ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул. Центральна, 13, смт. Золочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа №622/172/18

Провадження №2/622/348/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участю секретаря - Попової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Золочів Харківської області цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти, на утримання їх малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1500,00 гривень щомісячно до досягнення ними повноліття. Крім цього просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати за надання правової допомоги в сумі 500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони з 21.02.2015 року знаходяться у шлюбі. Від шлюбу сторони мають дітей, які мешкають разом із позивачкою та знаходяться на її утриманні. Наразі позивачка разом із дітьми проживає окремо. Позивач власними силами намагається матеріально забезпечити дітей, відповідач від виконання свого обов'язку по утриманню дітей ухиляється. На момент звернення до суду згоди між сторонами по справі щодо способу виконання відповідачем свого обов'язку з утримання дітей не досягнуто.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання (а.с.21) у судове засідання не прибула, надавши суду заяву від 18.05.2018 року, в якій просила слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, двічі у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, заяв з процесуальних питань також не заявляв (а.с.17, 22).

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, позивач надала згоду на розгляд справи у її відсутність відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, при цьому відповідач не з'явився в судове засідання, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим суд на підставі ч.4 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін та без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України. При цьому відсутність згоди позивача по справі на заочний розгляд справи унеможливлює такий розгляд та справа слухається у загальному порядку.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

21.02.2015 року був укладений шлюб між позивачем та відповідачем по справі, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції у Харківській області, про що зроблено відповідний актовий запис №15, що підтверджується свідоцтвом про одруження І-ВЛ №256479, виданим 21.02.2015 року (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають дітей – ОСОБА_3’ю Сергіївну, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії І-ВЛ №412213 виданого виконавчим комітетом Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області (актовий запис №14 від 26.06.2015 року) (а.с.9), та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ВЛ №469951 виданого виконавчим комітетом Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області (актовий запис №24 від 15.11.2016) (а.с.10).

ОСОБА_5’я та ОСОБА_4 зареєстровані разом із позивачем по справі, що підтверджується довідкою №580 від 15.02.2018 року, виданої виконавчим комітетом Золочівської селищної ради Харківської області (а.с.11).

Відповідач по справі в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини на момент пред`явлення позову не надає. При цьому суд виходить з того, що обов'язок по доказуванню надання допомоги на дітей держава покладає в такій категорії справ саме на відповідача, який жодних доказів надання такої допомоги суду не надав, а тому суд вважає, що відповідач належним чином свої батьківські обов'язки в цій частині не виконує, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

17.05.2017 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017 року, і яким було змінено філософію стягнення аліментів та розширено права одержувача аліментів як щодо зміни способу стягнення аліментів, так і щодо спрощення процедур такого стягнення.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

На підставі ч.1 та ч.5 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

На підставі ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00 грн. на двох дітей не відповідають мінімальному розміру аліментів.

Виходячи із вказаної диспозиції статті суд в будь-якому випадку повинен встановити мінімальний розмір аліментів на дитину у відсотках від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, навіть якщо про це позивач не зазначила у своїй позовній заяві.

Щодо основних вимог позивача суд зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд керуються нормами ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» щодо визначення прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, який з 01.01.2018 року складає 1492,00 грн., а на дитину з 6 до 18 років - 1860,00 грн. відповідно, оскільки обов'язок утримувати дитину є обопільним обов'язком батьків, то саме визначений відповідачем розмір є достатнім для утримання дітей сторін по справі, зважаючи при цьому на те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації та відповідно до попереднього абзацу завжди у своєму мінімумі буде складати 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо максимального розміру аліментів, які можуть стягуватися з відповідача, то вказана обставини жодних обмежень прав відповідача не несе, оскільки він в будь-який час може пред'явити відповідний позов про зменшення розміру аліментів, якщо сума платежів з його боку складе більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Тому вимоги позивача в частині визначеній та уточненій судом, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та принципу справедливості та розумності.

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, визначеному КМУ. До цього часу вказаний порядок КМУ не прийнятий, у зв'язку з чим судові витрати по справі, які складаються із несплаченого судового збору, слід компенсувати за рахунок держави, а за рахунок позивача слід залишити витрати на правову допомогу в даній справі у розмірі 500,00 грн. на підставі квитанції №3 від 14.02.2018 року (а.с.11) відповідно до вимог ч.3 ст.137 ЦПК України, оскільки для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність деталізованого опису виконаних робіт, навіть при наявності відповідної квитанції унеможливлює стягнення витрат на правничу допомогу, а тому в цій частині вимоги заявниці не відповідають вимогам закону

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, ч.3 ст.137, ч.6 ст.141, ч.3 ст.211, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, 268, п.1 ч.4 ст.274, ст. 279 ЦПК України, ст. 180, ч.3 ст. 181, ст.182, ч.1 та ч.5 ст. 183 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП - НОМЕР_2) аліменти на утримання спільних дітей: доньки - ОСОБА_3’ї Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 750,00 грн. на одну дитину, а загалом 1500,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із щомісячною індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 22.02.2018 року і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3’єю Сергіївною, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: ОСОБА_6.