ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р.                      Справа № 914/3091/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                     Малех І.Б.

суддів            Зварич О.В.

                                                                                          ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", м. Львів в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", м. Тернопіль, вих.№1/107 від 20.03.2018 року та Малого приватного підприємства "РАПІД", вих.№27 від 26.03.2018 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2018 року (головуючий суддя Синчук М.М., судді: Крупник Р.В., Козак І.Б., повний текст складено 12.03.2018р.)

у справі № 914/3091/16

за позовом: Малого приватного підприємства "РАПІД", м. Ватутіне, Звенигородський район, Черкаська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", м. Львів в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", м. Тернопіль

про: стягнення грошових коштів в розмірі 280 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача (скаржника) – ОСОБА_2 – директор

від відповідача (скаржника) – ОСОБА_3 - адвокат довіреність № бн від 14.05.18

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “ЕЛЕКТРО” в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства “ЕЛЕКТРО” на користь Малого приватного підприємства “РАПІД” 191 590,00 грн. заборгованості. В задоволенні позовних вимог, в частині стягнення 88 410 грн. 00 коп. збитків відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Львівське головне підприємство ЗАТ “Електро” в особі Тернопільського управління ЗАТ “Електро” протиправно утримує в себе (бетонозмішувач) майно позивача, МПП “Рапід”, що підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року. Не поверненням майна МПП “Рапід” причинена матеріальна шкода в розмірі вартості даного майна (191 590,00 грн.). Щодо вимоги, в частині стягнення 88 410 грн. 00 коп. збитків, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем належним чином не обґрунтовано те, що витрати понесені позивачем є збитками, та ці збитки завдані йому відповідачем.

Не погоджуючись з даним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ЕЛЕКТРО", м. Львів в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим, просить скасувати вказане рішення, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “ЕЛЕКТРО” в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства “ЕЛЕКТРО” на користь Малого приватного підприємства “РАПІД” 191 590,00 грн. заборгованості та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що відповідно до постанови державного виконавця від 29.12.2012 року, якою повернуто виконавчий документ стягувачеві, вбачається, що стягувач відмовився забирати даний бетонозмішувач БС-1, інвентарний №23. Відтак, як зазначає відповідач, він не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність позивача, по відношенню до свого майна.

В свою чергу, Мале приватне підприємство "РАПІД" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим, просить скасувати вказане рішення, в частині відмови в стягненні 88 410 грн. 00 коп. збитків та постановити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимог повністю.

При цьому, позивач зазначив, що за період з 2012 року по 2014 рік поніс збитки у вигляді сплаченої орендодавцям орендної плати за орендоване майно в загальному розмірі 88 410, 00 грн. ОСОБА_2 збитки на пряму пов’язані з тим, що відповідач не повернув йому майно, а відтак позивач змушений був орендувати інший бетонозмішувач.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю та наполягав на її задоволенні, проти доводів наведених позивачем заперечив, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою.

Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю та наполягав на її задоволенні, проти доводів наведених відповідачем заперечив, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року в справі №22/56, позовні вимоги МПП “Рапід” про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, зобов’язано Львівське Головне підприємство 00132486 Закритого акціонерного товариства “Електро” в особі Тернопільського управління Закритого акціонерного товариства “Електро” повернути МПП “Рапід” належний йому бетонозмішувач БС-1 інвентарний №23 (“Бетоносмеситель, вып.1967 года, г. Новосыбирск, з-д “Главстроймаш”, №1-332, тип 742 “б”).

27.01.2011 року Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року в справі №22/56.

03.03.2011 року державним виконавцем Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу в справі №22/56 від 27.01.2011 року.

29.12.2012 року, державний виконавець Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ, керуючись п. 6 ч. 1 ст 47 Закону України “Про виконавче провадження”, виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в разі, якщо в боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу.

Вищезазначена постанова відділу ДВС від 29.12.2012 року на даний момент чинна, не є скасованою.

Приймаючи вищенаведену постанову від 14.09.2009 року в справі №22/56, Львівський апеляційний господарський суд, керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, виходив з того, що Відповідач набув належне Позивачу майно (бетонозмішувач) без достатньої правої підстави (безпідставно набуте майно).

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2015 року в задоволенні позову МПП “Рапід” до Публічного акціонерного товариства “Електро” в особі Тернопільського управління ПАТ “Електро” та ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди та збитків відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області області від 26.01.2016 р. апеляційну скаргу малого приватного підприємства “Рапід” на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2015 року задоволено, а рішення Звенигородського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2015 року скасовано. Позовні вимоги малого приватного підприємства “Рапід” задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Електро” в особі Тернопільського управління ПАТ “Електро” та ОСОБА_4, солідарно, на користь малого приватного підприємства “Рапід” 190000 ( сто девяносто тисяч) гривень. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Електро” в особі Тернопільського управління ПАТ “Електро” на користь малого приватного підприємства “Рапід” 88410 (вісімдесят вісім тисяч чотириста десять) гривень. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Електро” в особі Тернопільського управління ПАТ “Електро” та ОСОБА_4 на користь малого приватного підприємства “Рапід” по 725 (сімсот двадцять пять) гривень з кожного витрат на правову допомогу та по 2010 (дві тисячі десять) гривень з кожного судових витрат по справі.

В подальшому, 12.10.2016 року Вищим спеціалізованим судом України було скасовано рішення Апеляційного суду Черкаської області області від 26.01.2016 р., в частині вирішення позовних вимог малого приватного підприємства “Рапід” до акціонерного товариства “Електро” в особі Тернопільського управління ПАТ “Електро” про відшкодування майнової шкоди та збитків, провадження в справі в цій частині закрито, в зв’язку з тим, що розгляд таких позовних вимог відноситься до юрисдикції господарських судів. В решті, постанова Апеляційного суду Черкаської області області від 26.01.2016 р. залишена без змін.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно до звіту від 11 січня 2016 року про ринкову вартість Бетонозмішувача, який не повернуто Позивачу становить 191 590 грн 00 коп.

Відповідно до ч.1, п.8.ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, та збитками, зокрема є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях Відповідача складу цивільного правопорушення, обов’язковими елементами якого є: протиправність поведінки; наявність збитків; причинний зв’язок між діями відповідача та заподіянням збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якого з зазначених елементів цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності Відповідача у вигляді покладення на нього обов’язку з відшкодування збитків.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав і інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв’язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв’язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Львівське головне підприємство ЗАТ “Електро” в особі Тернопільського управління ЗАТ “Електро” протиправно утримує у себе (бетонозмішувач) майно позивача, МПП “Рапід”, що підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року. Не поверненням майна МПП “Рапід” причинена матеріальна шкода в розмірі вартості даного майна. Між протиправним утриманням майна та шкодою, що наступила мається прямий причинний зв'язок. Обов’язок довести відсутність вини в заподіянні шкоди покладено законом на відповідача.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність шкоди, протиправність поведінки та причинним зв’язком між протиправною поведінкою та шкодою, що наступила, а тому Львівське головне підприємство ЗАТ “Електор” в особі Тернопільського управління ЗАТ “Електор” повинно відшкодувати заподіяну шкоду спричинену протиправним утриманням чужого майна. Вартість майна визначається на момент розгляду справи в суді ( частина 2 статті 1213 ЦК України).

Окрім того, як вказує позивач, за період з 2012 по 2014 роки поніс збитки у вигляді сплаченої орендодавцям орендної плати за орендоване майно (бетонозмішувач) у загальному розмірі 88 410,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, заявляючи позовну вимогу про стягнення з Відповідача збитків в сумі 88 410 грн. 00 коп., Позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі не обґрунтовано те, що витрати понесені Позивачем є збитками, і ці збитки завдані йому Відповідачем; не обґрунтована вина Відповідача в заподіянні таких збитків, що лише в сукупності дає підстави для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданих такими діями Позивачу збитків.

Таким чином, витрати понесені Позивачем на оренду бетонозмішувача в 2012-2014 роках в сумі 88 410 грн 00 коп. не можуть бути визнані збитками завданими Позивачу відповідачем.

Щодо твердження відповідача, в апеляційній скарзі, з приводу того, що відповідно до постанови державного виконавця від 29.12.2012 року, якою повернуто виконавчий документ стягувачеві, вбачається, що стягувач відмовився забирати даний бетонозмішувач БС-1, інвентарний №23, то таке твердження спростовується постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2016 р., в якій вказано, що відповідач відмовляється добровільно повернути позивачу належний йому бетонозмішувач БС-1, інвентарний №23. Як зазначив суд, виконавчій службі було надано інший бетонозмішувач, який є непридатним для виготовлення бетону на будівельному об’єкті в промислових масштабах, тому стягувач відмовився його забирати.

Окрім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 19.04.2013 року у справі № 22/56 зазначено, що з матеріалів справи суд не може встановити наявність у боржника майна, яке підлягає до вилучення, через суперечливість самої постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до мотивувальної частини якої державним виконавцем встановлено наявність вказаного у виконавчому документі бетонозмішувача БС-1, інвентарний № 23, однак повернено виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 6. ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” (у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення, з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем, відповідно до цього Закону заходи, щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). А також, зазначив, що захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися, шляхом подання позову про стягнення збитків, у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд, встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на нормах права не спростовують висновків викладених у рішенні господарського суду, а тому підлягають відхиленню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", м. Львів в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО", м. Тернопіль, вих.№1/107 від 20.03.2018 року та Малого приватного підприємства "РАПІД", вих.№27 від 26.03.2018 року залишити без задоволення.

2.           Рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2018 року у справі № 914/3091/16 залишити без змін.

3.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

4.           Справу повернути до господарського суду першої інстанції.

           Повний текст постанови виготовлено 23.05.2018р.

          Головуючий суддя                                                  Малех І.Б.

судді                                                                                 Зварич О.В.

                                         ОСОБА_1С