АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 2-12480/10 Головуючий 1 інст. - Лазюк С.В.
Провадження № 8ц/2090/5/2012 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: право власності
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О..
суддів: Кіся П.В., Кружиліної О.А.,
при секретарі - ІІІабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. ОСОБА_4. Публічного акціонерного товариства «Інпромбанк» про визнання та виділ частки в натурі у праві спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу та звернення на неї стягнення по зобов'язанню,
встановила:
27.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області по цивільній справі №22ц -1576/2011 від 23.03.2011 року, яку декілька раз доповнив, обгрунтовуючи свої заяви наступним.
Він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: КГТ «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Головне управління Держкомзему у Харківській області. ХФ ДП «Державний земельний кадастр», УДАЇ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зміну договору. На обгрунтування своїх вимог зазначив, що 19 жовтня 2010 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-12480/2010 р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу за зобов'язанням, що виникло на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного між ними 21.09.2009 р. Двадцять третього березня вказане рішення суду вступило в законну силу після його перегляду Апеляційним судом Харківської області. Па цей час ОСОБА_2 з позивачем ОСОБА_1 не розрахувалася, мотивуючи такі дії відсутністю коштів та тією обставиною, що її майно ніхто не придбаває за бажаною ціною у зв'язку із світовою фінансовою кризою. Отже, на думку позивача, є безумовні правові підстави для внесення змін до договору про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.09.2009 р., шляхом внесення доповнення розділу 5 договору «Відповідальність сторін за порушення договору» пунктом 5.1.4. відповідно до якого у разі істотного порушення договору стороною розрахунок між Замовником і Виконавцем може бути здійснено шляхом набуття кредитором права власності на рухоме та нерухоме (або будь-яке інше) /майно/майнові права, належні винуватій стороні на праві особистої приватної власності чи виділені як частка із майна, що є/було в праві спільної сумісної власності з метою звернення на нього стягнення за рішенням суду.
Двадцятого вересня 2011 року було постановлено рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-6350/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Головне управління Держкомзему у Харківській області, ХФ ДП «Державний земельний кадастр», УДАЇ ГУМВС' України в Харківській області, ОСОБА_5. ОСОБА_6 про зміну договору. Цим рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 350, кв.2, до ОСОБА_2, зареєстрованої: Харківська обл.. м. Дергачі, вул.Червоних партизанів, 6.7, треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Головне управління Держкомзему у Харківській області, ХФ ДП «Державний земельний кадастр», УДАІ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зміну договору відмовлено.
Зазначеним рішенням суду встановлено нововиявлені та такі, що не підлягають доказуванню обставини між тими ж сторонами, а саме:
що договір про надання правової допомоги від 21 серпня 2009 р. укладався ОСОБА_7, яка діяла від власного імені, на її користь та користь ОСОБА_4, в межах наданої їй довіреності на представництво інтересів і керування спільною сумісною власністю щодо управління, утримання та збереження спільного майна, одержавши наступне схвалення ОСОБА_4 на вчинення нею зазначених дій; що з метою ухилення від розрахунків і можливого стягнення з відповідача заборгованості за договором на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від
19.10.2010р. по цивільній справі № 2-12480/2010 р. алфьорова Л.С. 12.10.2010 р. уклала з ОСОБА_4 у простій формі угоду про розірвання договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, якою намагалася розподілити майно (рухоме та нерухоме) на користь ОСОБА_4 таким чином, щоб уникнути можливого стягнення грошових коштів на користь позивача ОСОБА_1 Усі угоди та заяви, в тому числі, що нотаріально підписані ОСОБА_2, підписувалися нею під тиском ОСОБА_4 Вона не бажала настання правових наслідків вчинення таких дій, у такий спосіб розподіляти спільне сумісне майно не хотіла, вільного волевиявлення на це у неї не було;
що із вказаної угоди не вбачається факту розподілу грошових коштів, що належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_4, та його порядку. Не визначено і розподіл зобов'язань кожного із співвласників спільного сумісного майна, що існували на момент укладання угоди. Розподіл нерухомого майна здійснено у простій письмові формі, а на час його проведення була чинна ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.09.2010 р. про забезпечення позову, якою співвідповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було заборонено дії, спрямовані на відчудження права власності чи його складових у будь-який спосіб щодо рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових прав та інших цінностей; підписання будь-яких цивільно- правових, господарських та таке інше договорів, угод, правочинів, зобов’язань, спрямованих на внесення змін у майнове співвідношення прав/речей між ОСОБА_2 і ОСОБА_4; а також утворення у будь-який спосіб заборгованості перед юридичними та фізичними особами;
