22-ц/775/316/2018(м)

221/3582/17

Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С. Єдиний унікальний номер 221/3582/17

Номер провадження 22ц/775/316/2018(м)

Категорія 55 Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Биліни Т.І.,

Мальцевої Є.Є.,

секретар Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року ухвалене в м. Волноваха Донецької області у справі за позовом ОСОБА_2 до філії «Металургійний комплекс» приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Волноваського районного суду Донецької області із позовом до приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» філії «Металургійний комплекс» посилаючись на те, що працювала у відповідача та 14 березня 2017 року була звільнена за угодою сторін. 03.07.2017 року позивачка звернулася до Волноваського районного центру зайнятості з питанням постановки її на облік, на що їй спеціалістами центру було запропоновано надати довідку про заробітну плату на підприємстві або взяти такі відомості у Пенсійному фонді. Згідно довідки, яку надало УПФУ, заробітна плата ОСОБА_2 за березень 2017 року нарахована не була та Єдиний соціальний внесок відповідачем не сплачувався з 01.10.2016 року по 14.03.2017 року. Тому просила суд стягнути з відповідача заробітну плату за березень 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за весь період затримки несплаченої заробітної плати з квітня 2017 року по липень 2017 року включно в сумі 24 868 грн. 01 коп.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент звільнення позивачки на підприємстві було оголошено простій, а само звільнення оформлено неналежним чином.

27 березня 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції має бути скасоване у зв'язку з неправильністю установлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження чи оцінки доказів та помилкового визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, а також через застосування закону, який не поширюється на врегулювання спірних правовідносин. Вважає, помилковими висновки суду першої інстанції про внесення запису про звільнення у трудову книжку не уповноваженою на те особою. Ці висновки в порушення вимог ст.ст. 77-89 ЦПК України зроблені без призначення експертизи трудової книжки. Також суд першої інстанції помилково вважав, що факт звільнення у березні 2017 року ОСОБА_2 не можливо довести, оскільки цей факт підтверджено Волноваським районним центром зайнятості, який взяв ОСОБА_2 на облік та сплачував відповідну допомогу по безробіттю.

Судом не взято до уваги лист «Донецької обласної організації профспілки працівників металургійної та гірничодобувною промисловістю України» від 06.07.2017 року за № 03-07/77, в якому зазначено, що наказ № 1 від 27.06.2017 року «Про припинення трудових відносин з працівниками за угодою сторін у зв'язку з ліквідацією філії «Металургійний комплекс» порушує ст. 36 КЗоТ України. Також вважає порушенням п. 2 наказу, згідно якого дні відсутності на праці з 17.03.2016 року по 30.06.2017 року рахуються як, неявка за невідомими обставинами, без оплати днів пропуску праці.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином судовими повістками та електронною поштою (а.с. 213-214, 215, 216), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» та працювала лікарем-дезінфекціонистом у філії «Металургійний комплекс» (а.с. 4).

Наказом № 2 від 30 червня 2017 року позивачку звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін (а.с. 65).

При цьому позивачка надала суду не завірену належним чином ксерокопію своєї трудової книжки із записом про її звільнення, що засвідчений підписом, який від імені генерального директора приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, здійснено невідомою особою. Повноважень про здійснення такого підпису від свого імені генеральний директор товариства іншим особам не надавав.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ст. 4, ч. 1 ст. 9 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно із ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року, у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» м. Донецьк Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.

Встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження № 12017050410000777, порушеного за статтею 341 КК України 22 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що невстановлені особи захопили будівлі філії «Металургійний комплекс» за адресою: вул. Челюскінців, 174, м. Донецьк. Орган досудового розслідування - Покровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (а.с. 58, 59-60).

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 26 вересня 2014 року № 651 засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) приватному акціонерному товариству «Донецьксталь» - металургійний завод» при здійсненні господарської діяльності на території Донецькій області та дотриманні законодавчих актів, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 85-86).

Таким чином, із захопленням філії «Металургійний комплекс» відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з моменту захоплення не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.

Втрата контролю і доступу приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані по вул. Челюскінців, 174, м. Донецьк, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, з моменту захоплення, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому товариство немає можливості виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій, заробітна плата позивачці ОСОБА_2 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.

Сам по собі факт звільнення позивачки ОСОБА_2 з приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні вимог і оскільки спір по суті судом вирішено правильно, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.

Судді В.М. Барков

Т.І. Биліна

Є.Є. Мальцева