ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018р. Справа №914/379/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів,

до відповідача: Державної установи “Миколаївська виправна колонія (№50)”, с. Заклад, Миколаївський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 95 528,00 грн.,

підстава позову: порушення умов договору про постачання електричної енергії №90469,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – представник на підставі довіреності №119-001/2 від 02.01.2018 року,

відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності №10/50-16-12 від 11.04.2018 року.

Обставини розгляду справи. 28.02.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” вих.№119-657/2 від 28.02.2018 року до Державної установи “Миколаївська виправна колонія (№50)” про стягнення 95 528,00 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії №90469, з яких 59 225,62 грн. пені, 7 630,24 3% річних, 28 672,14 інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству “Львівобленерго” строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб надання суду доказів здійснення відповідачем оплат у період з березня по грудень 2017 року відповідно до даних, вказаних в розрахунку боргу по активній електроенергії, долученого до позовної заяви.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 12.03.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

20.03.2018 року на адресу суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” б/н б/д, до якої на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху долучено платіжні доручення, а також довідки про надходження грошових коштів, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за спірний період.

Ухвалою суду від 26.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №914/379/18 в порядку спрощеного провадження, призначено розгляд справи по суті в судове засідання 25.04.18 року. У судовому засіданні 25.04.2018 року оголошено перерву до 16.05.2018 року.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.

12.04.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.04.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.04.2018 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні щодо ТОВ «Пауер Інжиніринг» та заперечення на відповідь.

04.05.2018 року позивачем подано письмові пояснення.

У судове засідання 16.05.2018 року з’явилися представники позивача та відповідача. Пояснень, клопотань, заяв не подавали.

У судовому засіданні 16.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін. Спір між сторонами виник у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по договору про постачання електричної енергії. Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач не здійснював повної та вчасної оплати за поставлену йому активну електричну енергію. Відповідно, Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго” звернулось до суду з позовом до Державної установи “Миколаївська виправна колонія (№50)” з вимогою сплатити 59 225,62 грн. пені, 7 630,24 3% річних, 28 672,14 інфляційних втрат. На підтвердження позовних вимог долуч договір про постачання електричної енергії №90469 від 28.09.2006 року, рахунки на активну енергію, акти про використану електроенергію, довідки банку про надходження грошових коштів від відповідача за період березень-серпень 2017 року, вересень-грудень 2017 року, платіжні доручення та спільні протокольні рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги з тих підстав, що державна установа “Миколаївська виправна колонія (№50)” виконала всі договірні зобов’язання перед ТОВ «Пауер Інжиніринг» та сплатила всі кошти за пару, гарячу воду та пов’язану продукцію, однак, ТОВ «Пауер Інжиніринг» не виконало своїх зобов’язань, передбачених договором від 23.01.2014 року, не перерахувало сплачені кошти на рахунок ПАТ «Львівобленерго» як плату за електроенергію, у зв’язку з чим і виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи ті обставини, що відповідач є неприбутковою установою, знаходиться у вкрай важкому становищі, станом на 10.04.2018 року державна установа не має змоги сплатити повністю борг по електроенергії, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а у разі задоволення позову, в порядку ст.551 ЦК України зменшити розмір пені. При винесенні рішення зазначити ст.55 Бюджетного кодексу України щодо захищених видатків бюджету. До відзиву долучено договір №90469Т про закупівлю електричної енергії від 12.02.2018 року, договір №1 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 16.02.2018 року, договір №14Д3/004 про виконання обов’язку боржника іншою особою від 23.01.2014 року.

Крім цього, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує про неможливість відслідкувати, коли саме виник борг Державної установи “Миколаївська виправна колонія (№50)”, у зв’язку з чим не зрозуміло, з якої саме дати повинна обраховуватись заборгованість , що суттєво впливає на розмір штрафних санкцій.

Крім цього, відповідач просив зупинити провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні щодо ТОВ «Пауер Інжиніринг» з тих підстав, що третім відділом з розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління Міністерства юстиції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №72018000000000001 від 01.03.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, щодо ТОВ «Пауер Інжиніринг», з вини якого виникла заборгованість у даній справі у зв’язку з невиконанням ним своїх обов’язків.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 28.09.2006 року Відкрите акціонерне товариство “Львівобленерго” (згідно зі Статутом ПрАТ «Львівобленерго» Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго») і Миколаївська виправна колонія №50 уклали договір про постачання електричної енергії №90469, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

На підставі вказаного договору відповідачу надано рахунки за активну енергію за березень 2017 року на суму 533 211,01 грн., квітень 2017 року – 484 014,00 грн., травень 2017 року – 538 265,32 грн., червень 2017 року на суму 526 817,47 грн., за липень 2017 року на суму 585 288,04 грн., за серпень 2017 року на суму 566 641,31 грн., за вересень 2017 року на суму 603 121,43 грн., за жовтень 2017 року на суму 349 313,68 грн., за листопад 2017 року на суму 481 269,51 грн., за грудень 2017 року на суму 549 307,81 грн. Вказані рахунки містять підписи отримувача та дати їх отримання. Також до позовної заяви долучено акти про використану електроенергію на підставі договору №90469 від 28.09.2006 року за період червень-грудень 2017 року.