що відсутні факти укладення іншого правочину щодо розподілу майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4, на підставі заяви ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом ДРНО Харківської області ОСОБА_8 13 грудня 2010 р., реєстровий № 5365 та заяви ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом ДРНО Харківської області ОСОБА_8 13 грудня 2010 р., реєстровий № 5369, які не є переконливими та надійними доказами. Із самих заяв не вбачається порядку поділу спільної сумісної власності, розміру часток, які розподіляються між співвласниками. Неможливим є і встановлення направленості волевиявлення (згоди) ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на прийняття конкретної частки спільної сумісної власності у особисту приватну власність. Необгрунтованим є і застосування до врегулювання вказаних правовідносин ч. 1 ст. 207 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Із самих заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вбачається, що вони адресовані «до компетентних органів», а не з метою викладення один одному пропозиції на укладення договору про розподіл спільного сумісного майна та надання згоди на прийняття такої пропозиції;
що оскільки із п. З угоди та нотаріально посвідчених заяв не можна дійти висновків щодо дотримання або недотримання рівності часток сторін при розподілі спільного сумісного майна, а в договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, в цій частині змін внесено не було, суд дійшов обгрунтованого висновку, що сторони при підписанні угоди про розірвання договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі від 12 жовтня 2010 р.; нотаріальному оформленні заяви ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом ДРНО Харківської області ОСОБА_8 13 грудня 2010 р., реєстровий № 5365 та заяви ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом ДРНО Харківської області ОСОБА_8 13 грудня 2010 р., реєстровий № 5369 не мали направленого волевиявлення, не усвідомлювали правових наслідків вчинення такого правочину та не бажали їх настання;
що на час судового розгляду ОСОБА_2 і ОСОБА_4, чоловіком та жінкою, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі із 10 серпня 2004 року по 15 травня 2009 року, спільне сумісне майно, яке утворилося па підставі договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10 серпня 2004 року, не розподілено;
що підписанням угоди про розірвання договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 12 жовтня 2010 р., заяви, посвідченої приватним нотаріусом ДРНО Харківської області ОСОБА_8 13 грудня 2010 р., реєстровий № 5365, в частині розподілу спільного сумісного майна ОСОБА_2 порушила публічний порядок, нею не було дотримано вимоги закону щодо свободи волевиявлення та його направленості в учасника правочину, відповідності волевиявлення внутрішній волі, спрямованості на реальне - настання правових наслідків, щообумовлені ним, а також в частині нотаріальної форми укладення договорів про розподіл спільного сумісного нерухомого майна, чим, в цілому, вона порушила права позивача ОСОБА_1
Зазначене рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-6350/11 переглядалося судовою колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області, про що було винесено ухвалу від 07 грудня 2011 р. у справі № 22-ц- 26537/2011, якою рішення суду першої інстанції було залишено без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Саме рішення суду є юридичним фактом, з яким чинне цивільне законодавство пов'язує виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11 ЦК України). Про таке рішення не було і не могло бути відомо позивачеві, який звернувся із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, на час розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області справи № 22-ц-1576/2011 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .Л.С., ОСОБА_4, ПАТ «Інноваційно- промисловий банк» про визначення та виділ частки в натурі у праві спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та звернення на неї стягнення по зобов'язанню.
Двадцять першого липня 2011 р. Дзержинським районним судом м. Харкова було постановлено рішення по цивільній справі № 2-5556/11 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування збитків і стягнення нарахованої суми індексації боргу, пені; визнання недійсною угоди про розподіл спільного сумісного майна: виділ частки із майна, що є в праві спільної сумісної власності та звернення на неї стягнення. Зазначене рішення набрало законної сили та не скасовано.
