ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3504/17

Провадження № 2/210/386/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" квітня 2018 р.

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Соколовської Т.О.,

за участі сторін не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст.274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Металургійний відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_5, звернувся 13.08.2017 року до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить визнати виконавчий напис №9327 від 24.10.2016 року, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо стягнення з нього на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» ( далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованості за кредитним договором №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 у розмірі 60369,30 грн. , таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 24.10.2016 р. видано виконавчий напис №9327 на підставі заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 у розмірі 60369,30 грн. та витрат за виконавчим написом 1700,00 грн., а всього 62069,30 грн. Позивач, вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений нотаріусом без надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» оригіналу кредитного договору та виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення; заборгованість не є безспірною, містить подвійне стягнення неустойки; виконавчий напис виданий після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги, тому позивач змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 присутнім не був, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги №Ф-217/1 від 18.09.2017 р.) /а.с.21/ в судовому засіданні присутньою не була, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Надала пояснення щодо заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що заборгованість позивача перед банком не є безспірною, мотивуючи обставинами, викладеними в позовній заяві; крім того, надана відповідачем нотаріусу «виписка» не відповідає вимогам Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні присутнім не був, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений 19.03.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відкладення розгляду справи, відзиву на позов до суду не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судовому засіданні присутньою не була, про дату, час та місце судового засідання, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що виконавчий напис вчинений нею на підставі всіх необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для задоволення позову відсутні /а.с.61-64/.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 07.11.2005 р. між позивачем та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАК», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір №DNH4KP50320707, на підставі якого позивач отримав кредит у розмірі 2037,10 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 2,09 % у місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості. Строк повернення кредиту по 07.11.2006 року. Щомісячний платіж складає 194,04 грн., які мають бути сплачені до «14» числа кожного місяця /а.с.119/.

У зв’язку з неналежним виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 19.10.2016 року звернувся до приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 року для стягнення боргу частинами , а саме: заборгованість за тілом кредиту – 1883,26 грн., по відсоткам за користування кредитом 14386,43 грн., заборгованість за пенею 41224,88 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 2874,73 грн. /а.с.109/.

Письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 року від 30.09.2016 року б/н щодо сплати заборгованості за кредитним договором станом на 28.09.2016 року в сумі 60869,30 грн., надіслана на адресу позивача рекомендованим листом 13.10.2016 року, що підтверджується квитанцією та витягом зі списку рекомендованих відправлень. Позивачу запропоновано повернути кредит та здійснити оплату за кредитом в повному обсязі протягом п’яти днів з дати направлення письмової вимоги, попереджено, що у випадку невиконання вимоги , банк має право стягнути з нього витрати на оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису, суму виконавчого збору, втрати на проведення експертної оцінки, авансування виконавчих дій і суму комісійної винагороди підприємства, що буде здійснювати реалізацію заставленого майна на публічних торгах /а.с.113-115/. Відомості щодо вручення позивачу рекомендованого листа відсутні.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 24.10.2016 року вчинено виконавчий напис, яким пропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі залишок заборгованості за тілом кредиту – 1883,26 грн., залишок заборгованості по відсоткам 14386,43 грн., пеня - 41224,88 грн., штраф - 2874,73 грн. Строк за який провадиться стягнення з 07.11.2005 року по 28.09.2016 року /а.с.107/.

На підставі зазначеного виконавчого напису постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_6 06.06.2017 року відкрито виконавче провадження №54071816 /а.с.15/, виконання якого зупинено ухвалою суду від 14.09.2017 р. про забезпечення позову /а.с.51/.

Позивач просить визнати виконавчий напис таким , що не підлягає виконанню.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, за наявності всі необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та за умови, що заявником подано заяву до нотаріуса про вчинення такого правочину в межах строку позовної давності.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 3.5. статті 3 глави 16 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік) нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що для вчинення виконавчого напису ПАТ КБ «Приватбанк» надало нотаріусу: оригінал кредитного договору; засвідчена виписка з особового рахунку боржника /оригінал/; вимога про усунення порушень за кредитним договором /оригінал/; копія паспорту боржника; розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв’язку /оригінал/; опис вкладення в цінний лист /оригінал/; установчі документа ПАТ КБ «Приватбанк» /оригінал/; довіреність представника ПАТ КБ «Приватбанк» /оригінал/; паспорт представника ПАТ КБ «Приватбанк» /оригінал/.

Так, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано нотаріусу повного оригіналу кредитного договору, оскільки згідно заяви позичальника №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 року кредитно-заставний договір, укладений між сторонами, включає Умови надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифи, які як складові кредитного договору нотаріусу надано не було /а.с.109/.

Також, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні вказаного напису нотаріус отримував від сторін первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, квитанції про сплату передбачених кредитним договором платежів тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед банком, а також сума процентів, зазначена у написі, є безспірними.

