Справа № 675/1706/16-к

Провадження № 1-в/675/5/2018

У Х В А Л А

"08" травня 2018 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря – Ящука О.І., прокурора – Денесюка Р.В., представника ЗВК №58 – ОСОБА_1, засудженого – ОСОБА_2, його захисника – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференції заявою засудженого ОСОБА_2 про незаконні дії адміністрації Замкової виправної колонії №58, -

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій зазначає про порушення своїх прав адміністрацією ДУ “Замкова виправна колонія (№58)”. Зокрема вказує на незаконну заміну в раціоні харчування цукру на невідому рідину, на неналежне медичне обслуговування. Крім того засуджений вказує на протиправну заборону йому відвідувати хворих в медичній часині установи. Також ОСОБА_2 просить стягнути на його користь завдану шкоду в порядку ст.ст.1166, 1167 ЦК України.

В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану заяву, просили її задовольнити. Також засуджений ОСОБА_2 зазначив, що він є громадянином ОСОБА_4 Казахстан, що підтверджується копією трудової книжки, а адміністрація Замкової виправної колонії №58 не враховує цю обставину та не зв’язується з послом зазначеної держави та не надає такої можливості засудженому.

Представник ЗВК №58 заперечив проти задоволення заяви, зазначив, що за час відбування покарання засудженому ОСОБА_2 надавалась вчасно та за призначенням лікаря медична допомога, цукор в раціоні харчування засудженого не замінювався на інші речовини. Крім того, ОСОБА_2 з моменту прибуття до Замкової виправної колонії (№58) в червні 2016 року та по грудень 2016 року, тобто і на дату звернення із даною заявою до суду в липні 2016 року, перебував в дільниці посиленого контролю, а тому був обмежений в праві навідувати хворих в медичній частині.

Заслухавши пояснення засудженого та його захисника, з’ясувавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи, допитавши свідка, суд приходить до висновку, що заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до висновків Конституційного Суду України, що містяться у рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 року у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь - яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однією із складових в забезпеченні реалізації права особи на справедливий суд є доступ до правосуддя.

Крім того, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, засуджений ОСОБА_2, реалізуючи своє право на справедливий суд, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, звернувся із відповідною заявою про оскарження дій адміністрації ЗВК №58 до суду та надав копію своєї трудової книжки, де містяться записи про роботу ОСОБА_2 з 24.08.1992 року по 10.12.1992 року на підприємстві в ОСОБА_4 Казахстан. Зазначена обставина, на думку ОСОБА_2, свідчить про його належність до громадянства ОСОБА_4 Казахстан.

Разом з тим, з матеріалів особової справи на запит суду надано копію паспорту ОСОБА_2, де зазначено, що він являється громадянином України, а також лист від 17.04.2017 року посольства ОСОБА_4 Казахстан в Україні та ОСОБА_4 Молдова, адресований Замковій виправній колонії (№58), яким заперечується факт видачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорту громадянина ОСОБА_4 Казахстан.

Зазначені документи спростовують твердження засудженого про його належність до громадянства іншої країни.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 ствердив, що телефонував на номер телефону, вказаний в листі від 17.04.2017 року посольства ОСОБА_4 Казахстан в Україні та ОСОБА_4 Молдова, що спростовує його заяву в частині позбавлення адміністрацією Замкової виправної колонії (№58) його можливості зв’язатися з посольством ОСОБА_4 Казахстан.

Що стосується твердження засудженого ОСОБА_2 про заміну в раціоні його харчування цукру на іншу рідину, то слід зазначити наступне.

Як слідує із довідки від 02.04.2018 року, виданої ДУ “Миколаївський слідчий ізолятор”, ОСОБА_2 прибув до Замкової виправної колонії №58 10.06.2016 року, що також підтверджено ОСОБА_2 в судовому засіданні.

24.06.2016 року постановою начальника Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_2 із дільниці карантину, діагностики і розподілу було переведено до дільниці посиленого контролю (ДПК) строком до 6 місяців.

