ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2685/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Гулида Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Стасишин Т.В.;

від відповідача - Бойко Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» до Західного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги щодо усунення порушень законодавства (суддя суду І інстанції: Грень Н.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 38 хв. 22.02.2018р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 27.02.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

10.05.2017р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати п.2 вимоги Західного офісу Державної аудиторської служби України /Держаудитслужби/ № 05-15м/2371 від 03.04.2017р. «Щодо усунення порушень законодавства», а саме: а саме: «На порушення вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Підприємством у грудні 2014 року за період (березня-грудня 2014 року) безпідставно нараховано та сплачено ЄСВ на загальну суму 213874 грн. 13 коп. на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, чим нанесено збитків Аеропорту на вказану суму»; судові витрати покласти на відповідача (а.с.5-9).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.92-95).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Державне підприємство /ДП/ «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, яким заявлений позов задовольнити (а.с.100-104).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач звернувся до суду з підстав неправомірного скерування йому спірної обов'язкової вимоги, а не з причин невірного обчислення суми завданих збитків. Оскаржувана вимога є обов'язковою до виконання та зобов'язує позивача вжити заходи по усуненню виявлених під час ревізії порушень. За таких умов рішенням суду позивач позбавлений права на судовий захист.

Стосовно виявлених порушень зазначає, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 1126-VII від 17.03.2014р. оголошено проведення часткової мобілізації. Відповідно до наказів позивача в 2014 році увільнено 18 працівників від виконання посадових обов'язків на період проведення часткової мобілізації, але не більше одного року, призваних на військову службу у зв'язку з проведенням часткової мобілізації.

Згідно з ч.3 ст.119 КЗпП України у редакції, викладеній згідно Закону України № 1275-VII від 20.05.2014р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 08.06.2014р., за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному КМ України.

Базою для нарахування ЄСВ відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці».

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» № 1275-VII від 20.05.2014р., який набрав чинності 08.06.2014р., частину 7 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено реченням наступного змісту: «Не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Враховуючи, що вищевказана компенсація не була забезпечена фінансовими ресурсами та не супроводжувалась змінами до Державного бюджету України на 2014 рік, то до моменту набрання чинності постановою КМ України № 105 від 04.03.2015р. «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» не було підстав відносити середній заробіток увільненим працівникам підприємства від виконання посадових обов'язків на період проведення часткової мобілізації до виплат, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Разом з тим, затверджений Порядок визначає механізм виплати такої компенсації за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» за період, починаючи з січня 2015 року, за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

У зв'язку з вищевказаним, при нарахуванні та виплаті увільненим працівникам підприємства від виконання посадових обов'язків на період проведення часткової мобілізації середнього заробітку за період 2014 року не здійснено порушення вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За таких обставин, висновок про порушення вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підприємством у грудні 2014 року за період березня-грудня 2014 року безпідставно нараховано та сплачено ЄСВ на загальну суму 213874 грн. 13 коп. на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, чим нанесено збитків аеропорту на вказану суму, є неправомірним та незаконним.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до п.1.2.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Західного офісу Держаудитслужби проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» за період з 01.01.2013р. по 31.10.2016р., за результатами якої складено Акт ревізії № 05-21/01 від 06.03.2017р. (а.с.13-18).

Наведений Акт ревізії підписаний позивачем із відповідними запереченнями (а.с.19-26).

На підставі згаданого акту ревізії відповідачем Західним офісом Держаудитслужби скеровано на адресу позивача вимоги «Щодо усунення порушень законодавства», що викладені у листі № 05-15м/2371 від 03.04.2017р. (а.с.10-12).

Згідно наведених у п.2 цієї вимоги в порушення п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підприємством у грудні 2014 року за період (березня-грудня 2014 року) безпідставно нараховано та сплачено ЄСВ на загальну суму 213874 грн. 13 коп. на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, чим нанесено збитків аеропорту на вказану суму (а.с.10-12).

Суть наведеного порушення полягає в наступному.

В ході ревізії встановлено, що відповідно до наказів по Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» у 2014 році 18 (вісімнадцять) працівників увільнено від виконання посадових обов'язків на період проведення часткове мобілізації, але не більше одного року, призваних на військову службу у зв'язку з проведенням часткової мобілізації, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VII».

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків передбачено ст.119 КЗпП України. Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Законом України № 1169-VII від 27.03.2014р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» доповнено статтю 119 КЗпП частиною третьою такого змісту: «Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку». Ця норма набрала чинності з 01.04.2014р.

Крім цього, 08.06.2014р. набрав чинності Закон України № 1275-VII від 20.05.2014р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», відповідно до якого частину третю ст.119 КЗпП України викладено у такій редакції: «За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Дію частини третьої ст.119 КЗпП України поширено на громадян України, які були призвані на військову службу відповідно до Указу Президента України № 303 від 17.03.2014р. «Про часткову мобілізацію», починаючи з 18.03.2014р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного соціального внеску (ЄСВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою для нарахування ЄСВ для вищезазначених платників відповідно до п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці».

Згідно з ч.7 ст.7 цього Закону єдиний внесок не нараховується на виплати та не утримується з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, пп.165.1.1 «и» п.165.1 ст.165 якого визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

В той же час, застосування пп.165.1.1 «и» п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України та ч.7 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не ставиться в залежність від того, чи є механізм повернення відповідних коштів з бюджету та чи закладені такі кошти в Державному бюджеті України.

Аналогічно ст.165 Податкового кодексу України не містить винятків чи застережень, що не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише ті суми компенсаційних виплат з бюджету, що вже перераховані підприємству.

Крім цього, п.4 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою КМ України № 105 від 04.03.2015р., передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам структурним підрозділам соціального захисту населення (в редакції до внесення змін постановою КМ України № 254 від 12.04.2017р.).

Наведений Порядок встановлює обов'язок підприємства сплатити працівнику суму коштів та не передбачає строків отримання компенсації таких коштів.

Постановою КМ України № 911 від 04.11.2015 внесені зміни до вказаного Порядку, з врахуванням яких дія зазначеного Порядку поширюється на громадян України, які починаючи з 18.03.2014р., були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Однак, ревізією встановлено, що всупереч вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» при нарахуванні та виплаті працівникам аеропорту, увільненим від виконання посадових обов'язків на період проведення часткової мобілізації, середнього заробітку, що відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України компенсується з бюджету, у березні - грудні 2014 року безпідставно нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на загальну суму 213874 грн. 13 коп., внаслідок чого позивачем завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затв. постановою КМ України № 43 від 03.02.2016р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є: 1) забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг (п.3 вказаного Положення).

Відповідно до п.6 наведеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно п.4 вказаного Положення Держаудитслужби вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог;

звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вказане право Держаудитслужби закріплене і в п.50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затв. постановою КМ України № 550 від 20.04.2006р.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМ України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки (ревізії) підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У розглядуваній справі Західний офіс Держаудитслужби пред'явив відповідачу вимогу «Щодо усунення порушень законодавства», що викладені у листі № 05-15м/2371 від 03.04.2017р., у якій фактично зобов'язав позивача ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» відшкодувати завдані збитки, які полягали безпідставному нарахуванні та сплаті ЄСВ на загальну суму 213874 грн. 13 коп.

Отже, вказана вимога вказує на заподіяну матеріальну шкоду (завдані збитки) та її розмір за конкретно визначений період.

Зважаючи на те, що заподіяна матеріальна шкода (завдані збитки) стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України по аналогічній категорії справ, зокрема, постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.04.2014р., 13.05.2014р., 18.09.2014р., 20.01.2015р. та 21.04.2015р. (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-332а14, 21-601а14, 21-96а15 відповідно).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність винесеного судового рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необгрунтованість заявленого позову, а тому останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. в адміністративній справі № 813/1744/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

Судді Н. В. Бруновська

Р. М. Гулид

Дата складення повного судового рішення: 16.05.2018р.