КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  16.12.2009                                                                                           № 12/102

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Похітон О.О., дов.від 19.10.09,

відповідача: Ремша Д.С., дов.від 05.10.09,

третіх осіб: не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська аграрно-страхова компанія”

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009

у справі № 12/102 (суддя

за позовом Кредитної спілки “Добросвіт”

до Закритого акціонерного товариства “Українська аграрно-страхова компанія”

третя особа відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

про стягнення 27498,93 грн.

ВСТАНОВИВ :

Кредитна спілка “Добросвіт”  (далі – позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до  Закритого акціонерного товариства “Українська аграрно-страхова компанія” (далі – відповідач) про стягнення  27498,93 грн. страхового відшкодування.

В процесі розгляду спору до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.09 позовні вимоги задоволено.  Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено належним чином настання страхового випадку, а саме: позичальником за кредитним договором від 03.08.06 № 00351 допущене невиконання зобов’язання; факт порушення ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором встановлено рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.10.07 у справі № 2-1673-2007, згідно якого з ОСОБА_3 присуджено до стягнення на користь позивача 39634,95 грн. боргу за вказаним кредитним договором; факт звернення позивача до суду свідчить про намагання власними силами повернути борг, що узгоджується з п.7.1 генерального договору.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі в зв’язку з відсутністю предмету спору. Скаргу аргументовано тим, що позивачем не було надано відповідачеві копій документів, які були витребувані для розслідування страхового випадку, чим він чинив перешкоди встановленню обставин страхового випадку та не виконав обов’язків, передбачених п.7.5 та ч.2 п.7.6 генерального договору від 24.11.05; позивачем не були прийняті міри по стягненню заборгованості з поручителів; позивачем та судом невірно трактується поняття “страхування фінансового ризику”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.09 відповідачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження згаданого вище рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 23.11.09.

В судове засідання 23.11.09 представники  відповідача та третіх осіб не з’явились.

20.11.09 від представника відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні через його хворобу. Причини неявки третіх осіб або їх представників  суду невідомі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.09 розгляд справи відкладено на 16.12.09.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення. У відзиві позивач зазначає, що при винесенні рішення місцевим господарським судом повно з’ясовані та доведені обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам, судом правильно застосовані норми матеріального права. Позивачем до відзиву надані додаткові документи, які він просить долучити до матеріалів справи в якості додаткових доказів.

07.12.09 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Підставою зупинення, на думку відповідача, є те, що в провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа щодо визнання недійсною частини генерального договору від 24.11.05 № Д-76/18. Оскільки договірні відносини між кредитною спілкою та страховою компанією виникли саме з генерального договору, то дана справа нерозривно пов’язана зі справою, яка перебуває в провадженні Господарського суду Черкаської області.

В судове засідання 16.12.09  представники третіх осіб не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Представник позивача заперечував щодо його задоволення, зазначаючи, що такі дії відповідача направленні на затягування часу щодо виконання рішення суду.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів відхилила його, оскільки позовні вимоги у даній справі заявлені на підставі п.2.3, п.7.1 та 7.4 генерального договору, які не визнаються недійсними у справі, що розглядає Господарський суд Черкаської області.  Судова колегія ухвалила здійснити розгляд даної справи по суті.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив рішення суду скасувати. Представник позивача наполягав, що генеральний договір не містить умов щодо заходів зменшення заборгованості позичальника, та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

24.11.05 між позивачем (за текстом договору “страхувальник”) та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Саламандра-Дніпро” ”(правонаступником якого є відповідач) (за текстом договору “страховик”)  був укладений генеральний договір № Д-76/18.

Відповідно до п.1.1 генерального договору страховик прийняв під страховий захист фінансові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням коштами, які належать страхувальнику або перебувають в його оперативному управлінні. Страхувальник, на умовах генерального договору, укладає договори страхування по кожному конкретному договору кредитування, укладеному між страхувальником та позичальником (п.1.2 договору).

В п. 2.1 генерального договору сторони визначили, що об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з невиконанням (неналежним виконанням) позичальниками умов договорів кредитування, укладених між страхувальником та позичальником.

03.08.06 між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 00351, згідно якого останньому видано кредит у сумі 34000 грн. строком на 36 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 03.08.09 на умовах зворотності та сплати відсотків в розмірах та у строки, передбачені умовами кредитного договору.