Крім того, за нетактовну поведінку до представників адміністрації колонії засудженого ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності: 13.06.2016 року у виді переведення до приміщення камерного типу строком на 3 місяці та 21.06.2016 року у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора строком на 15 діб, що підтверджується довідкою про заохочення та стягнення. Таким чином, ОСОБА_2 з 13.06.2016 року по момент звернення до суду із заявою 21.07.2017 року знаходився в дисциплінарних приміщеннях та дільниці посиленого контролю установи.

Згідно ч.2 ст.97 КВК України засуджений, перебуваючи в ДПК, утримується в приміщеннях камерного типу.

Відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992 року “Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках - розподільниках та інших приймальниках Національної поліції”, засуджені, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, забезпечуються харчуванням за нормою №4.

Наданими представником ЗВК №58 копіями меню-розкладок продуктів, що закладаються в котел на одну особу на добу, за нормою №4А (тобто загальна норма) за червень-липень 2016 року, а також копією плану забезпечення продовольством установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України на ІІ півріччя 2016 року, підтверджується централізовані поставки цукру до установи виконання покарань, а також подачі цукру для харчування засуджених.

Слід зазначити, що відповідно до додатку №2 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992 року, в раціоні харчування засуджених дозволено заміняти цукор на карамель, варення, джем, повидло, мармелад. Разом з тим засудженим в заяві та в судових засіданнях не було вказано, що адміністрацією установи здійснювались заміни цукру на продукти, що не входять до переліку, визначеному у додатку №2. Таким чином, судом не встановлено будь-яких неправомірних дій зі сторони адміністрації Замкової виправної колонії (№58).

В своїй заяві та в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 вказує, що по прибуттю 10.06.2016 року до Замкової виправної колонії (№58) медичні препарати, які були в його особистих речах та отримані ним від родичів, були викинуті в сміття начальником медичної частини ОСОБА_5 Крім того, засуджений вказує на неналежне медичне обслуговування, зокрема ненадання допомоги лікарем — урологом, використання повторно одноразових шприців.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка начальник медичної частини Замкової виправної колонії (№58) ОСОБА_5 пояснив, що дійсно 10.06.2016 року до Замкової виправної колонії (№58) прибув засуджений ОСОБА_6, при обшуку якого було виявлено медичні препарати без заводської упаковки. Вказані пігулки знаходились в поліетиленовому пакеті насипом. Під час первинного огляду засудженого на прийомі у лікаря, досліджувались і препарати у пакеті, але при їх огляді неможливо було встановити назву таких препаратів, строк придатності, що не дозволило їх зберігати в медичній частині установи із подальшою видачею засудженому відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі. Також свідок пояснив, що в травні та серпні 2016 року засуджений проходив медичне обстеження та лікування в лікувальному закладі при Бучанській виправній колонії (№85), в тому числі і лікарем-урологом. Що стосується використання одноразових шприців, то начальник медичної частини повністю заперечив використання повторно в медичній частині установи одноразових шприців. Вказав, що засуджений міг прийти до хибного висновку щодо повторного використання шприців лише через те, що набір ліків у шприц проводиться фельдшером в маніпуляційній за відсутності засудженого. Установа забезпечена одноразовими шприцами в необхідному обсязі.

Покази свідка ОСОБА_5 узгоджуються із іншими письмовими доказами, зібраними по справі. Так, відповідно до письмового повідомлення державної установи “Миколаївський слідчий ізолятор” від 02.04.2018 року №20/1.5, засуджений ОСОБА_2 з 06.05.2016 року та з 05.08.2016 року перебував у лікарняному закладі при Бучанській ВК 85 Київської області.

Крім того, 10.06.2016 року в медичній картці засудженого ОСОБА_2, копія витягу з якої надано державною установою “Миколаївський слідчий ізолятор”, начальником медичної частини Замкової виправної колонії (№58) ОСОБА_5 зроблено запис про те, що ОСОБА_2 прибув до установи після оперативного втручання. Виявлено медикаменти розсипом без вказання терміну зберігання та назв, медикаменти знищенні.

Відповідно до п.п. 25, 26, 28 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України №1348/5/572 від 15.08.2014 року, закупівля, отримання, облік, контроль за зберіганням та використанням лікарських засобів, виробів медичного призначення, дезінфекційних засобів, антисептиків, технічних та інших засобів реабілітації здійснюються відповідно до вимог законодавства.