При цьому розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, відсотках, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

За таких обставин, виписка із зазначенням суми боргу не є належним доказом про наявність заборгованості, оскільки з такого документу не можливо простежити за який період та які суми були нараховані банком, а також чи відбувалось погашення боргу позичальником.

Також, позивач не погоджується з розрахунком заборгованості, посилаючись на застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Тому суд вважає, що застосування подвійної відповідальності свідчить про те, що заборгованість не є безспірною.

Щодо порушення встановленого трирічного строку з дня виникнення вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В кредитному договорі №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 р. зазначено термін його виконання до 07.11.2006 року.

Перебіг строку, протягом якого може бути видано виконавчий напис, починається з наступного дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Виконавчий напис вчинено щодо стягнення грошових коштів за період з 07.11.2005 року по 28.09.2016 року. Останній платіж позивачем внесено у грудні 2005 року згідно розрахунку заборгованості відповідача /а.с.93/ ( трирічний строк сплив у грудні 2008 р. ), тобто ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису поза межами встановленого трирічного строку.

Таким чином, оспорюваний виконавчий напис від 24.10.2016 року було вчинено поза межами трирічного строку, встановленого вищевказаними нормами закону.

Крім того, в п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 року від 30.09.2016 року б/н щодо сплати заборгованості за кредитним договором станом на 28.09.2016 року в сумі 60869,30 грн., надіслана на адресу позивача рекомендованим листом 13.10.2016 року, що підтверджується квитанцією та витягом зі списку рекомендованих відправлень. Позивачу запропоновано повернути кредит та здійснити оплату за кредитом в повному обсязі протягом п’яти днів з дати направлення письмової вимоги. Виконавчий напис вчинено 26.10.2016 року.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_2 отримував, у зв’язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред’явленої до стягнення. Таким чином, ОСОБА_2 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Визначення строку боржнику для усунення порушень «протягом п’яти днів з дати направлення письмової вимоги» суперечить п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 , тому при вчиненні виконавчого напису не додержано строків вчинення виконавчого напису з моменту надіслання відповідачем письмової вимоги про усунення порушень.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17 та підтримується Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду (постанова від 23.01.2018 р. №310/9293/15).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували незаконність вимог позивача або їх необґрунтованість. Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, тому суд задовольняє позов.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» в сумі 640,00 грн., тому суму судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Позивач просить відшкодувати судові витрати, понесені позивачем: витрати на правову допомогу , витрати на направлення копій документів учасникам справи.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 3 ст.138 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, представником позивача надано договір №Ф-2017/1 про надання правової допомоги від 18.08.2017 р. /а.с.21/, акт про надання правової допомоги від 19.02.2018 р. (загальний обсяг часу – 15 год.) /а.с.82/, акт про надання правової допомоги від 19.02.2018 р. (загальний обсяг часу – 5 год. 15 хв.) /а.с.148/; довідка №Ф-2017/1-Д№1 від 18.08.2017 р. про прийняття оплати гонорару (винагороди) готівкою в сумі 3200,00 грн. /а.с.83/; довідка №Ф-2017/1-Д№2 від 05.09.2017 р. про прийняття оплати гонорару (винагороди) готівкою в сумі 3200,00 грн. /а.с.84/; довідка №Ф-2017/1-Д№3 від 12.09.2017 р. про прийняття оплати гонорару (винагороди) готівкою в сумі 3200,00 грн. /а.с.85/; квитанції про відправлення документів учасникам процесу 22,20 грн., 28,20 грн., 22,20 грн.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно договору про надання правової допомоги вартість гонорару за правову допомогу складає 9600 гривень , яка вноситься рівними частинами по 3200,00 грн. – перша частина у день укладення договору, друга до 05.09.2017 р., третя до 50.10.2017 р. /а.с.22/. У підтвердження розміру витрат наданий акт про надання правової допомоги від 08.09.2017 року /а.с.82/ та довідки про оплату гонорару/а.с.83-85/. Також, представником позивача надано акт про надання правової допомоги від 19.02.2018 року ( 5 год. 15 хв.) /а.с.148/.

Таким чином, журнал реєстрації прибуткових і видаткових ордерів за 2017 рік, оформлений належним чином, касову книгу, яка застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, у відповідності з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 або будь-якого іншого належного документу, що підтверджує оплату витрат на правову допомогу , суду не надано, тому відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу.

Щодо витрат на надсилання документів учасникам справи 72,60 грн. (22,20 грн.+ 28,20 грн.+ 22,20 грн.), суд вважає за можливе стягнути їх з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 4,5,13,77,121,138, 141,265, 354 ЦПК України, 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» , ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Металургійний відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №9327 від 24.10.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №DNH4KP50320707 від 07.11.2005 у розмірі 60369,30 грн. (шістдесят тисяч триста шістдесят дев’ять гривень 30 коп.) та суму витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн. та користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» - таким , що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 судові витрати в сумі 72,60 грн. (сімдесят дві гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар