справа № 2а-358/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді С.М. Іванова
при секретарі Є.Ю. Веременко
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки в розмірах передбачених ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнути з останнього суму у розмірі 5825 грн. В позовній заяві зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та інвалідом 3 групи, у зв’язку з чим відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу повинна виплачуватись компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи – щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на час виплати. Також зазначає, що вказана допомога позивачу була виплачена 10.07.2007 року, 10.06.2008 року, 21.01.2009 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі по 90 грн.
Вважає дії відповідача протиправними, оскільки останні суперечать ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив суд розглядати справу за відсутності останнього, надавши суду письмові заперечення проти позову в яких вказав, що всі виплати позивачу проводились, згідно постанови Кабінету Міністрів України, що регулює питання виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Законами України „Про Державний бюджет України на 2007,2008 роки” та „Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Зазначив також, що у зв’язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 не визначено механізм його реалізації. Також зазначив, що допомога до дня 5-ого травня виплачувалась позивачу на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", постанови Кабінету Міністрів від 12.03.2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в квітні 2008 року відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211. До того ж вказано, що позивачем пропущено річний строк для звернення до суду за 2007, 2008 роки, визначений ст. 99, 100 КАС України. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідкою МСЕК (а.с.5,6).
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу позивачу 10.07.2007 року, 10.06.2008 року, 21.01.2009 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі по 75 та 90 грн., що підтверджується листом відповідача по справі (а.с.2).
08.10.2009 року позивач звернувся з заявою на адресу відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак листом від 13.10.2009 року за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу останньому було відмовлено з посиланням на Закон України „Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2009” та постанову Кабінету Міністрів України № 562.
Судом встановлено, що відповідна сума компенсаційних виплат у розмірі по 75 та 90 грн. була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 з урахуванням Законів України „Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки” та „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, встановлений Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Зазначене викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в тому числі в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати (ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) та в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) згідно якого розтлумачено ст. 95 Конституції України, яка в сукупності з ст. 38 Бюджетного кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними.
Однак, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, оскільки, позивач звернувся до суду 15.10.2009 року, а допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 роки, останній отримав 10.07.2007 року, 10.06.2008 року, тобто з цього часу позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, отже останнім пропущено річний процесуальний строк для звернення до суду визначений ст. 99 КАС України за 2007, 2008 роки, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за останні роки. Клопотання про поновлення строку позивачем не подавалось.
Задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення компенсаційних виплат з відповідача за 2009 рік, суд виходив з того, що згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 „Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата громадянам щорічної допомоги на оздоровлення проводиться управлінням праці та соціального захисту населення рай (міськ) держадміністрацій за місцем реєстрації (проживання). Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Іншими законами Кабінету Міністрів України не надавалось право на зменшення гарантованих державою виплат, а лише надано право здійснювати застосування норм, в яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, виходячи із реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету, але ніяких рішень з цих питань прийнято не було.
Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Статтею 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 605 грн. Тобто станом на 21.01.2009 року, на час отримання позивачем компенсаційної виплати, її розмір у відповідності до ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинен був складати 605х4=2420, оскільки розмір мінімальної заробітної плати повинен враховуватись на час виплати допомоги. З урахуванням того, що позивачем вже було отримано 90 грн. компенсаційних виплат за 2009 рік, сума до стягнення підлягає у розмірі 2420-90=2330 грн. Доводи представника відповідача, якими обґрунтовуються причини не виплати компенсаційних виплат, не приймаються судом до уваги та оцінюються критично, оскільки не ґрунтуються на законі.
За таких обставин судом встановлено, що право позивача на отримання компенсаційних виплат у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат порушено, а від так позовні вимоги останнього підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 92 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 94, ч. 2 ст. 100, ч. 3 ст. 105, 158 - 160, 161 - 163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому
Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, передбачену ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 2330 (дві тисячі триста тридцять) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У зв’язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає стягненню з відповідача.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.М. Іванов