Справа № 348/1163/17

Провадження № 22-ц/779/572/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Добротівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення сесії Добротівської сільської ради від 07.04.2016 року «Про вилучення земельної ділянки», за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене суддею Грещуком Р.П. 07 березня 2018 року, повний текст якого складено 16 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Добротівської сільської ради, уточнивши у ході розгляду справи позовні вимоги, про визнання недійсним та скасування рішення сесії Добротівської сільської ради від 07.04.2016 року «Про вилучення земельної ділянки». Позов обґрунтований тим, що приймаючи заяву ОСОБА_10 щодо вилучення земельної ділянки та ухвалюючи оскаржуване рішення, сільською радою порушено її право як спадкоємця майна, що залишилося після смерті батька ОСОБА_11, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 Окільки її матері ОСОБА_10 земельна ділянка не виділялася, тому вона не мала права звертатися із заявою про її вилучення. Просила визнати недійсним та скасувати рішення сесії Добротівської сільської ради від 07.04.2016 року «Про вилучення земельної ділянки площею 0,08 га в с.Добротів по вулиці Мазепи» як незаконне (а.с.1-2, 96).

Рішенням Надвірнянського районного суду від 07 березня 2018 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним та скасував рішення сесії Добротівської сільської ради від 07.04.2016 року за № 95/4/16« Про вилучення земельної ділянки».(а.с.103-105).

Не погодившись з даним рішенням, представник третьої особи ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково встановлено обсяг спадкового майна, що належало ОСОБА_11. Рішенням суду встановлено, що спадщина після смерті останнього складається з житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, що розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,33 га. При цьому, рішення не містить жодного посилання на документи, які б підтвердили, що дані об'єкти належали на праві приватної власності виключно ОСОБА_11 Відповідно до свідоцтва про право власності на даний житловий будинок, він належав в рівних частках (по ?) ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Отже, спадщина відкрилася не на весь житловий будинок, а на його ? частину, що належала ОСОБА_11, а ОСОБА_10 була співласником будинку та спадкоємцем першої черги. Зазначила, що право власності на спірну земельну ділянку взагалі не було зареєстровано за ОСОБА_11 Відповідно до інформації з погосподарських книг Добротівської сільської ради, по АДРЕСА_1 зафіксовано земельну ділянку в користуванні для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га станом на 2016 рік. До списку осіб, які ведуть на цій ділянці особисте селянське господарство, включено ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ОСОБА_10 відмовилася від частини земельної ділянки в межах належної лише їй частки, яка не входила до складу спадщини її померлого чоловіка. З цих підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. (а.с.112-113).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 зазначає, що із земельно-шнурової книги у судовому засіданні встановлено, що станом на 2002 рік саме ОСОБА_11 сільською радою передано у користування 0, 11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,55 га для ведення особистого селянського господарства, тому після його смерті ОСОБА_10 не мала права розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема і у спосіб відмови від частини земельної ділянки, а сільська рада не мала права за таких обставин приймати рішення про вилучення земельної ділянки. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 (а.с.6). Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася, зокрема, з ? частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, а інша ? частина будинку належала ОСОБА_10 (а.с.49).

Із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі вбачається, що Надвірнянською районною державною нотаріальною конторою 17 лютого 2016 року відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_11 (а.с.9).

У судовому засіданні сторони надали пояснення, що спадкоємцями майна за законом після смерті ОСОБА_11 явились його дружина - ОСОБА_10 та діти - ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1.

Із довідки, виданої виконкомом Добротівської сільської ради за №574 від 01.06.2017 року встановлено, що згідно запису у погосподарській книзі №4 №01-0331-1 у на час смерті ОСОБА_11 разом з ним по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_10, дочка ОСОБА_1 та зять ОСОБА_12 (а.с.7). Із відомостей про членів домогосподарства за реєстарцією місця проживання вбачається, що головою домогосподарства був ОСОБА_11 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_10 - дружина (померла ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_15 (вибула 08.07.2013 року), ОСОБА_12 - зять, ОСОБА_1 - дочка (а.с.72-73).