Суд в своєму рішенні встановив наступні обставини:
що угода про розірвання договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 12 жовтня 2010 р. було укладено ОСОБА_2 і ОСОБА_4 без дотримання нормативних вимог щодо форми договору та свободи волевиявлення його сторін;
що відповідач ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_4 у термін із 10 серпня 2004 року по 15 травня 2009 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу;
що 10 серпня 2004 року відповідав ОСОБА_2 і ОСОБА_4 маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, висловлюючи власне волевиявлення, яке було вільним і відповідало внутрішній волі кожної сторони, з метою реального настання правових наслідків, будучи попередньо ознайомленими з нормами цивільного та сімейного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, маючи намір визначити майнові права та обов'язки чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, уклали та особисто, підписали договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі. Сторони домовилися, що з моменту укладення договору, особиста приватна власність кожної із сторін на будь-яке майно/майнові права, що придбано, або іншим, встановленим законодавством, чином набуто у особисту приватну власність стороною до початку спільного проживання однією сім’єю, утворює спільну сумісну власність без вирізнення частки кожної сторони в ній. Майно/майнові права, передані у сумісну власність чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю га/або набуте сторонами під час спільного проживання є спільною сумісною власністю сторін без вирізнення частки кожної, незалежно від того, на чиє ім'я воно було придбано, оформлено чи щодо кого було здійснено державну реєстрацію. Це правило зберігається і в разі припинення спільного проживання однією сім'єю;
що договір про надання правової допомоги від 21 серпня 2009 р. укладався ОСОБА_2, яка діяла від власного імені, на її користь та користь відповідача ОСОБА_4, в межах наданої їй довіреності на представництво інтересів і керування і спільною сумісною власністю щодо управління, утримання га збереження спільного майна, одержавши наступне схвалення ОСОБА_4 на вчинення нею зазначених дій;
що з метою ухилення від розрахунків і можливого стягнення з відповідача заборгованості за договором на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2010 р. по цивільній справі № 2-12480/2010 р., ОСОБА_2
12.10.2010р. уклала з ОСОБА_4 угоду про розірвання договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, якою намагалася розподілити майно на Користь ОСОБА_4 таким чином, щоб уникнути можливого стягнення грошових коштів на користь позивача ОСОБА_1;
що із вказаної угоди про рзподіл спільного сумісного майна не вбачається факту розподілу грошових коштів, що належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_4А,, та його порядку. Не визначено і розподіл зобов'язань кожного із співвласників спільного сумісного майна, що існували на момент укладання угоди;
що розподіл нерухомого майна здійснено у простій письмові формі, а на час його проведення була чинна ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.09.2010 р. про забезпечення позову, якою співвідповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було заборонено дії, спрямовані на відчудження права власності чи його складових у будь-який спосіб щодо рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових прав га інших цінностей; підписання будь-яких цивільно-правових. господарських та таке інше договорів, угод, правочинів, зобов'язань, спрямованих на внесення змін у майнове співвідношення прав/речей між ОСОБА_2 і ОСОБА_4: а також утворення у будь-який спосіб заборгованості перед юридичними та фізичними особами:
що при поділі майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки
майна ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є рівними;
що на час судового розгляду ОСОБА_2 і ОСОБА_4, чоловіком та жінкою, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі із 10 серпня 2004 року по 15 травня 2009 року, спільне сумісне майно, яке утворилося на підставі договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10 серпня 2004 року, не розподілено;
що за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у термін із 10 серпня 2004 року по 15 травня 2009 року, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у спільну сумісну власність набуто майно.
Сьомого грудня 2009 р. Дзержинським районним судом м. Харкова було постановлено рішення по цивільній справі № 2-8320/09 за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до відповідача ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» про розірвання договору та припинення протиправних дій (копія рішення додається). Зазначене рішення набрало законної сили та не скасовано.