Як вбачається з розрахунку боргу по активній електроенергії та довідок Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» про надходження коштів від ДУ “Миколаївська виправна колонія (№50)” на рахунок ПрАТ «Львівобленерго», у період з березня по грудень 2017 року споживач Державна установа “Миколаївська виправна колонія (№50)” здійснювала часткові оплати електроенергії, однак, не в строки, встановлені договором - 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п.6 додатку №2 «Порядок розрахунків»). Так, строк оплати по рахунку за березень 2017 року закінчився 20.03.2017 року, за квітень 2017 року – 19.04.2017 року, за травень 2017 року – 20.05.2017 року, за червень 2017 року - 20.06.2017 року, за липень 2017 року - 22.07.2017 року, за серпень 2017 року - 19.08.2017 року, за вересень 2017 року - 23.09.2017 року, за жовтень 2017 року - 04.11.2017 року, за листопад 2017 року - 20.11.2017 року, за грудень 2017 року - 20.12.2017 року.

Сума основного боргу на час подання позову повністю сплачена позивачу, що не заперечується сторонами та підтверджується платіжними дорученнями за період з березня 2017 року по грудень 2017 року, оплаченими Департаментом фінансів Львівської ОДА згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію від 17.02.2017 року і зведеним реєстром актів звірянь, від 20.03.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від квітня 2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 22.05.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 08.07.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 10.08.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 19.09.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 19.10.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 17.11.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь, від 15.12.2017 року та зведеним реєстром актів звірянь.

23.01.2014 року ПАТ «Львівобленерго» (кердитор), Державна установа “Миколаївська виправна колонія (№50)” (боржник) та ТОВ «Пауер Інжиніринг» (третя особа) уклали договір №14Д3/004 про виконання обов’язку боржника іншою особою, відповідно до якого третя особа взяла на себе обов’язок виконання всіх грошових зобов’язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електроенергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3% річних, інфляційні, повторне підключення згідно з договором про постачання електроенергії №90469 від 28.09.2006 року. У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника третьою особою, цей обов’язок боржник повинен виконати сам (п.2). Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за десять днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить іншій стороні про припинення терміну дії цього договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи лист вих.№142-6420 від 25.09.2017 року, адресований ТОВ «Пауер Інжиніринг» (докази надіслання долучені) та ДУ “Миколаївська виправна колонія (№50)” (відмітка про отримання на примірнику листа), про припинення дії договору №14Д3/004 від 23.01.2014 року з 01.01.2018 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про постачання електричної енергії №90469 від 28.09.2006 року.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Договором про постачання електричної енергії №90469 сторонами погоджено порядок оплати вартості електричної енергії. Так, відповідно до п.2.3.3 споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». Згідно з п.2 додатку №2 розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного, а згідно з п.4 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п.6). П.7 додатку №2 визначено, що у разі несвоєчасної оплати платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Судом вище встановлено та сторонами не заперечувалось і не спростовувалось здійснення споживачем невчасних і неповних платежів за отриману від постачальника електроенергію. У зв’язку з наведеним відповідачу нараховано 59 225,62 грн. пені, 7 630,24 3% річних, 28 672,14 інфляційних втрат.

Заперечення відповідача стосовно того, що державна установа “Миколаївська виправна колонія (№50)” виконала всі договірні зобов’язання перед ТОВ «Пауер Інжиніринг» та сплатила всі кошти за пару, гарячу воду та пов’язану продукцію, однак, ТОВ «Пауер Інжиніринг» не виконало своїх зобов’язань, передбачених договором від 23.01.2014 року, не перерахувало сплачені кошти на рахунок ПАТ «Львівобленерго», що і спричинило виникнення боргу, не спростовують правомірності звернення енергопостачальної організації до ДУ “Миколаївська виправна колонія (№50)”, оскільки договором від 23.01.2014 року не передбачалося зобов’язань для відповідача перед ТОВ «Пауер Інжиніринг», а обов’язок виконання грошового зобов’язання встановлювався для третьої особи, однак, п.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника третьою особою, цей обов’язок боржник повинен виконати сам. Крім цього, подані разом з відзивом договір №90469Т про закупівлю електричної енергії від 12.02.2018 року та договір №1 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти від 16.02.2018 року не оцінюються судом в межах даної справи, оскільки предметом стягнення в межах даного позову є заборгованість по договору №90469 від 28.09.2006 року за період 2017 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (п.4.2.1) сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок пені за період з 23.03.2017 року по 22.09.2017 року, а також рахунки на оплату електроенергії за період березень-травень 2017 року, червень-грудень 2017 року.

Як встановлено вище, з розрахунку боргу по активній електроенергії та довідок Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» про надходження коштів від ДУ “Миколаївська виправна колонія (№50)” на рахунок ПрАТ «Львівобленерго», у період з березня по грудень 2017 року споживач Державна установа “Миколаївська виправна колонія (№50)” здійснювала часткові оплати електроенергії, однак, не в повній сумі та не в строки, визначені договором.

Заперечення відповідача щодо моменту виникнення боргу також не є обгрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Договором №90469 від 28.09.2006 року визначено строк здійснення оплати - не більше 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Рахунки за період березень-грудень 2017 року містять дату складення і відомості про їх вручення споживачу. Відповідно, зі спливом п’яти днів з моменту отримання рахунку за березень 2017 року – 21.03.2017 року – виникло прострочення, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Стосовно відмінностей в початку періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у розрахунках позивача, суд зазначає, що період нарахування пені визначений позивачем правильно та відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України – з дня, коли зобов'язання мало бути виконано; період нарахування 3% річних та інфляційних втрат законом не обмежено, тому позивач вправі обрати необхідний, на його переконання, період. Суд, здійснюючи перерахунок вказаних сум, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснюючи перерахунок пені за обраний позивачем період, враховуючи часткові оплати відповідача у вказаному періоді, судом отримано суму більшу, ніж вказано позивачем у розрахунку, у зв’язку з чим заявлена до стягнення сума пені в розмірі 59 225,62 грн. визначена позивачем правильно.

Крім суми пені, позивачем заявлено до стягнення 7 630,24 3% річних, 28 672,14 інфляційних втрат. Так, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат по активній електроенергії в межах періоду, визначеного позивачем, суд зазначає про їх обґрунтованість і стягнення з відповідача.

Разом з тим, суд враховує наведені у відзиві обставини щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та вказує наступне. Так, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарським кодексом України (ч.1 ст.233) передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Державна установа “Миколаївська виправна колонія (№50)” є державною організацією, належить до сфери Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, вид діяльності - Діяльність у сфері юстиції та правосуддя (основний). Відповідач зазначає, що є неприбутковою організацією і заборгованість не передбачена у надходженнях з державного бюджету на 2018 рік. Суд також звертає увагу, що на час подання позову сума основного боргу вже сплачена позивачу.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 30%, у зв’язку з чим задоволити позовну вимогу про стягнення 41 457,93 грн., а не 59 225,62 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні щодо ТОВ «Пауер Інжиніринг», суд зазначає про його безпідставність. Так, відповідач просив зупинити провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні щодо ТОВ «Пауер Інжиніринг» з тих підстав, що третім відділом з розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління Міністерства юстиції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №72018000000000001 від 1.03.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, щодо ТОВ «Пауер Інжиніринг», з вини якого виникла заборгованість у даній справі у зв’язку з невиконанням ним своїх обов’язків.

Проте, суд звертає увагу, що п.5 ч.1 ст.227 ГПК України встановлено обов’язок суду зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Заявляючи клопотання про зупинення провадження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наведеної в клопотанні обставини, не доведено відкриття справи в порядку кримінального судочинства та об’єктивної неможливості розгляду даної справи за наявними у матеріалах справи документами. Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження.

Щодо вимоги відповідача про зазначення в рішенні суду ст. 55 Бюджетного кодексу України про захищені видатки бюджету, суд зазначає, що вказана вимога заявлена без жодних обгрунтувань та необхідності. При цьому, до форми та змісту письмової заяви чи клопотання ст. 170 ГПК України встановлені певні вимоги, дотримання яких є обов’язковим учасниками справи.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державної установи “Миколаївська виправна колонія (№50)” (81606, Львівська обл., Миколаївський район, село Заклад, код ЄДР 14316971) на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3, код ЄДР 00131587) 41 457,93 грн. пені, 7 630,24 грн. 3% річних, 28 672,14 грн. інфляційних втрат, 1 434,23 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні вимоги про стягнення 17 767,69 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.05.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.