Справа № 2-1961/11

Провадження № 4-с/487/29/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого – судді Притуляк І.О., за участю секретаря Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на бездіяльність та дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1, зацікавлена особа ОСОБА_2.,

В С Т А Н О В И В:

20.02.2018 року ПАТ «Родовід Банк» звернулися до суду зі скаргою на бездіяльність, дії головного державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ (далі Заводський ДВС) у Миколаївській області ОСОБА_1, зацікавлена особа ОСОБА_2 якою просили:

- визнати бездіяльність головного державного виконавця, Заводського ВДВС щодо неналежного вчинення дій по виконанню виконавчого листа №2-1961/2011 виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 23.04.2012 року на виконання рішення суду від 20.12.2011 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 на їх користь судових витрат у розмірі 910 грн., у виконавчому провадженні ВП 41903095 - неправомірною

- скасувати Постанову державного виконавця про від 29.12.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу та вирішити питання щодо продовження здійснення виконавчих дій у виконавчому проваджені ВП 41903095

Вимоги мотивували порушенням зі сторони державного виконавця вимог ст.ст.1,2, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та п.1 роз. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 року та загалом формальним підходом до виконання рішення суду.

Представники ПАТ «Родовід Банк» до судового засіданні не з’явилися, надали до суду заяву в якій зазначили, що заявлені вимоги підтримують у повному обсязі, просять розглянути справу за їх відсутності.

Представник Заводського ВДВС до судового засідання не з’явилась, надала до суду відзив на скаргу, в якому посилалася на те, що були вжиті всі необхідні заходи для примусового виконання виконавчого листа №2-1961/2011 виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 23.04.2012 року, визначені Законом України «Про виконавче провадження», на підставі чого у задоволенні скарги просила відмовити.

За положеннями ст..450 ч.2 ЦПК України розгляд скарги було проведено за відсутності учасників.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного.

Так судом встановлено, що 20.12.2011 року рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва №2-1961 з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» було

стягнено в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 32622,96 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 259140,48 грн. та судового збору по 850 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у ромзімі 60 грн. з кожного.

23.04.2012 року Заводським районним судом м.Миколаєва було видано виконавчий лист №2-1961/2011 на стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судового збору 850 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.

Постановою державного виконавця від 07.02.2014 року, за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження ВП №41903095 та постановою від 05.12.2014 року об’єднане у зведене виконавче провадження ВП №41903095.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі за текстом Закон №606- XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.30 ч.ч.1,2 Закону №606- XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку. Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, як вбачається з наданих до суду державним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження, виконавчі дії здійснюються державним виконавцем, з порушенням зазначених строків.

Крім того, в матеріалах відсутні докази направлення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадженння, що є порушенням ст..31 ч.1 Закон №606- XIV.

Згідно до ст..57 ч.2 Закону №606- XIV - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного

виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час

відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного

робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно інформаційної довідки від 03.04.2015 року за боржником зареєстровано право власності на транспортний засіб «Honda Civic» 1.8 який перебуває на обліку з 09.07.2008 року.

При цьому Постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження було винесено 26.02.2016 року

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон), заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Так судом встановлено, що в порушення вказаної вимоги закону державним виконавцем, станом на 29.12.2017 року не здійснено необхідні заходи по перевірці майнового стану боржника, оскільки відповідні запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України направлено станом на вересень 2017 року, до регіонального сервісного центру МВС України станом на 2015 рік.

В наступному, будь-які дії, щодо встановлення наявності у ОСОБА_2 рухомого майна державним виконавцем не здійснювалися.

При цьому положення ст. 48 ч.1 Закону , передбачають, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, згідно ст. 18 ч.1 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Частиною 5 цієї статті визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Державним виконавцем суду надано ОСОБА_3 від 20.04.2017 року щодо виходу за адресою проживання ОСОБА_2, згідно якого майно що підлягає арешту відсутнє. Інших дій щодо встановлення наявності у ОСОБА_2 майна до моменту винесення Постанови про повернення виконавчого документу не здійснено.

Також відсутні дані про те, що боржник протягом трьох років викликався до відділення виконавчої служби, що виконавець звертався до суду з поданням про застосування до нього приводу у разі його неявки без поважних причин, що державний виконавець звертався до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника чи про обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду, або з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, як то передбачено положеннями ст..18 Закону.

29.12.2017 року головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС винесено Постанову про виведення виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом із зведеного виконавчого провадження ВП №45762604 та цього ж дня винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

Згідно до ст..37 ч.1 п.2 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 18 ч.1 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для виконання для всіх органів державної влади.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не здійснено всіх виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2-1961/2011 виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 23.04.2012 року, та його дії щодо винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними.

Згідно приписів ст..451 ч.2 ЦПК України – у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що скарга ПАТ «Родовід Банк» підлягає частковому задоволенню, в частині визнання незаконною бездіяльності Головного державного виконавця Заводського відділу ДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області щодо не вчинення дій у виконавчому провадженні №41903095 та визнання незаконною і

зобов’язання головного державного виконавця скасувати Постанову про повернення виконавчого документу від 29.12.2017 року.

Щодо заявленої вимоги в частині вирішення питання про продовження виконавчих дій, суд вважає її, похідною від скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувану, та згідно ст..41 ч.1 Закону її скасування є підставою для відновлення виконавчого провадження. Таким чином, в зазначеній частині вимоги ПАТ «Родовід Банк» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 450-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 щодо не належного вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №41903095 - неправомірною.

Постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 від 29.12.2017 року Про поверненнч виконавчого документу стягувану у виконавчому провадженні №41903095 - визнати незаконною.

Зобов’язати головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 скасувати Постанову від 29.12.2017 року Про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №41903095.

В іншій частині вимоги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом п’ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: І.О.Притуляк