Суд в своєму рішенні встановив наступні обставини:
що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сумісно проживали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, з дві тисячі четвертого року;
що десятого серпня дві тисячі четвертого року вони підписали договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, яким визначили правовий режим їхнього майна на час спільного проживання та на випадок його припинення;
що у період із 14 лютого 2008 року по 18 липня 2008 року за згодою ОСОБА_2, викладеною у письмовій формі, ОСОБА_4 розмістив на депозитних рахунках у ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» суму грошей: у національній валюті загальним розміром 7 129 000 гривень, у іноземній валюті загальним розміром 1 163 825 доларів США. За договором № ДС 140208 від 14.02.2008 р. було розміщено гроші у сумі 500 000,00 грн. За договором № ДВІ80708/1 від 18.07.2008 р. було розміщено гроші у сумі 1 016 800,00 доларів СІЛА. За договором № Д 18^708/1 від 18.07.2008 р. було розміщено гроші у сумі 6 629 000,00 грн. За договором № ДВІ80708/2 від 18.07.2008 було розміщено гроші у сумі 147 025,00 доларів США. До ВАТ «Інпромбанк» завчасно - до укладання всіх (кожного із) договорів банківського вкладу- надавалися згоди ОСОБА_2 і він був обізнаний, що кошти, які розміщаються за договорами банківського вкладу належать ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.
Тридцять першого січня 2012 р. апеляційним судом Харківської області було постановлено рішення у цивільній справі № 2-6999/2012 (22-ц/2090/129/2012 р.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Головне управління Держкомзему у Харківській області, ХФ ДП «Державний земельний кадастр», УДАЇ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є в праві спільної сумісної власності, та звернення на неї стягнення, яким встановлено обставину, що особистого майна, на яке може бути звернено стягнення за зобов'язаннями перед ОСОБА_1, ОСОБА_2 не має (копія рішення суду додається). Зазначеним рішенням суду також встановлено, що у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 є спільна сумісна власність, яка не розподілена між ними та що вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Представник ОСОБА_5 правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 в своїх запереченнях на заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв’язку з ново виявленими обставинами вважав, що заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Позивач, як на нововивиялені обставини посилається на Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.09.2011 року по справі № 2-6350/11, яким було встановлено обставину, що на момент судового розгляду ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі з 10.08.2004 року по 15.05.2009 року, спільне сумісне майно, яке утворилося на підставі Договору про врегулювання сімейних і майнових відносин від 10.08.2004 року, не розподілено.
Однак, на сьогоднішній день рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2-10204/09, яким було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_10С. та ОСОБА_4 у термін з 10.08.2004 року по
15.05.2009року, а також визнано дійсним договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, було в повному обсязі скасовано 30.11.2011 року Рішенням апеляційного суду Харківської області по цивільній справі № 22-Ц-6479/2011.
Таким чином, судом апеляційної інстанції по цивільній справі № 22-Ц-6479/2011 року було скасовано єдину правову підставу, яка встановлювала правовий взаємозв'язок між виникненням шлюбних стосунків та майном, що було набуто під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Отже, дійсність Договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року була спростована рішенням суду апеляційної інстанції, а тому не має сенсу встановлювати факт розірвання або навпаки нерозірвання недійсного договору.
З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що оскільки Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.11.2011 року по справі № 22-Ц-6479/2011 року було скасовано Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2-10204/09, то майно на яке було накладено стягнення Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2010 року і яке частково залишено без змін Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року по справі № 22-ц-1576/2011 належало лише ОСОБА_4 на праві приватної власності, а не на праві спільної сумісної власності.
Крім того, ОСОБА_1 надав до суду Клопотання про приєднання до матеріалів справи Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.07.2011 року по справі № 2-5556/11. Однак, мотивувальна частина зазначеного рішення ідентична мотивувальній частині Заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від
20.09.2011року по справі № 2-6350/11 щодо встановлення обставин поділу майна між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а тому також не може розглядатися судом як належний доказ по справі.
