КОПІЯ Справа № 2-а-893 / 09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2009 року, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді – Сидоренка Ю.В.,
при секретарі – Непокупній Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, про перерахунок розмірів допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та стягнення недоплаченої суми допомоги за 2007 рік, треті особи Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України,
В с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 31.10.2008 року звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, в якому просила ухвалити рішення, яким зобов’язати ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області зробити перерахунок розміру допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради на її користь заборгованість по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в сумі 7860,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою було зазначено, що 01.02.2005 року вона народила сина ОСОБА_3, а 03.11.2006 року сина ОСОБА_4 і з цього часу знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Протягом 2007 року їй проводилися грошові виплати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, але не в повному обсязі, як це передбачено ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007рік», яким визначено прожитковий мінімум для дітей відповідного віку. В жовтні 2008 року, дізнавшись про рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року вона звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку допомоги, однак в задоволенні заяви їй було відмовлено, тому вона звернулась до суду.
В період з 01.01.2007року по 31.12.2007 року їй виплачувалася допомога лише у розмірі від 130,00 грн. на кожну дитину щомісячно, в той час як підлягало до виплати в сумі, не меншій ніж передбачений законодавством розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а саме січні-березні по 434 грн., в квітні-вересні по 463 грн., в жовтні-грудні по 470 гривень. Всього не доплачено допомоги в розмірі 7860 гривень, тобто різниця між належною до виплати сумою та виплаченою сумою, яку вона просила стягнути з відповідача – ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 4 листопада 2008 року вказана позовна заява була повернута позивачці з посиланням на непідсудність справи цьому адміністративному суду.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2009 року вказана ухвала була скасована, а справа була направлена до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження по справі.
Ухвалою суду від 7 травня 2009 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучене ОСОБА_5 управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, а в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, при цьому пояснила, що про порушення її права щодо розміру виплати вона дізналася в жовтні 2008 року і одразу усно звернулася до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради для перерахунку допомоги, але їй у цьому було відмовлено, тому вона звернулася до суду.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності (а.с.42), просила відмовити в задоволенні позову, оскільки управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог Закону, так як ст. 95 Конституції України передбачає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків, а ст.56 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007рік» був встановлений той розмір виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років, який нараховувався та виплачувався позивачці протягом 2007 року. Оскільки зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо виплати державної допомоги по догляду за дитиною не внесені і відповідно не змінені кошториси для розпорядників коштів нижчого рівня, то управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради не мало законних підстав для здійснення перерахунку допомоги та не могло проводити виплати без відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, зазначила, що управління здійснює тільки призначення допомоги з використанням спеціалізованої автоматизованої системи у тих розмірах, які встановлені Кабінетом Міністрів України, а встановлення, зміна розмірів різних видів допомог не входить в компетенцію управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради.
Відповідач ОСОБА_5 управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації свого представника в судове засідання не направило, подало до суду заперечення на позов, в якому вважало вимоги позивачки щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років в розмірі прожиткового мінімуму для дітей до 6 років безпідставними, тому що ця допомога призначалась і виплачувалась відповідно до ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007р. № 13, яка визначала розмір зазначеного виду допомоги в 2007 році. Крім того, вважало визнання його відповідачем безпідставним, оскільки відповідно до типового положення про ОСОБА_5 управління праці та соціального захисту населення та управління праці та соціального захисту населення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007р. № 790, функція надання відповідно до законодавства державної допомоги сім’ям з дітьми та інших видів допомог належить територіальному управлінню праці та соціального захисту населення. Враховуючи викладене, а також те, що місцеві органи праці та соціального захисту населення не мають повноважень на самостійне визначення розміру допомоги, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік не вносились і додаткові кошти місцевим органам праці та соціального захисту населення не надходили, просило у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити повністю.
Третя особа Міністерство фінансів України свого представника в судове засідання не направило, у поданому до суду письмовому запереченні вважало що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому що згідно із ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України, до того ж, усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави. Оскільки місцеві органи праці та соціального захисту населення здійснювали виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», то права позивачки не порушені. Крім того, вважало що позивачкою пропущено строк звернення до суду, тому що про порушення своїх прав у 2007 році позивачка могла дізнатися з Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року. Вказане рішення було опубліковане 27 липня 2007 року, а відтак, позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав з вказаної дати.