Того ж дня, 03.08.06, між позивачем та фізичними особами ОСОБА_5 та  ОСОБА_4 були укладені два договори поруки № 00351/1 та № 000351/2 на забезпечення виконання згаданого вище кредитного договору.

Відповідно до п.1.1 генерального договору № Д-76/18  03.08.06 між відповідачем та позивачем було укладено договір № Д-76/18/0148, згідно умов якого об’єктом страхування визначені майнові інтереси страхувальника, пов’язані з невиконанням (неналежним виконанням) позичальником умов кредитного договору № 60351 від 03.08.06, укладеного позивачем з фізичною особою  ОСОБА_3

На підставі п. 2.3 генерального договору страховими ризиками є невиконання позичальником більш ніж на 30 календарних днів зобов’язання перед страхувальником за кредитним договором, а саме: неповернення позичальником суми кредиту або його частини згідно умов кредитного договору.

Аналогічне положення міститься у п. 2.7 договору № Д-76/18/0148.

В зв’язку з порушенням ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором щодо повноти та своєчасності сплати відсотків і частини кредиту відповідно до погодженого сторонами графіку, позивач звернувся до останнього з повідомленням-вимогою про розірвання в односторонньому  порядку з 09.02.07 кредитного договору від 03.08.06 та про повернення залишку позики та суми відсотків за користування позикою.

13.03.07 позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку  № 406 згідно умов укладеного договору.

Відповідно до п.7.5 генерального договору страховик виплачує страхове відшкодування на підставі наступних документів:

- заяви на виплату страхового відшкодування, підписаної страхувальником;

- завіреної копії листа страхувальника та завіреної копії повідомлення про відправлення цього листа або іншого доказу відправлення страхувальником цього листа з вимогою до позичальника погасити (частково погасити) кредит за  кредитним договором;

- копії виписок з рахунку (особової картки), що підтверджують факт непогашення (неповного погашення) позичальником суми кредиту після закінчення терміну платіжного періоду;

- завіреної страхувальником копії пояснень позичальника про причини неповернення кредиту (в разі наявності);

- інших документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та прояснюють його причини.

Листом від 20.04.07 № 438 відповідач повідомив позивача, що страховою компанією створено комісію по розслідуванню страхового випадку та відповідно до п.7.5 генерального договору страхування з метою підтвердження факту настання страхового випадку і визначення суми страхового відшкодування позивачеві необхідно надати додаткові документи, які підтверджують факт настання страхового випадку.

Пунктом  7.5 генерального договору передбачено право страховика на отримання інших документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та пояснюють його причини.

23.04.07 від позивача надійшов лист про надання копій документів, які були витребувані для проведення розслідування по страховому випадку, однак, відповідач стверджує, що документи були надані не в повному обсязі. Листом від 26.04.07 для завершення розгляду страхового випадку та з метою складання акту про страховий випадок відповідачем зроблено новий запит на подачу додаткових документів.

На думку відповідача, позивачем не надано документів, які були витребувані для розслідування страхового випадку, чим він чинив перешкоди встановленню обставин страхового випадку та не виконав своїх  обов’язків, передбачених п.7.5 та абз.2 п.7.6 генерального договору. Зокрема, відповідач зазначав, що в наданих позивачем матеріалах була відсутня інформація про те, які міри були прийняті по стягненню заборгованості з поручителів, а також інформація по матеріалах про вилучення заставленого майна, що є забезпеченням по кредиту, та які міри прийняті по його реалізації.

Однак, такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.

В п.7.1 генерального договору передбачено, що страховик виплачує страхові відшкодування у разі настання страхових випадків, визначених у договорі, при умові, що страхувальником здійснені обумовлені договором заходи по поверненню заборгованості позичальника власними силами.

До матеріалів справи долучено рішення Соснівського районного суду            м. Черкаси від 15.10.07 у цивільній справі № 2-1673-2007 за позовом Кредитної спілки “Добросвіт” до ОСОБА_3, третя особа РЕВ ДАІ УМВС України в Черкаській області про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави. Даним рішенням встановлено факт порушення ОСОБА_3  взятих на себе зобов’язань за кредитним договором та  присуджено до стягнення  з останнього на користь позивача 39 634,95 грн. боргу за вказаним кредитним договором.