Станом на 2002 рік площа земельної ділянки становила 0,55 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,44 га (а.с.71).

Станом на 01.01.2006 року площа земельної ділянки становила 0,47 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,46 га. Станом на 2007 рік - загальна площа земельної ділянки - 0,47 га, для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,46 га. Станом на 2008 рік загальна площа - 0,38 га ( рішенням Добротівської сільської ради від 21.08.2007 року задоволено заяву ОСОБА_11 та вилучено земельну ділянку розміром 0,09 га в урочищі «Стадіон» в землі запасу сільської ради - а.с.87,88), для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га. Станом на 2009 рік загальна площа - 0,38 га, для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га. Станом на 2010 рік загальна площа - 0,38 га, для будівництва - 0,01 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,37 га (а.с.76).

Площа земельної ділянки з 2011 року по 2013 рік становила 0,38 га, з яких для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,01 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,37 га. З 01.01.2015 року площа земельної ділянки становила 0,33 га, з яких для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,11 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,22 га (а.с.74).

В обліковій картці об'єкта погосподарського обліку зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 станом на 01.01.2016 року площа земельної ділянки становила 0,33 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,22 га. Станом на 01.01.2017 року площа земельної ділянки становила 0,25 га, з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,11 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,14 га. У список осіб, які ведуть особисте селянське господарство, внесено ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (а.с.69).

Із довідки Добротівської сільської ради №232 від 07.02.2017 року встановлено, що згідно запису у погосподарській книзі №4 №01-033101 за ОСОБА_11 по АДРЕСА_1 станом на 09.02.2016 року значилася земельна ділянка загальною площею 0,33 га., яка не знаходилася у власності ОСОБА_11 Згідно поданої заяви ОСОБА_10, дружини ОСОБА_11, за №П/51/2-12 від 01.04.2016 року і згідно рішення сесії від 07.04.2016 року щодо вилучення земельної ділянки площею 0,08 га загальна площа земельної ділянки становить 0,25 га (33-0,08), тобто в межах норми, передбаченої пунктом г) частини першої статті 121 ЗК України для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах. (а.с.12,13)

01.04.2016р. ОСОБА_10 звернулася із заявою до сесії Добротівської сільської ради щодо вилучення у неї земельної ділянки площею 0,08га по вул.Мазепи в землі запасу сільської ради. (а.с.81, 11)

Оспорюваним рішенням сільської ради №95/4/16 від 07.04.2016 року вилучено у ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану в с.Добротів по вул. Мазепи, в землі запасу сільської ради (а.с.82) та надано ОСОБА_12 (а.с.70, 79, 80)

Сторонами не оспорюється у судовому засіданні, що частина земельної ділянки площею 0,08 га, яка вилучена у ОСОБА_10 за її заявою за рахунок землі з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства (з 0,14 га), оскільки знаходилася ближче суміжної вулиці Мазепи, та увійшла у частину земельної ділянки, наданої ОСОБА_12

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с.8)

Спадкоємцем майна за заповітом після смерті ОСОБА_10 явилась ОСОБА_1 (а.с.48).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з положень ст.ст. 141,142 та частини 5 ст. 158 Земельного кодексу України, встановивши, що Добротівська сільська рада Надвірнянського району прийняла рішення «Про вилучення земельної ділянки» без детального з'ясування всіх обставин, що суттєво вплинуло на його законність, і, як наслідок, порушення прав та інтересів позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позову як спосіб відновлення порушених прав позивача.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналогічні положення норм цивільного процесуального законодавства діяли в редакції ЦПК України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року.

Цих вимог процесуального закону суд першої інстанції не врахував, не обґрунтував доведеність позивачем факту порушеного права, що потягло за собою неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Вирішуючи даний спір, слід виходити з норм права, які регулюють право власності та користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу частин першої та другої статті 78, частини першої статті 79 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а-г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підстави виникнення права на земельну ділянку та порядок оформлення речових прав на земельну ділянку передбачені ст.ст. 125 і 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Отже, земельна ділянка може успадковуватися лише тоді, коли у її власника є правовстановлюючий документ, що посвідчує його право власності на таку земельну ділянку.