Слід також звернути увагу суду апеляційної інстанції, що про існування зазначених рішень він дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами справи № 22-ц- 1576/2011, вказані рішення суду першої інстанції були винесені за відсутності Відповідачів (в порядку заочного розгляду), які жодного разу не отримували судові повістки про виклик їх на судове засідання. Безперечно, і заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.09.2011 року по справі № 2-6350/11, і Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.07.2011 року по справі № 2-5556/11 буде оскаржено ОСОБА_5, в порядку, передбаченому нормами цивільного процесуального законодавства.
Він вважає також за необхідне приєднати до матеріалів справи Рішення апеляційного суду Харківської області від 31.01.2012 року по справі № 2-6999/2012, яким було скасовано Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27.09.2011 року і ухвалено нове рішення яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, треті особи - КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"", Головне управління Держкомзему в Харківській області, ХФ ДП "Державний земельний кадастр", УДАЇ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є в праві спільної сумісної власності та звернення на неї стягнення.
Так, рішенням апеляційного суду Харківської області від 31.01.2012 року по справі № 2-6999/2012 було встановлено факт неправомірності вимог ОСОБА_1 щодо виділу частки із майна, що є в праві спільної сумісної власності та звернення не неї стягнення, а тому воно повинно бути враховано під час ухвалення рішення по цій справі.
Крім того, позивач у своїй заяві посилається на Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.07.2011 року по справі № 2-55 56/11, яким були встановлені обставини, що, на погляд ОСОБА_1, мають значення для справи.
Однак, факт заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, що був встановлений Дзержинським районним судом міста Харкова під час розгляду справи № 2- 5556/11 цілком ґрунтується на Рішенні Дзерясинського районного суду міста Харкова від
19.10.2010року по цивільній справі № 2-12480/2010, що було частково скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року по цивільній справі № 22-ц-1576/2011 р. Оскільки зазначене Рішення переглядається у даному провадженні, то вказаний факт не можна вважати встановленим (преюдиційним).
Всі інші факти, на які посилається ОСОБА_1 у своїй Заяві від 27.02.2012 року, були встановлені Дзержинським районним судом міста Харкова у справі № 2-5556/11 на підставі Рішення від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2-10204/09, яким було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у термін з 10.08.2004 року по 15.05.2009 року, а також визнано дійсним договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка га жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Однак, як вже зазначалось ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у попередніх клопотаннях, вищевказане рішення було в повному обсязі скасовано 30.11.2011 року рішенням апеляційного суду Харківської області по цивільній справі № 22-Ц-6479/2011.
Таким чином, судом апеляційної інстанції по цивільній справі № 22-Ц-6479/2011 року було скасовано єдину правову підставу, яка встановлювала правовий взаємозв'язок між виникненням шлюбних стосунків та майном, що було набуто під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Отже, дійсність Договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року була спростована рішенням суду апеляційної інстанції.
Отже всі факти, що були встановлені Дзержинським районним судом міста Харкова під час розгляду справи № 2-5556/11 ґрунтуються на положеннях недійсного Договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому не можуть бути прийняті до уваги під час вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що оскільки Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.11.2011 року по справі № 22-Ц-6479/2011 року було скасовано Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2-10204/09, то майно на яке було накладено стягнення Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2010 року і яке частково залишено без змін Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року по справі № 22-ц- 1576/2011 належало лише ОСОБА_4 на праві приватної власності, а не на праві спільної сумісної власності.
27.02.2012року ОСОБА_1 надав до суду Клопотання про приєднання до матеріалів справи Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 07.12.2009 року по справі № 2-8320/09. Однак, фати, на які посилається Позивач, були встановлені судом також на підставі недійсного Договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року, а тому також не може розглядатися судом як належний доказ по справі.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 31.01.2012 року по справі № 2- 6999/2012, на яке також посилається Позивач, було встановлено лише факт неправомірності вимог ОСОБА_1 щодо виділу частки із майна, що є в праві спільної сумісної власності та звернення на неї стягнення. Ті факти на які звергає увагу ОСОБА_1 не підлягали встановленню під час апеляційного розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року у
зв’язку з ново виявленими обставинами в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 4500000 грн., посилаючись на наступне.
