АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/10731/16-ц

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б.,

секретар: Ковальчук Н.О.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,

заінтересовані особи: Перший відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, Шевченківське відділення ЧВ НП ГУ НП у Чернівецькій області,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2018 року, постановленої під головуванням судді Літвінової О.Г., повний текст якої складено 11 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відстрочення порядку виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці 28 липня 2017 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено: висилити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири №АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1 вселити ОСОБА_1 в квартиру №АДРЕСА_1.

Вказував, що 15 лютого 2018 року державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Осух В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55804427, яку отримав 19 березня 2018 року, в якій зазначено, що рішення суду він повинен виконати добровільно протягом 10 робочих днів.

Зазначає, що рішення суду виконати у десятиденний термін він не має можливості в зв'язку з тим, що 18 липня 2017 року Сарненський районний суд

Провадження №22-ц/794/550/18 Категорія 27

Рівненської області встановив відносно нього адміністративний нагляд строком на один рік та наступні обмеження: заборонити виходити з будинку (квартири) з 22 години по 6 годину наступного дня; заборонити виїзд в особистих справах за межі району (міста); реєструватись в органах Національної поліції один раз на місяць.

22 березня 2018 року він взятий на облік Шевченківським ВП ЧВП ГУ НП у Чернівецькій області та встановлений адміністративний нагляд строком на один рік, а оскільки іншого житла він не має і виселення його із квартири в нікуди негативно вплине на виправлення та становлення його як особистості, він є інвалідом другої групи і йому призначено курс лікування, після якого він повинен знаходитись під стороннім наглядом, просив виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 липня 2017 року відстрочити до закінчення перебування під гласним адміністративним наглядом та лікування, а саме до 18 липня 2018 року включно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2018 року у задоволені заяви ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із даною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

На думку ОСОБА_3, зазначені ним в заяві та апеляційній скарзі обставини є підставою для відстрочки виконання рішення суду, однак суд формально поставився до проблеми, яка виникла у заявника як людини.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведені зазначені обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, а відсутність іншого житла у ОСОБА_3 не наділяє його правом користування чужим майном.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час апеляційного розгляду даної справи ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 липня 2017 року та постанови апеляційного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Проте, апеляційний суд переглядає законність ухвали суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги на час її постановлення, а саме станом на 11 квітня 2018 року.

Обставини, встановлені судом першої інстанції щодо постановлення рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці від 28 липня 2017 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні квартирою, залишення його без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року, видачу виконавчих листів, відкриття виконавчого провадження, сторонами визнаються та не оспорюються.

Аналізуючи правомірність висновків суду першої інстанції апеляційний суд керується наступним.

У ч.1ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказана норма міститься і в ст. 435 ЦПК України.

Виходячи з аналізу зазначених норм підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення є наявність виняткових обставин, що утруднюють його виконання.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що через відсутність іншого житла та іншого приміщення придатного для проживання, виконання рішення суду про його виселення є неможливим, оскільки це негативно вплине на процес виправлення та становлення його як особистості після звільнення з місць позбавлення волі, та відобразиться на перебуванні його під адміністративним наглядом, оскільки на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 18.07.2017 року ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік, із забороною виходити з будинку, квартири з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв.; забороною виїзду в особистих справах за меді району, міста; зареєструватись в органах Національної поліції строком на 1 рік.

Однак, з даним твердженням колегія судді погодитись не може, виходячи з наступного.

У Шевченківському ВП ЧВП ГУ НП у Чернівецькій області ОСОБА_3 став на облік 22.03.2018 року, а адміністративний нагляд постановлений відносно нього 18.07.2017 року.

Відповідно до п.в) ст.9 ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законопослушний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил: повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах.

Отже, спеціальним законом передбачено лише обов'язок особи, яка перебуває під адміністративним наглядом повідомити відповідні органи про зміну свого місця проживання, і не може вплинути на виправлення та становлення ОСОБА_3 як особистості після звільнення з місць позбавлення волі, та відобразиться на перебуванні його під адміністративним наглядом.

Що стосується посилання на хворобу, яка підтверджується довідкою ЧОЦПБС (т.2,а.с.76), остання не містить відомостей про наявність у нього захворювання такої тяжкості, яке би потребувало стороннього догляду та унеможливила наразі виконання рішення суду.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо переобладнання іншого житла ОСОБА_3 по-скільки останній не був стороною у справі та не є учасником цього виконавчого провадження, самі рішення (т.2, а.с.77-78) не містять доказів їх реалізації, а виселення ОСОБА_3 поряд з іншими прийнято без надання іншого житла.

Крім того, відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

В силу ч.1 ст.6 зазначеної Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Про те, закріплене в цій статті право на справедливий суд було би неповним, якщо би воно обмежувалося лише справедливим судовим рішення без гарантій його виконання та без якого таке право було б ілюзорним.

Державою у конституційний спосіб шляхом ухвалення судового рішення іменем України було захищено право позивача, за рахунок якого в майбутньому гарантується його виконання. Нехтування цими гарантіями або безпідставне затягування недопустимо в інтересах суспільства і держави, а розумінні ст.6 Конвенції поряд з інтересом відповідачів у справі виправдовує переслідувану мету позивача на справедливий доступ до суду в завершальній стадії захищеного права.

Таким чином, висновки суду першої інстанції зроблені з дотримання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /А.І. Владичан, І.Б. Перепелюк/