КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  23.12.2009                                                                                           № 16/309

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:            

за участю секретаря судового засідання:           

представників сторін:

позивача: не з’явився;

відповідача: Шаркаді І.І. (дов. від 06.11.09 № 3973-ЮРС),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2009

у справі № 16/309 (суддя

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про стягнення 21500,00 грн.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 у справі                      № 16/309 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” про стягнення 21 500,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 151,28 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 212,90 грн. 3% річних, 183,63 грн. державного мита та 100,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.09 Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що зміст договору оренди приміщення від 01.03.08 не передбачає автоматичну сплату орендної плати без пред’явлення рахунків орендодавця. Оскільки позивач припинив виставляти рахунки з червня 2008 року, відповідач вважав договір оренди таким, що припинив дію. Фактичне припинення орендного користування підтверджується копіями наказів про звільнення працівників, які працювали в орендованому приміщенні.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в судові засідання, які відбулися 09.11.09, 09.12.09 та 23.12.09, повноважних представників не направив. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 26.10.09 та відкладення розгляду справи від 09.11.09, 09.12.09, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.

Крім того, про належне повідомлення позивача у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 26.10.09.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Суд вважає, що нез’явлення представника в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.03.08 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі-позивач, орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” (далі-відповідач, орендар) було укладено договір оренди приміщення.

Цим договором регулюються правовідносини, пов’язані із передаванням орендодавцем орендареві у володіння та користування приміщення, яке належить орендодавцеві на праві власності, на визначений цим договором строк та за встановлену плату. Адреса приміщення: м. Нікополь, вул. Станіславського, 26/2, загальна площа 20 кв.м.(п. п. 1.1., 1.2., 1.3. договору від 01.03.08).

Відповідно до п. 2.1. договору приміщення повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом одного дня з моменту набрання чинності цим договором, що має бути оформлено сторонами відповідним актом прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 3.1. договору строк орендного користування приміщенням складає десять календарних місяців, тобто з 01.03.08 по 31.12.08.

Сторони домовились про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням, що передається в оренду складає 1600 грн. 00 коп. за кожен місяць орендного користування (п. 4.1. договору).

Пунктами  4.2., 4.3. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати може переглядатись на вимогу однієї із сторін у випадках зміни податкового законодавства, амортизаційних відрахувань чи витрат на комунальні послуги. При цьому зміна плати за користування приміщенням, що передається в оренду, здійснюється виключно за згодою обох сторін, оформленою письмово у вигляді додаткової угоди до даного договору. Орендна плата сплачується орендарем у безготівкову порядку на поточний рахунок орендодавця, вказаний у п. 14 договору, не пізніше 5 числа місяця, що йде наступним за місяцем, за який проводиться оплата.

У відповідності з п. 9.1. договору після закінчення строку орендного користування орендар зобов’язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується протягом п’яти днів з моменту закінчення строку орендного користування за актом прийому-передачі приміщення.

Дія даного договору припиняється у разі закінчення строку орендного користування, ліквідації (смерті) позивача або ліквідації відповідача, загибелі (знищення) чи продажу об’єкта оренди, банкрутства будь-якої із сторін, дострокового розірвання договору за згодою обох сторін або на вимогу однієї з сторін у порядку, передбаченому даним договором (п. 11 договору).

Згідно з п. 11.3. договору кожна із сторін вправі достроково розірвати дію даного договору. При цьому сторона-ініціатор такого розірвання зобов’язана попередити іншу сторону не пізніше ніж за 15 днів до запланованої дати дострокового розірвання договору.

В пункті 11.4. договору зазначено, що у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після закінчення строку орендного користування, договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

01.03.08 між сторонами було підписано Акт прийому-передачі приміщення.

Підставою звернення до суду з даним позовом є те, що відповідач свої зобов’язання за договором оренди приміщення не виконував належним чином

Статтею 629 Цивільний кодекс України (далі-ЦК України) передбачено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 193 Господарського кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача за договором оренди з урахуванням індексу інфляції становить 18151, 28 грн., оскільки відповідачем було сплачено лише 4000 грн. (платіжні доручення від 21.03.08 № 1577 на суму 1600 грн., від 11.04.08 № 2014 на суму 1600 грн., від 26.06.08 № 3175 на суму 800 грн.) .

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 18151, 28 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції підлягає задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних з огляду на наведене нижче.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

В частині 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача щодо стягнення пені в сумі 1697, 97 грн. не підлягає задоволенню, оскільки договором оренди приміщення від 01.03.08 стягнення пені не передбачено.

Позивач просив стягнути з відповідача 1437, 85 грн. моральної шкоди в зв’язку з протиправною поведінкою відповідача, невиконання ним умов та обов’язків за договором оренди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння дії заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з’ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позивачем не доведено, яким саме чином відповідачем було спричинено моральну шкоду та зв’язок між заборгованістю та душевними стражданнями позивача, вимога про стягнення 1437, 85 грн. задоволенню не підлягає.

Твердження відповідача про те, що з 16.05.08 Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус” припинило використовувати приміщення площею 20 кв.м., а позивач з червня 2008 року не виставляв рахунки на сплату орендної плати, спростовуються наданим в судовому засіданні платіжним дорученням від 26.06.08 № 3175, з якого вбачається, що відповідачем згідно рахунку 5 від 28.05.08 було сплачено 800 грн. за оренду приміщення за червень 2008 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було надано доказів про звернення до позивача з пропозицією розірвати договір. Акт прийому-передачі приміщення, як передбачено п. 9.1. договору, сторонами не укладався.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.09  відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.09 у справі №16/309 залишити без змін, а апеляційну скаргу –  без задоволення.

2. Матеріали справи №16/309 повернути до Господарського суду міста Києва.  

Головуючий суддя

  Судді

  25.12.09 (відправлено)