Справа №:755/16058/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.

за участі секретаря Грінкевич А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києва цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

В січні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом про визначення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням

05 квітня 2018 року позивачі за зустрічним позовом в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено (а.с. 58, 59).

17 травня 2018 року позивачі за зустрічним позовом в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у зустрічній позовній заяві, про причини неявки суд не повідомили (а.с. 64, 65).

В судове засідання відповідач та його предстаник за зустрічним позовом не з"явилися, представник відповідача надав до суду заяву в якій просив залишити зустрічний позов без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

За змістом положень ч. 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Судом встановлено, що позивачі за зустрічним позовом повторно не з'явилися в судове засідання, доказів, які мали підтвердити поважні причини їх неявки в судові засідання суду надано не було, позивачі за зустрічним позовом не скористалися процесуальним правом подати заяву про розгляд справи у їх відсутність, в той же час проведення судового розгляду справи без участі позивачів суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки вони протягом усього часу розгляду справи мають право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, досягнути примирення, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1, яка діє в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, оскільки викладене свідчить про втрату позивачами заінтересованості у вирішенні даного спору, в той час з урахуванням предмету спору та суб'єктивного складу сторін, проведення судового розгляду справи у відсутності позивачів суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене та керуючись 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,

суд -

у х в а л и в :

Зустрічний позов ОСОБА_1, яка діє в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачам, що особа, заява якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я Н.О. Яровенко