Єдиний унікальний № 243/1014//18

№ 1-кп/243/368/2018

В И Р О К

Іменем України

15 травня 2018 року м. Слов’янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі судового засідання Янчевському В.Ю.,

за участю прокурорів Петрика В.С., Голубцова Г.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018050510000038 від 05.01.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел.. Черкаське Слов’янського району Донецької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, не працюючого, розлученого, який зареєстрований та проживає за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Привілля, вул. Центральна, буд. 63,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисного злочину, судимість якого не знята та не погашена в установленому законом порядку, повторно вчинив кримінальне правопорушення з корисних мотивів за наступних обставин: 04 січня 2018 року о 12:00 годині ОСОБА_5 проходив біля домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля Слов’янського району Донецької області, де у нього виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_4

Реалізуючи свій протиправний умисел, 04 січня 2018 року о 12 год. 10 хв. ОСОБА_5 відчинив засов калитки та незаконно проник на територію домоволодіння № 19 по вул.. Кучеренко, с. Привілля, Слов’янського району, Донецької області, де, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з подвір’я металевий прут діаметром 3 см довжиною 2 м вартістю 110 грн., який за допомогою рук витягнув із землі.

Продовжуючи свій єдиний корисливий протиправний злочинний умисел, ОСОБА_5 зірвав навісний замок та проник у приміщення гаражу, де умисно, повторно, з корисливих мотивів таємно викрав з гаражу металеву ємність 5 л вартістю 100 грн., наповнену металевими цвяхами вагою 10 кг, вартістю 200 грн., металевий чайник ємністю 10 л зеленого кольору вартістю 60 грн., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втік, викраденим розпорядився на власний розсуд та заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 470 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням в інше сховище, вчинене повторно.

На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки досліджених судом доказів, не знайшло свого підтвердження пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Сторона обвинувачення вважає доведеними обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину, посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; протоколами огляду місця події від 05.01.2018, протоколами пред’явлення особи ОСОБА_5 для впізнання за фотознімками свідкам ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколами слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_4, свідком ОСОБА_7, товарознавчою експертизою, протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5, правовстановлюючими документами на домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко, с. Привілля, Слов’янського району, Донецької області.

Суд не погоджується з доводами сторони обвинувачення про встановлення та наявність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав повністю та пояснив, що він проживає в с. Привілля Слов’янського району. 04.01.2018 року біля 12 години він пішов збирати метал по селу з метою його продажу та придбання цигарок та продуктів харчування. В цей час він на пустирі напроти буд. 19 по вул. Кучеренко с. Привілля побачив арматуру довжиною 2 м та мішок білого кольору, в якому були вироби з металу, а саме банку металеву з цвяхами, чайник зеленого кольору. Ці речі він взяв та відніс у пункт приймання металу. До домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля він не заходив та метал звідти не викрадав. Наступного дня 05.01.2018 у село приїхав ОСОБА_4, який є власником буд. № 19, погрожував йому за нібито вчинену крадіжку металевих труб.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що він є власником в порядку спадкування домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля Слов’янського району, в якому фактично не проживає, за будинком доглядають сусіди за його проханням. 04.01.2018 р. у вечірній час йому зателефонувала сусідка ОСОБА_8 та повідомила, що у його подвір’ї відкрита калитка, металевий ящик переміщений, а біля двору бачили ОСОБА_5 з мішком та арматурою. Наступного дня 05.01.2018 біля 8:30 він приїхав у с. Привілля та зайшов до двору № 19, калитка була закрита, металевий ящик з-під газових балонів переміщений від гаражу посеред двору, а двері одного з гаражів відкриті, хоча 30.12.2017 року він був там та двері були зачинені на навісний замок. Він пішов до сусідів та від сусідок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дізнався, що вони бачили на вулиці ОСОБА_5 з мішком та металевим прутом. В той час 05.01.2018 по вулиці проїжджали працівники міліції, яким він повідомив про крадіжку та написав заяву про крадіжку. З працівниками поліції вони проїхали до пункту прийому металу, де жінка на ім’я Альона підтвердила, що 04.01.2018 ОСОБА_5 здав її метал у білому мішку та арматуру. Цей метал вона видала, він оглянув та впізнав в них свої речі: арматура була викрадена з подвір’я, а в мішку були банка з цвяхами та зелений чайник, вироби з металу, серед яких були запчастини від мотоцикла. Він точно впевнений, що ці речі належать йому, оскільки на арматурі були сліди від землі, а в його подвір’ї були сліди від кріплень арматур під виноград, коли він приїхав, виноград був повалений на землю та арматури не було. Арматура загальною висотою не менше 2,5 м від землі кріпилася до металевих труб, під якими до двору заїжджав вантажний автомобіль. Після цього працівники поліції описали метал та потім поїхали до ОСОБА_5

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 05.01.2018 р., останній звернувся до поліції із заявою, в якій просить вжити заходів до ОСОБА_5, який 04.01.2018 в денний час таємно викрав у нього з двору в с. Привілля, вул. Кучеренко,19, металеві вироби та завдав матеріальної шкоди на суму 200 грн., що підтверджує показання потерпілого про звернення до правоохоронних органів з приводу викрадення його майна 04.01.2018 року.