Якщо рішенням сільської ради, яке було прийнято до 01.01.2002 року,тобто під час чинності Земельного кодексу України 1990 року, земельну ділянку було передано у власність громадянину і ним не був отриманий державний акт на право власності на цю земельну ділянку за життя, то застосовується пункт Перший перехідних положень Земельного кодексу України, яким встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15/92 «Про приватизацію земельних ділянок» було встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Сторони у судовому засіданні надали пояснення, що спадкування після смерті ОСОБА_11 здійснювалося за законом у зв»язку із відсутністю заповіту, тому право на спадкування за законом в силу положень частини 2 статті 1223 ЦК України одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України, а також спадкоємці за правом представлення (за їх наявності) відповідно до ст. 1266 ЦК України.

Позивач, вважаючи своє право як спадкоємця першої черги після смерті батька ОСОБА_11 порушеним в результаті зменшення земельної ділянки, не представила суду жодних доказів, які б свідчили про те, що померлому ОСОБА_11 органом місцевого самоврядування передавалася у власність або надавалася у користування земельна ділянка (у справі відсутнє відповідне рішення Добротівської сільської ради), а також будь-яка технічна документація на земельну ділянку. Крім того, позивач не представила жодних доказів, які б свідчили про прийняття нею спадщини в установлений законом строк і з дотриманням встановленого порядку (доказів про подання у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини заяви нотаріусу про прийняття спадщини).

При цьому судом апеляційної інстанції, відповідно до частин 2 та 3 ст. 367 ЦПК України, досліджені усі докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Клопотання про прийняття інших доказів, які не були подані до суду першої інстанції, сторонами не заявлялися.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів, зокрема у зв»язку із добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою (ст. ст.141, 142 ЗК України) .

Отже, законом передбачений порядок вилучення земельної ділянки, наданої у постійне користування, лише за згодою землекористувача або, у разі незгоди, в судовому порядку.

Так, із змісту рішення сесії сільської ради № 95/4/16 від 07.04.2016 року про вилучення земельної ділянки вбачається, що вилучення земельної ділянки розміром 0,08 га та віднесення її до земель запасу відбулося за заявою ОСОБА_10 (а.с. 81,82).

Суду не представлено доказів, що оспорюваною земельною ділянкою користувалася позивач по справі. І, навпаки, відомості, надані сільською радою, свідчать про те, що земельними ділянками, призначеними як для обслуговування будинку та господарських споруд, так і для ведення особистого селянського господарства, після смерті ОСОБА_11 користувалися ОСОБА_10 - дружина померлого, ОСОБА_12 - зять, ОСОБА_1 - дочка (а.с.72-73).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Позивачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуваним рішенням Добротівської сільської ради від 07.04.2016 року було порушено її право та зменшено розмір земельної ділянки, що належить їй як спадкоємцю після смерті батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_10, як користувач земельної ділянки, добровільно відмовилася від її частини на користь територіальної громади, подавши відповідну заяву, за життя будь-яких вимог про повернення земельної ділянки у зв»язку із неправомірним вилученням не заявляла, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність рішення Добротівської сільської ради від 07 квітня 2016 року.

Оскільки позивач не довела своє право на земельну ділянку, тому у неї відсутнє суб'єктивне право, яке підлягає захисту.

У судовому засіданні встановлено, що до складу спадщини входить житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,11 га. Виходячи із вищевикладеного, права спадкоємців вилученням спірної земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства порушені не були.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наданих сторонами, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість апеляційної скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 07 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Добротівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення сесії Добротівської сільської ради від 07.04.2016 року «Про вилучення земельної ділянки» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 травня 2018 року.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

Р.Й. Матківський