В провадженні судді апеляційного суду Харківської області Черкасова В.В. знаходилась справа № 22-Ц-1576/2011 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2010 року.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2010 року частково скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги у розмірі 4 500 000 грн. задоволено, а в частині стягнення цих коштів з ОСОБА_11 позивачу відмовлено.
В вказаному рішенні судом апеляційної інстанції, також, як і судом першої інстанції, було встановлено факт сумісного проживання відповідачки з ОСОБА_4 однією сім'єю, що підтверджено ухваленим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.11.2009 року, яке набрало законної чинності і ніким не скасоване. Але вказане судом рішення скасовано в апеляційному провадженні, яке і є нововиявленою обставиною та є підставою для перегляду рішення апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року, в частині задоволення позовних вимог іщенко В.М. до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4500000 грн. за договором про надання правової допомоги від 21.08.2009 року та додатку № 1 від 21.08.2009 року про що мова буде йти нижче.
Встановлення вказаного факту сумісного проживання було підставою для стягнення з відповідачки коштів, оскільки на думку суду першої та другої інстанції позивачем були виконані свої зобов'язання у відповідності до предмету договору (п. 2 додатку № 1 до договору), а саме: встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі та визнання укладеним і діючим договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та вінки, які проживають однією сім'єю.
В п. 4 додатку № 1 до договору зазначено, що одним із юридичних фактів на підтвердження надання-одержання правової допомоги - є набрання законної сили судового рішення за зазначеним вище предметом спору. Адвокатський гонорар у відповідності до п. 5 додатку № 1 до договору складав 4500000 грн. Згідно п. 6 додатку № 1 до договору порядок розрахунків повинен був здійснюватися в наступному порядку: замовник (відповідачка) протягом трьох днів з моменту одержання коштів від боржника (ПАТ "Інпромбанк") повинен перерахувати (сплатити адвокатський гонорар) на поточний або банківський рахунок позивача. Саме з моменту отримання відповідачкою коштів від боржника у позивача виникає право на гонорар, та з моменту виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Як було зазначено вище, факт постійного проживання встановлено, а отже обов'язки позивача виконані, тому на відповідачку покладено обов'язок по сплаті коштів за укладеним договором про надання правової допомоги.
З даним твердженням погодитись не можливо, оскільки рішення від 20.11.2009 року, яке було підставою для задоволення позовних вимог позивача, у відповідності до рішень Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2010 року та Апеляційного суду від 23.03.2011 року, скасовано рішенням Апеляційного суду від 30.11.2011 року та є підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у відповідності до п. 1, ч. З п. 2 ст. 361 та п. 1 ст. 363 ЦПК України.
В поясненнях щодо скасування рішення апеляційного суду Харківської області від
23.03.2011року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 зазначав, що Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2- 10204/09 було встановлено юридичний факт спільного проживання ОСОБА_2С та ОСОБА_4 у термін з 10.08.2004 року по 15.05.2009 року, а також визнано дійсним договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4., яким Сторони визначили правовий режим їхнього майна на час спільного проживання та на випадок його припинення.
Вищезазначене рішення суду було покладено в основу Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на корись ОСОБА_1 в якості заборгованості за зобов'язаннями - Договором про надання правової допомоги від 21.07.2008 року грошові кошти у розмірі 4 500 000,00 грн., а також судові витрати у сумі 1 820,00 грн. Апеляційний суд Харківської області у Рішенні від 23.03.2011 року по справі №’ 22-Ц-1576/2011, частково скасовуючи Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2010 року також посилається на Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2-10204/09.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Однак, 30.11.2011 року Рішенням апеляційного суду Харківської області по цивільній справі № 22-Ц-6479/2011 року було повністю скасовано Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2-10204/09 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю та визнання дійсним договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року.
Таким, чином, судом апеляційної інстанції по цивільній справі № 22-Ц-6479/2011 року було скасовано єдину правову підставу, яка встановлювала правовий взаємозв'язок між виникненням шлюбних стосунків та майном, що було набуто під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4
З огляду на вищевикладене, оскільки Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.11.2011 року по справі № 22-Ц-6479/2011 року було скасовано Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2009 року по цивільній справі № 2- 10204/09, то майно на яке було накладено стягнення Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.10.2010 року і яке частково залишено без змін Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року по справі № 22-ц- 1576/2011 належало лише ОСОБА_4 на праві приватної власності, а не на праві спільної сумісної власності.
21.08.2009року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги з додатком № 1 та встановлено розмір гонорару за надання правової допомоги у розмірі 4 500 000,00 грн. Правовими наслідками надання правової допомоги було передбачено постановления судового рішення, що набрало законної сили про стягнення на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4А з ПАТ "Інноваційно- промисловий банк" грошових коштів у розмірі 16 645 835,00 грн. та відшкодування у судовому порядку збитків, спричинених незаконним утриманням грошей на поточних рахунках ОСОБА_4
В укладеному додатку до договору зазначено, що з 2004 року спільно проживала із ОСОБА_4 однією родиною, але при цьому вона не перебувала з ним у шлюбі. 10.08.2004 року вони уклали договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією родиною, але не перебувають у шлюбі, яким визначили правовий режим їхнього майна на час сумісного проживання та на випадок його припинення.
12.10.2010року вищезазначений договір було розірвано. Згідно з умовами цього договору грошові кошти, а також інше рухоме та нерухоме майно, що зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4 залишається йому, а усе інше майно, яке зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_2 - залишається їй.
Згідно з ч. 2 ст. 367 Цивільного кодексу України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Вищевказаною угодою передбачено, що спільне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вже поділено в натурі за їх домовленістю. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю проживали до 15.05.2009 року, зазначений вище договір про надання правових послуг був укладений ОСОБА_2 вже після припинення сумісного проживання з ОСОБА_4, а отже у останнього немає людних правових зобов'язань за договором про надання юридичних послуг.
Аналогічна правова позиція щодо дійсних обставин справи правомірно була викладена в Рішенні апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року по цивільній справі № 22-Ц-І576/2011.
21.08.2009року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги з додатком № 1.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 21.08.2011 року предметом надання правової допомоги є:
1.установлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі та визнання укладеним і діючим договору про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі;
2.визнання недійсним договорів поруки, учасником яких безпосередньо чи у опосередкованій формі є Замовник;
3.визнання незаконним здійснення банківських операцій по перерахуванню грошових коштів, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до умов п. З вищезазначеної Додаткової угоди, юридичними наслідками надання правової допомоги є стягнення на корить ОСОБА_2 з ПАТ "Інпромбанк" грошей у розмірі 16 645 835,00 грн. та відшкодування у судовому порядку збитків, спричинених незаконним утриманням грошей на поточних рахунках.
При цьому, в пункті 6 цього Договору встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язується протягом трьох днів з моменту одержання коштів, що будуть отримані від ПАТ "Інпромбанку" у готівковій чи безготівковій формі зобов'язується перерахувати 4 500 000,00 грн. на поточний чи картковий рахунок Виконавця (ОСОБА_1М.).
Відповідно до ч. 1 ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
Застосовуючи положення ст. 213 вищезазначеного нормативно-правового акту, можна прийти до висновку, що юридичний факт виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором про надання правової допомоги від 21.08.2009 року повинен підтверджуватися, у кінцевому етапі - перерахуванням грошових коштів у сумі, що складає 16 645 835,00 грн. на поточний або картковий рахунок Замовника.
Так, Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.12.2009 року по справі № 2-8319/09, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.09.2010 року було задоволено позов ОСОБА_4 до ПАТ "Інпромбанк" про визнання договорів поруки недійсними, дій банку по перерахуванню коштів незаконними та повернення коштів.
Однак, Рішенням Верховного Суду України від 16.02.2011 року по справі № 6- 58626 св 10 вищезазначені рішення першої і апеляційної інстанцій були скасовані і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.
Таким чином, аналізуючи всі обставини у їх сукупності, можна констатувати, що грошові кошти у розмірі 16 645 835,00 грн. ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 не були перераховані, а отже ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, у ОСОБА_1 відсутні будь-які правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4 500 000,00 гри. по Договору про надання правової допомоги від 21.08.2009 року.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, та надав письмову промову в судових дебатах.
