Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/7991/16 Головуючий у 1-й інстанції: Ісаков Д.О.

Провадження № 22-ц/778/2113/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» про індексацію заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Запорізький кабельний завод про індексацію заробітної плати, який згодом уточнила.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2015року залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29.09.2016 року її було поновлено на посаді електромонтера станційного обладнання телефонного зв’язку 4 розряду, стягнуто з ПАТ «Запорізький кабельний завод» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 399,84грн.

На підставі наказу № 39 від 07.08.2015 року її було поновлено на роботі, проте фактично допущено до роботи 13 серпня 2015 року. В той же час була сплачена сума заробітної плати в розмірі 2 347грн., розрахованої не більше ніж за один місяць. Проте як основний розмір заробітної плати, стягнутої за рішенням суду, їй було виплачено тільки у листопаді 2016 року, сума якої після утримання обов’язкових податків та внесків склала 12875 грн.

Вважає, що відповідач повинен сплатити їй індексацію заробітної плати за несвоєчасну виплату в сумі 2343,25 грн.

Враховуючи вищевикладене просила суд стягнути з ПрАТ «Запорізький кабельний завод» на її користь компенсацію за втрату доходу у зв’язку із несвоєчасним виконанням рішення суду в частині виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року в розмірі 2343,25 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Запорізький кабельний завод» на користь ОСОБА_3 компенсацію за втрату доходу у зв’язку із несвоєчасним виконанням рішення суду в частині виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року в розмірі 2343,25 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Запорізький кабельний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПрАТ «Запорізький кабельний завод» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 квітня 2018 року (а.с.68), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 10 травня 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ПрАТ «Запорізький кабельний завод».

05 травня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ПрАТ «Запорізький кабельний завод», в якому вона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2015 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «Запорізькій кабельний завод». Визнано звільнення ОСОБА_3 з роботи незаконним та поновлено її на посаді електромонтера станційного обладнання телефонного зв’язку 4 розряду. Стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15 399 грн. 84 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.(а.с. 3).

На виконання постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби від 10.07.2015 року відповідач на підставі наказу № 140 від 05.08.2015 року поновив ОСОБА_3 на посаді електромонтера станційного обладнання телефонного зв’язку у відділі інформаційних технологій з 15 січня 2015 року.

07 серпня 2015 року відповідачем будо видано наказ №39 про прийняття ОСОБА_3 на роботу, але фактично її було допущено до виконання своїх обов’язків лише 13.08.2015 року.

В той же час відповідачем було виконано рішення суду і в частині виплати заробітної плати, розрахованої не більше ніж за один місяць, сума якої склала 2347 грн.

Проте, основна сума середнього заробітку, нарахованого судом за час вимушеного прогулу, ОСОБА_3 була сплачена лише 01.11. 2016 року, розмір якої, з урахуванням утриманих обов’язкових податків та внесків становить 12 875грн.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно до положень статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» № 2050- III від 19.10.2000 року компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» компенсації підлягає грошовий дохід (разом із сумою індексації), який одержується у гривнях на території України та не має разового характеру. До доходів, на які нараховується компенсація, відносяться в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п.1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати,затвердженої Наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Отже, невідпрацьований ОСОБА_3 час у зв’язку із її незаконним звільненням, який за нормою статті 235 КЗпП України підлягає оплаті, включається до фонду оплати праці.

Враховуючи те, що стягнутий на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислений з її середньої заробітної плати, тому виплата цієї суми в окремі місяці, що обумовлено виконанням рішення суду про поновлення на роботі, не свідчить про отримання разового доходу за певний місяць, а є заробітною платою за кожен місяць з дня перебування позивача у вимушеному прогулі.

Відповідно до роз’яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов’язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв’язку із затримкою виплати, суди мають враховувати, що компенсації підлягає присуджена за рішенням суду заробітна плата, якщо ці умови настали у зв’язку з несвоєчасним виконанням цього рішення. При цьому незалежно від того, чи була вина роботодавця у її несвоєчасній виплаті, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Зазначене кореспондується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові суду по справі № 6-43цс14, якою компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач має виплатити ОСОБА_3 компенсацію за втрату доходу у зв’язку з несвоєчасним виконанням рішення суду в частині виплати. Присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року в розмірі 2 343,25 грн.

З огляду на наведеневбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 374,375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст.389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2018 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22.05.2018 року

Головуючий:

Судді: