Справа № 645/6901/14-ц

Провадження № 4-с/645/15/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, якою просила:

-визнати дії, бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішення УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 неправомірними, таким, що порушують її права та свободи в тому, що в порушення Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника від 05.02.2018 року в рамках виконавчого провадження № 50184457 по виконанню виконавчого листа № 645/6901/14-ц, виданого 28.01.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми в розмірі 3 533706,80 грн.;

-зобов’язати начальника відділу примусового виконання рішення УДВС Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_5 скасувати постанову про арешт майна боржника від 02.02.2018 року.

В обґрунтування скарги зазначалося, що 12.02.2018 року поштою отримано постанову про арешт майна боржника від 02.02.2018 року, якою накладено арешт не нерухоме майно – однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, б. 4, кв. 76 та квартиру, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, б. 4, кв. 77. Постановою державний виконавець заборонив реєстрацію осіб у вищевказаних квартирах. На теперішній час ОСОБА_2 через існування вказаної постанови державного виконавця не може зареєструвати місце проживання свого сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку з чим порушені права та інтереси її малолітньої дитини. Крім того, в рамках даного виконавчого провадження у державного виконавця не було підстав для накладення арешту на всю квартиру, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, б. 4, кв. 76 та на всю квартиру, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, б. 4, кв. 77, оскільки вони належать на праві власності їй та її чоловікові ОСОБА_6, дані квартири є сумісною власністю подружжя. Також в скарзі зазначалося, що ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає права заборони реєстрації будь-яких осіб в квартирі. ОСОБА_2 також зазначала, що в постанові від 02.02.2018 року про арешт майна боржника державний виконавець припустив помилку, відповідно до якої не вірно зазначено дату її народження.

На підставі викладеного ОСОБА_2 звернулася до суду із відповідною скаргою.

До судового засідання ОСОБА_2 не з’явилася, проте присутня її представник – ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала вимоги за скаргою у повному обсязі, просила про її задоволення.

У судовому засіданні державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 заперечував проти скарги, посилаючись на її безпідставність, необґрунтованість, вважав скаргу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки при здійсненні виконавчого провадження ним повністю дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», про що зазначено в письмових запереченнях на скаргу, які долучені до матеріалів за скаргою.

ОСОБА_4, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», УДВС ГТУЮ у Харківській області, начальник відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, повідомлялися про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника та державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи, виконавчого провадження приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-701/742/2007 від 20.08.2007 р. у розмірі 3 533 706 (три мільйона п’ятсот тридцять три тисячі сімсот шість) грн. 80 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1 650 890 грн. 72 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 115 962 грн. 69 коп. та пені у розмірі 1 766 853 грн.40 коп., у солідарному порядку. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3654,00 грн. в рівних частках з кожного, тобто по 1218,00 грн. з кожного.

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу представник ОСОБА_4, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова змінено. Абзац другий резолютивної частини викладено в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_4 вікторії Юріївни та ОСОБА_8 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму у розмірі 3533706 грн. 80 коп. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму у розмірі 3 533 706 (три мільйона п’ятсот тридцять три тисячі сімсот шість) грн. 80 коп.

Статтею 129.1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання зазначеного рішення 28.01.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму у розмірі 3533706,80 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_9 від 15.02.2016 року, відкрито виконавче провадження ВП № 50184457 з примусового виконання виконавчого листа № 645/6901/14ц.

Як вбачається з копії поштового повідомлення, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена ОСОБА_2 рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому листі: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні вивчалась ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2018 року, якою було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», заінтересовані особи: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області, Начальник відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції в Харківській області, державний виконавець відділу примусового виконання УДВС Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_9 на дії, бездіяльність державного виконавця. Предметом судового розгляду біло саме оскарження ухвали про відкриття виконавчого провадження по зазначеній справи та неналежне направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Так, згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З системного аналізу викладених норм права слідує, що правовою підставою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження на бездіяльність ДВС є порушення прав заявника неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю ДВС.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

02.02.2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 винесено постанову про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № 50184457 по виконавчому листу № 645/6901/14-ц, виданому 28.01.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми у розмірі 3533706 грн. 80 коп., яким постановив описати майно та накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: м. Харків вул. Велика Кільцева б. 4 кв. 76 та на квартиру, розташовану за адресою: м. Харків вул. Велика Кільцева б. 4 кв. 77.

05.02.2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 винесено постанову про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № 50184457 по виконавчому листу № 645/6901/14-ц, виданому 28.01.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми у розмірі 3533706 грн. 80 коп., яким постановив накласти арешт на нерухоме майно: однокімнатну квартиру, в багатоповерховому житловому будинку реєстраційний/кадастровий номер 560662863101, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, вулиця Велика Кільцева, б. 4, кв. 76, квартира, в квартирному багатоповерховому житловому будинку реєстраційний/кадастровий номер 56066293101, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, вул. Велика Кільцева, б. 4, кв. 77.

16.03.2018 року державним виконавцем на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі та зазначено вірну дату народження боржника ОСОБА_2 – 21.04.1975.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Абзацом 4 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно вимог ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Виконавець, за потреби, може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

У виконавчому провадженні арешт на майно боржника включає в себе комплекс процесуальних виконавчих дій щодо заборони вільного розпорядження та користування таким майном.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7 зазначала, що державний виконавець не мав права в постанові від 05.02.2018 року про арешт майна боржника заборонити реєстрацію будь-яких осіб в арештованих квартирах, оскільки дані квартири належать на праві спільної сумісної власності подружжя, та державний виконавець був зобов’язаний звернутися до суду із поданням про визначення часток кожного з подружжя.

Необхідно зауважити, що згідно інформаційних довідок № 110248406 від 10.01.2018 року, № 110248613 від 10.01.2018 року № 110299582 від 11.01.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру № АДРЕСА_2, квартиру № АДРЕСА_3, квартиру № АДРЕСА_4. Форма власності на квартирі – приватна, при цьому розмір частки – 1.

При винесенні державним виконавцем постанови про арешт майна закон не передбачає здійснення процедури визначення частки майна боржника в спільному майні, як цього вимагають норми розділу VII Закону України «Про виконавче провадження».

Вивченням оскаржуваної постанови з примусового виконання судового рішення судом не встановлено порушень вимог вищезазначеного законодавства. Окрім цього, доводи заявниці суд вважає безпідставними, а відтак такими, що не можуть братися судом до уваги.

Враховуючи наведене, державний виконавець при винесенні постанови про арешт майна боржника від 02.02.2018 року діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення реального виконання рішення суду про стягнення з боржника суми боргу, а тому у задоволені скарги в частині скасування арешту майна суд вважає необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено 21 травня 2018 року.

Суддя -