовом   ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

                                                                             В С Т А Н О В И В:

              Позивач  ОСОБА_1  у серпні   2008  року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача- управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області, у якому прохав поновити пропущений ним строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, стягнути з відповідача на його користь недоплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як особі, що має статус "Дитини війни"  за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2008 року  у сумі 3302,60 гривень та зобов’язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу.

              В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що на підставі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус "Дитини війни". Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", йому, як особі, що має статус "Дитини війни", з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Всупереч положенням ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст.77 та ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

 Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність складає – з 1 січня 350 гривень, з 1 квітня -359 гривень, з 1 жовтня -366 гривень. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність складає – з 1 січня 380 гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність з 01 січня складає 470 гривень, з 01 квітня – 481 гривню, з 01 липня -482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень. Згідно із зробленими ним розрахунками, недоплачена йому щомісячна державна соціальна допомога до пенсії за 2006-2008 роки складає 3302 гривні 60 копійок.

 Таким чином, вважає, що відмова управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

              У судове засідання позивач не з'явився, разом з позовом надав письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності у якій свої позовні вимоги підтримав (а.с. 8).

              Представник відповідача у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти задоволення позову, в яких зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось, тому рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Крім того, зазначив про пропущення позивачем передбаченого ст.99 КАС України річного строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів з 09 липня 2007 року.

    Посилався на те, що ст.19 Конституції України передбачено здійснення правового порядку в Україні на принципах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Дана норма встановлює, що орган  державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п.2.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах №8-2 від 30.04.2002 року основними засадами управління є ефективне та цільове використання коштів, інших коштів, призначених для виплати пенсій. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних витрат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Цими змінами встановлено, що особам, які мають статус "Дитини війни", крім осіб на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір цього підвищення був врахований у 2008 році і позивачу виплачувалося 10 % від мінімального прожиткового мінімуму відповідно до діючого законодавства. Вважає вимогу позивача про стягнення недоплатеної щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік      незаконною.

Законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону.

У зв»язку з тим, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету, а законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вище норм Закону, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку, вважає, що такі виплати є нецільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, а отже і порушенням чинного законодавства, тому прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

              Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

    Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера   серії АД № 479381 від 02 березня 2007 року (а.с. 7).

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1  має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги Позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Доводи про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні Управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними Управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним Управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1  є Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому  районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

              Вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

                Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року Позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру.

                Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

            Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  Пунктом 8 Постанови було встановлено, що дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2, з 1 жовтня – 49,8 гривні. Тому підвищення до пенсії категорії дітей війни управлінням Пенсійного фонду України у 2008 році з 22 травня 2008 року  нараховувалось  в розмірі, передбаченому зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.  

                Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, пріоритетності законів над підзаконними актами, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області   повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

              Між тим,  до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

              Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за 2008 рік  з 22 травня по 31 грудня 2008  року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1  щодо стягнення  недоплаченої допомоги  дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, а саме 3302, 60 грн., суд приходить до наступних висновків.  

                Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

                Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу  в 2007 році підлягали виплаті за період з  з 9 липня по 31 грудня – 710,9 грн.

              Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата  зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалися, у зв’язку з чим позивачем не отримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.

              Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Отже, у  2008 році  виплаті підлягали за період з 22 травня по 31 грудня  – 1072,85 грн.

                Натомість, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

              Таким чином, позивачем не доотримано у 2008 році з 22 травня по 31 грудня  – 682,65 грн. ( 1072,85 – 390,2).

              Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

                З огляду на викладене, позовні вимоги  щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність  управління Пенсійного фонду України щодо  не нарахування зазначеного підвищення до пенсії.

    Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року .

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав з 09 липня 2007 року є безпідставними, оскільки порушення прав позивача у 2007 році тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивач звернувся до суду у 2008 році, тобто не пропустив річний строк звернення до суду. Крім того, згідно ч.2 ст.87 Закону України «По пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, тому, зважаючи на це, строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено. У зв’язку з цим суд не вбачає необхідності в поновленні позивачу строку для звернення до суду.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ст.ст. 7-14, 71, 94, 159-163, 186 КАС України, -

                                                                        П О С Т А Н О В И В:

              Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як особі, що має статус «Дитина війни»  - задовольнити частково.

              Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 , передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  за період з  09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому  районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року   з урахуванням проведених виплат.

              У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.

              Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 гривня 70 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шишацький районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

         Суддя                                                                                                                                         Л.І.Савченко