Третя особа Державне казначейство України в судове засідання свого представника не направило, у поданому письмовому запереченні на позовну заяву зазначило, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» всі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту за місцем проживання батьків, відповідно до наданих повноважень Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходи, спрямовані на погашення заборгованості органів державної влади, рахунки ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради не обслуговує, тому підстав вирішувати питання про взаємовідносини між Державним казначейством України та позивачкою немає.
Третя особа Міністерство праці та соціальної політики України, свого представника в судове засідання також не направило, письмові заперечення на позов до судового розгляду справи не надало. Про час і місце розгляду справи повідомлене належним чином (а.с.52).
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Позивачка ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31) і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32) і відповідно до положень ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за кожною дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом.
Пунктом 3 ч.1 ст.3 ЗУ « Про державну допомогу сім’я з дітьми» передбачено один із видів державної допомоги сім’ям з дітьми – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно ч.1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім’я з дітьми», в редакції, що діяла до 01.01.2008 р., розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлений в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.
Відповідно до пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні, та довідки ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради (а.с.69-70), позивачці допомога виплачувалася з січня 2007 року. В період з 01.01.2007р. по 31.12.2007 р. виплата проводилась відповідно до положень ст.56 ЗУ« Про Державний бюджет України на 2007рік» та ст. 15 і п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення з мін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р.).
Рішенням Конституційного суду України у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56 та інших статей Закону України« Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007року № 6-рп/2007, визнано такими , що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення ст.56 Закону України« Про Державний бюджет України на 2007рік», за якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли в наслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані не конституційними. Таким чином положення ст.56 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення тобто з 09.07.2007 року.
Відповідно до типового положення про ОСОБА_5 управління праці та соціального захисту населення та управління праці та соціального захисту населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007р. № 790, функція надання відповідно до законодавства державної допомоги сім’ям з дітьми та інших видів допомоги належить територіальному управлінню праці та соціального захисту населення. Територіальним управлінням за місцем проживання ОСОБА_1 є ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради. Враховуючи вищевикладене, суд вважає його належним відповідачем по даній справі.
Враховуючи вищенаведене ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради повинне було провести перерахунок та виплатити позивачці недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років починаючи з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007року.
Суд вважає безпідставним посилання відповідачів на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної допомоги у вказаному розмірі.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають дітей віком до трьох років, шляхом надання права на отримання державної допомоги в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Як вже було встановлено судом, обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги, яка передбачена Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», покладено саме на органи соціального захисту за місцем проживання батьків, тобто ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради. При цьому вказаним відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці допомоги у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вказаному розмірі та поклала виконання цього обов’язку на місцеві органи соціального захисту, але вони не вчинили жодної дії для отримання цих коштів для їх виплати у цьому розмірі, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих йому Конституцією України та Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо перерахунку та виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, в розмірі, передбаченому ч.1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради здійснити перерахунок допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції станом на 09.07.2007р. та провести відповідні виплати, що за вказаний період, з урахуванням виплаченої допомоги, складають 3965,22 грн., тому що відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до шести років з 1 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року становив 463 грн., з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 470 грн., отже на двох дітей позивачці за цей період повинні були виплатити 5598 грн., а було виплачено 1632,78 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їй нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Керуючись ст.ст. 8-14, 24, 99-102, 158-163, 167, 186 КАС України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради провести перерахунок ОСОБА_1 розміру допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з липня по грудень 2007 року включно відповідно до ст.15 Закону України »Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції станом на 09.07.2007 року та виплатити їй недоплачену суму вказаної допомоги по догляду за дітьми за період з липня по грудень 2007 року включно в сумі 3965,22 грн. (три тисячі дев’ятсот шістдесят п’ять гривень 22 коп.)
В решті позовних вимог та позові до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та подання апеляційної скарги на постанову суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву подано не було.
Суддя: (підпис)
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 5 червня 2009 року
Оригіналу відповідає:
Суддя Миргородського міськрайонного суду Ю.В.Сидоренко