Згідно наданих суду документів  зазначене судове рішення набуло законної сили і звернено до примусового виконання (постанова Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 25.01.08  ВП № 6102544).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт звернення позивача до Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з  ОСОБА_3 боргу та звернення стягнення на предмет застави свідчить про намагання позивача власними силами повернути борг. Це  цілком узгоджується з п. 7.1 генерального договору.

Крім того, колегією суддів приймається до уваги в якості заходів позивача по поверненню заборгованості відкриття виконавчого провадження Соснівським відділом Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про примусове стягнення по виконавчому листу Соснівського районного суду м. Черкаси у цивільній справі № 2-1673.

Як свідчать матеріали справи, в рамках виконавчого провадження виконавчою службою було накладено арешт на транспортний засіб                   ОСОБА_3 та проводяться заходи по його реалізації (акт опису та арешту майна від 05.03.08, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.09.08).

Таким чином, твердження відповідача, що позивач не здійснював обумовлені генеральним договором заходи по поверненню заборгованості позичальника власними силами, не контролював і не контролює виконання судового рішення та не співпрацює в цьому питанні з Державною виконавчою службою, не підтверджується матеріалами справи.

Додаткові документи, на необхідність надання яких відповідач посилався у листі від 26.04.07, не може відноситись до таких, що прояснюють обставини настання страхового випадку та/або прояснюють його причини.

Крім того, наявність або відсутність інформації стосовно заходів по погашенню заборгованості за рахунок заставленого майна по кредитному договору ніяким чином не впливає на обов’язок відповідача виконати належним чином зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування.

Статтею 527 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що божник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач в порушення умов генерального договору та  договору                                    № Д-76/18/0148 свої  зобов’язання не виконав, рішення про виплату страхового відшкодування не прийняв, страхове відшкодування в сумі  27498,93 грн. не сплатив.

Згідно з р. ІІІ договору страхування та р. VII генерального договору відшкодуванню підлягає сума кредиту або його частина згідно кредитного договору за вирахуванням безумовної франшизи. Тобто, в даному випадку страхове відшкодування становить 27 498,93 грн. (29 198,93 грн. – 700 грн.) та підлягає стягненню з відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом та позивачем неправильно трактуються поняття “страхування фінансових ризиків” та “страхування кредитів”.

Дійсно, в ст. 6 Закону України від 07.03.96 № 85/96-ВР “Про страхування” (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) законодавець визначає, що видами добровільного страхування можуть бути, в тому числі: страхування майна (пп.11), страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту (пп.16).

Апелянт підкреслює, що при страхуванні кредитів – страховий ризик проявляється у неповерненні позичальником отриманого кредиту та відсотків по ньому. Тоді як при страхуванні фінансових ризиків – страховий ризик проявляється у виникненні збитків в процесі розрахунків та недотриманні умов та строків виконання фінансових зобов’язань.  Страховик несе відповідальність на суму фінансових збитків, що виникають у кредитодавця в результаті порушення позичальником зобов’язань по поверненню кредиту, після здійснення всіх заходів кредитодавця по врегулюванню відносин з позичальником.

На думку колегії суддів, наведені твердження відповідача (апелянта) суперечать його позиції та діям при розслідуванні  спірного страхового випадку. Відповідач вимагає надання позивачем документів по здійсненню останнім всіх заходів, як кредитодавця, по врегулювання відносин з позичальником. Таким чином, своєю поведінкою відповідач підтверджує,  що спірні правовідносини побудовані на страхування фінансових інтересів (ризиків) позивача.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги також п.п.6.2.10 та 7.11 генерального договору, в яких сторони передбачили обов’язок страхувальника (позивача) повернути страховику (відповідачеві)  кошти у випадку виплати ним страхового відшкодування та подальшого отримання позивачем боргу або його частини від позичальника. Отже, навіть у випадку реалізації заставленого майна інтереси відповідача порушені не будуть.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення у даній справі прийнято відповідно до чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин справи. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

  ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.09 у справі              № 12/102 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська аграрно-страхова компанія”  – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 12/102  повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

  Судді

  24.12.09 (відправлено)