ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 р. № 8/184пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
За участю представників сторін:
позивачане з’явився
відповідачане з’явився
прокурораРудак О.В.. – прокурора відділу Генпрокуратури України
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне поданняЗаступника прокурора Донецької області
на рішеннягосподарського суду Донецької області від 18.11.2008 р.
у справі№8/184пн
за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_1
доДонецької міської ради
провизнання права на набуття земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права на набуття в довгострокову оренду шляхом підписання прямого договору на земельну ділянку площею 0,0344 га для розміщення магазину за адресою вул. Полоцька, що в Будьонівському районі м. Донецька, в порядку передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.2008 року (суддя Ємельянов А.С.) позов задоволений, визнано право Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 на набуття в оренду земельної ділянки загальною площею 0,0344 га для розміщення об'єкту - будівлі магазину за вказаною адресою шляхом підписання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення підприємця з заявкою до Донецького міського голови.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до норм ч. 6 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", в редакції що діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови, організація конкурсу проводиться лише у разі надходження кількох заявок на одну і ту ж земельну ділянку, судом Доповідач: Шаргало В.І.
встановлено, що на вказану земельну ділянку заявка надійшла лише від позивача, доказів подання заявок іншими особами до матеріалів справи не подано, а відтак позивач є єдиною особою, яка реалізувала право на оренду спірної земельної ділянки, отримавши ряд попередніх погоджень.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм ст. 13 Конституції України, Розділу 4 "Набуття і реалізація права на землю" Земельного кодексу України, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, розглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що на підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005 року №21/12/2 "Про затвердження правил забудови м. Донецька", рішення Донецького міського голови (віза) питання щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки було передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.
Вищезазначеною комісією 12.07.2007 року позивачеві був наданий акт вибору земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка є придатною для розміщення об'єкта торгівлі.
Підприємцем отримані відповідні висновки –погодження, а саме: Головного управління містобудування і архітектури Донецької міськради, відділу культури Донецької міськради, управління Державної автомобільної інспекції в Донецькій області, Донецької міської СЕС, Донецького міського управління земельних ресурсів, та ін.
Однак, листом від 24.09.2008 р. №528 міськрада повідомила підприємця про те, що у зв'язку із внесенням змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки набувається виключно на аукціонах, тому вирішення питання про надання земельної ділянки позивачеві без проведення аукціону не в компетенції міськради.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з даним позовом, вважаючи, що з урахуванням вищенаведених обставин він має підстави для набуття права оренди вказаної земельної ділянки з укладенням прямого договору оренди.
У відзиві на позов міськрада просила суд відмовити в позові, посилаючись на те, що у зв'язку зі змінами до земельного законодавства право на оренду на земельні ділянки набувається виключно за конкурсом.
Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку про те, що порушене право відповідача підлягає захисту. При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що надання земельних ділянок в оренду є виключною компетенцією міськради.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення", з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
На думку колегії прийняте у справі рішення цим вимогам не відповідає.
При вирішенні спорів про набуття земельної ділянки в оренду, господарському суду необхідно було врахувати, що між сторонами виник спір про право на отримання земельної ділянки без проведення аукціону в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на момент звернення позивача з відповідним клопотанням. Крім того, позивач фактично вимагав укладення договору оренди за відсутності відповідних рішень міськради.
Відповідно до приписів ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" в редакції після внесення доповнень згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України з 01.01.2008 року єдиною підставою для набуття особою права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності стали виключно результати проведення аукціону.
Разом з тим, необхідно враховувати, що відповідно до частини 6 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.
Господарський суд, приймаючи рішення відзначив, що доказів подання заявок іншими особами до матеріалів справи не подано, позивач є єдиною особою, яка реалізувала право на оренду спірної земельної ділянки, отримавши ряд попередніх погоджень, тому суд не лише визнав право позивача на земельну ділянку, але й фактично зобов'язав міськраду (орган місцевого самоврядування) укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки.
Однак, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
За приписами ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування. При цьому, рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки приймається на підставі затвердженого проекту землевідведення, в якому зазвичай вказаний розмір земельної ділянки та її місце розташування, а також цільове призначення земельної ділянки.
У касаційному поданні прокурор відзначає, що у м. Донецьку не відбулось розмежування земель державної та комунальної власності, проте повноваження щодо розпорядження землями міста делеговані Донецькій міській раді, тому вказаний порядок набуття права на земельну ділянку поширюється і на спірні правовідносини у даній справі.
Господарським судом встановлено, що рішення навіть щодо погодження позивачеві місця розташування об'єкту або про надання дозволу на розробку проекту землевідведення міськрадою не приймалося.
А відтак, зобов'язання цього органу укласти договір оренди земельної ділянки за відсутності визначених законом позитивних рішень міськради з даного питання є порушенням її виключної передбаченої Законом та Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.
Крім того, з рішення вбачається що позивачем проводились дії, що передбачені ст. 151 Земельного кодексу України, і які проводяться у разі, якщо у земельної ділянки на яку претендує позивач, є інший землекористувач. Питання щодо наявності чи відсутності іншого користувача спірної земельної ділянки судом не досліджувалось.
Зазначене при вирішенні спору залишилось поза увагою господарського суду.
Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2008 року у справі №8/184пн скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.