Засуджені забезпечуються лікарськими засобами, виробами медичного призначення і технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства України.

Лікарські засоби (або їх аналоги), вироби медичного призначення і технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані від родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з начальником закладу охорони здоров’я ДКВС.

Отримані від родичів засуджених або інших осіб лікарські засоби (їх аналоги) та вироби медичного призначення зберігаються в закладах охорони здоров’я ДКВС в окремих шафах та знаходяться на обліку, який відображається в карті обліку лікарських засобів та їх аналогів, виробів медичного призначення і технічних та інших засобів реабілітації, отриманих від родичів та інших осіб, за формою, визначеною у додатку 2 до цього Порядку, де засуджений ставить особистий підпис після закінчення курсу лікування.

Технічні та інші засоби реабілітації використовуються засудженими за призначенням і під контролем лікаря медичної частини УВП.

Згідно п.п.1, 9 розділу ІІ підрозділу 1 зазначеного Порядку після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом.

Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті №025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого.

Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

Відповідно до п.8 розділу ІІ підрозділу 4 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, хворі, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини протягом дня у визначені години. Медичні призначення виконує фельдшер, про що робить відмітки у формі №029/о "Журнал обліку процедур" та формі №003-4/о "Листок лікарських призначень". Лікарські засоби засудженими приймаються відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем фельдшера.

У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Таким чином, враховуючи приписи Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі щодо зберігання медичним персоналом установи виконання покарань лікарських препаратів, що надходять засудженому, а також щодо контролю за їх вживанням засудженим, при відсутності заводського упакування медичних препаратів медичний персонал не має можливості виконати вимоги зазначеного Порядку та належним чином забезпечити їх зберігання. А тому дії начальника медичної частини щодо утилізації таких препаратів не суперечать діючому законодавству.

Що стосується заяви засудженого в частині порушення його права на відвідування хворих в медичній частині, то слід звернути увагу на наступне.

Як зазначалось, відповідно до постанови про переведення засудженого з дільниці карантину, діагностики і розподілу Замкової виправної колонії (№58) до дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№58) від 24.06.2016 року, ОСОБА_2 було переведено до дільниці посиленого контролю.

Відповідно до ч.2 ст.97 Кримінально-виконавчого кодексу України у дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.

Порядок утримання та встановлені обмеження для засуджених, які знаходяться в дільницях посиленого контролю, передбачені розділом ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, відповідно до приписів якого у дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.

У дільниці посиленого контролю установлюється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць установи виконання покарань.

Таким чином, засуджений ОСОБА_2 за приписами наведених норм КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які встановлюють повну ізоляцію засуджених, що перебувають в дільниці посиленого контролю, від інших засуджених, був повністю позбавлений можливості відвідувати хворих, що вказує на правомірність дій адміністрації колонії щодо заборони ОСОБА_2 відвідувати інших засуджених.

Також не може бути задоволена вимога засудженого ОСОБА_2 щодо внесення судом в ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, так як суд відповідно до ст.214 КПК України не наділений такими повноваженнями на відміну від органів досудового розслідування. А тому слід роз’яснити засудженому ОСОБА_2, що він вправі звернутися з такою заявою до органів Національної поліції або прокуратури.

Що до вимог засудженого ОСОБА_2 про відшкодування йому завданої шкоди в порядку ст.ст.1166, 1167 ЦК України, то суд вважає, що такі вимоги можуть бути розглянуті лише у порядку цивільного судочинства у відповідності до ст. 19 ЦПК України, де вказано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства, зокрема, справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Відтак, оскільки ОСОБА_2 вправі звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства про стягнення завданої моральної та матеріальної шкоди, провадження у цій частині заяви слід закрити, оскільки таке питання не вирішуються судом в порядку, передбаченому розділом VIII «Виконання судових рішень» КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про незаконні дії адміністрації Замкової виправної колонії №58 відмовити.

Провадження за заявою засудженого ОСОБА_2 в частині відшкодування шкоди відповідно до ст.ст.1166, 1167 ЦК України закрити та роз’яснити ОСОБА_2, що він вправі звернутися з такими вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим – протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 14 травня 2018 року.

Суддя: С. Л. Трасковський