Розглянувши заяви, судова колегія вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити, а заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 10, 11, 57, 61, 179, 361, 365 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти,які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановления ухвали, що підлягають перегляду;
Заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
Розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.
Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.п.3, 5, 7 Постанови №4 пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з ново виявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим
рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).
За змістом пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК скасування чи зміна нормативного акта, на якому грунтувалось судове рішення, може вважатися нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в такому акті зазначено про надання йому зворотної сили.
Зазначені ОСОБА_1 підстави перегляду у зв’язку з ново виявленими обставинами рішення апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року не можна вважати ново виявленими обставинами, оскільки предметом доказування за рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.09.2011 року було законність внесення змін до договору про надання правовї допомоги а не встановлення інших фактів з приводу яких позовні вимоги не заявлялися. Крім того, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено і судом з приводу встановлення зазначених фактів було ухвалено рішення про той самий предмет і з тих самих підстав між тими самими сторонами, яке набуло законної сили, а рішення Дзержинського районного суду від 20 11.2009 р. по цивільній справі № 2-10204/09 яким було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у термін з 10.08.2004 року по 15.05.2009 року, а також визнано дійсним договір про врегулювання сімейних і майнових відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі від 10.08.2004 року було у повному обсязі скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.11.2011 року (справа №22ц-6479/2011).
Судова колегія вважає, що обставини на які посилається ОСОБА_1 вказуючи в якості підстав перегляду ухвалені рішення від 21.07.2011 р. (справа №2-5556/11), від
7.12.2009року (справа №2- 8320/09) Дзержинського районного суду, і апеляційного суду Харківської області від 31.01.2012 року не можуть вважатись такими з підстав вказаних вище.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід вімовити через відсутність нововиявлених обставин на зазначених ним підставах
Заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року на зазначених нею підстав, підлягає задоволенню оскільки рішення Дзержинського раойнного суду від 20.11.2009 року, яке мало прюдиційне значення для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.11.2010 року та Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2011 року скасовано.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі вказаними рішеннями.
З огляду на те, що надані представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 докази безспірно свідчать про наявність підстав для задоволення її заяви, судова колегія вважає необхідним розглянути справу по суті та ухвалили рішення про:
-відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяву про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011 року на зазначених ним підставах перегляду;
-задоволення заяви представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення судової колегії - судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011 року;
-скасування рішення апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011
року у зв’язку з нововиявленими обставинами в частині залишення без змін рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 21.08.2008 року, додатком №1 від 21.08.2008 року до вказаного договору, грошових коштів у розмірі 4 500 000 грн., а також судових витрат 1820 грн., а разом 4 501 820 грн. і рішення Дзержинського районного суду м Харкова від 19 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_1
за договором про надання правової допомоги від 21.08.2008 року, додатком № 1 від 21.08.2008 року до вказаного договору, грошових коштів у розмірі 4 500 000 грн., а також судових витрат 1820 грн., а разом 4 501 820 грн., та відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 21.08.2008 року, додатком №1 від 21.08.2008 року до вказаного договору, грошових коштів у розмірі 4 500 000 грн., а також судових витрат 1820 грн., а разом 4 501 820 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304. 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321 322, 324 , 325 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011 року на зазначених ним підставах перегляду.
Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011 року задовольнити.
Скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами в частині залишення без змін рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 21.08.2008 року, додатком №1 від 21.08.2008 року до вказаного договору, грошових коштів у розмірі 4 500 000 гри., а також судових витрат 1820 грн., а разом 4 501 820 грн.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 21.08.2008 року, додатком №1 від 21.08.2008 pоку до вказаного договору, грошових коштів у розмірі 4 500 000 грн., а також судових витрат 1820 грн., а разом 4 501 820 грн. скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 21.08 2008 року, додатком №1 від 21.08.2008 року до вказаного договору, грошових коштів у розмірі 4 500 000 грн., а також судових витрат 1820 грн., а разом 4 501 820 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати 1 609, 50 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий –
Судді -