Відповідно до правовстановлюючих документів на домоволодіння та земельну ділянку № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля Слов’янського району, право власності зареєстровано за ОСОБА_10, після смерті якої заведена спадкова справа № 158/2013 Другою Слов’янською державною нотаріальною конторою. З наданих документів вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 є сином ОСОБА_10. При цьому з наданих стороною обвинувачення письмових доказів не вбачається, що спадкова справа заведена саме за заявою ОСОБА_4 або він є єдиним спадкоємцем, оскільки в свідоцтві про право на спадщину за законом від 11.08.1998 р., яким ОСОБА_10 прийняла спадщину, зазначені також інші діти спадкодавця – ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_4 не є власником викраденого майна та домоволодіння, оскільки за ним не зареєстровано та не оформлено в установленому законом порядку право власності, судом до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги як син спадкодавця та згідно приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 29.01.2018 року потерпілий ОСОБА_4 на місці показав та розповів про місце зберігання викраденого майна та обставини виявлення його викрадення.

З протоколу огляду місця події від 05.01.2018 року вбачається, що місцем огляду є домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля Слов’янського району, територія огороджена парканом, від будинку до паркану маються металеві прути для винограду.

Разом з тим, в протоколі огляду не зафіксовано - у якому стані перебували замки на дверях господарчих будівель та чи наявні сліди в землі від арматури, не зазначені розміри металевого прута, який поруч з іншими слугував навісом та кріпленням для винограду. За таких обставин, доводи потерпілого про те, що крадіжка належних йому речей була вчинена з господарчої будівлі та шляхом виривання металевого прута з землі відомостями, які містить протокол огляду місця події, не знайшли свого підтвердження.

Судом не приймаються до уваги доводи захисника щодо визнання протоколу огляду недопустимим доказом з тих підстав, що почерк не читається, додано фототаблицю, але не зазначено про технічні засоби фіксації, в протоколі наявні чисті графи.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу вбачається, що текст протоколу читається, в описовій частині протоколу зазначено про застосування засобів фіксації фотоапарату «Canon», незаповнені графи про участь підозрюваного, захисника, спеціаліста не свідчать про зміну чи спотворення змісту протоколу, а тому протокол є належним та допустимим доказом по справі, але в ньому відсутні об’єктивні дані, які свідчать про вчинення цього злочину саме ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_8 показала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. На прохання ОСОБА_4 доглядає за його подвір’ям №19. 04.01.2018 після обіду від сусідки ОСОБА_9 дізналась про те, що та (ОСОБА_9І.) бачила на вулиці ОСОБА_5, який ніс арматуру та мішок. Вона з пенька дерева заглянула у двір ОСОБА_4 та побачила, що посеред двору стоїть металевий ящик, зламана огорожа винограду, калитка була зачинена. Про це вона повідомила ОСОБА_4 05.01.2018 ОСОБА_4 приїхав у село, до них підійшла ОСОБА_9 та підтвердила вказане вище. По вулиці їхали поліцейські, яких вони зупинили та ОСОБА_4 поїхав з ними до пункту приймання металу.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона проживає за адресою Слов’янський район, с. Привілля, вул. Кучеренко,23. 04.01.2018 о 12 годині вона вигнала курей пастись перед двором та побачила, що по вулиці біля будинку ОСОБА_4 йшов ОСОБА_5, який перейшов на пустир навпроти будинку ОСОБА_4, взяв там мішок білого кольору, арматуру та пішов в інший бік села, вона не бачила щоб ОСОБА_13 входив чи виходив з подвір’я ОСОБА_4.

З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 04.01.2018 року в післяобідній час біля 14:00 до неї в с. Привілля, вул. Центральна,108, прийшов ОСОБА_5, у якого вона придбала мішок з металевими виробами (банка з цвяхами, чайник), металевий прут довжиною 2 м. Іванов М.М. пояснив їй, що ці речі він знайшов у селі. ОСОБА_5 вона знає багато років як мешканця села і її відомо, що останній збирає вироби з металу на вулицях. Наступного дня 05.01.2018 до неї приїхали працівники поліції та ОСОБА_4. Останній повідомив, що у нього викрали металеві труби, він оглянув увесь двір, в якому знаходилась арматура та мішок, які напередодні продав їй ОСОБА_5, проте належних йому речей спочатку не впізнав. Пізніше, коли викликали слідчого вона винесла речі за двір, їх висипали з мішка та ОСОБА_4 тоді невпевнено сказав, що це його речі, а спочатку він сумнівався в цьому, після огляду він відмовився їх навіть забирати. При цьому вона точно пам’ятає, що 04.01.2018 арматура була повністю сухою, на ній не було слідів від знаходження її в землі.

З протоколу пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 11.01.2018 року вбачається, що свідок ОСОБА_6 серед пред’явлених осіб за загальними рисами обличчя (формі обличчя, носу, очах) впізнала ОСОБА_5 як особу, яка 04.01.2018 року продала її вироби з металу.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 05.01.2018 року, місцем огляду є ділянка місцевості біля буд. № 108 по вул. Центральній с. Привілля, де знаходиться мішок білого кольору з металевою ємністю, наповненою цвяхами вагою 10 кг, металевим чайником зеленого кольору, металевий прут довжиною 2 м. Під час огляду слідчим не зафіксовано будь-яких слідів землі на металевому пруті. Наведена обставина свідчить про те, що під час огляду не було виявлено будь-яких характерних ознак речі, як то наявність слідів ґрунту, розмір, що свідчили про її належність потерпілому та на які він вказував у своїх показаннях. З огляду на викладене, слід дійти висновку, що доводи потерпілого про те, що 04.01.2018 ОСОБА_13 викрав цей прут у нього з подвір’я шляхом виривання з землі руками, відомостями, які містить протокол огляду місця події від 05.01.2018 року, не підтверджуються.

Судом не приймаються до уваги доводи захисника щодо визнання протоколу огляду недопустимим доказом з тих підстав, що почерк не читається, додано фототаблицю, але не зазначено про технічні засоби фіксації, в протоколі наявні чисті графи. З дослідженого в судовому засіданні протоколу вбачається, що текст протоколу читається, в описовій частині протоколу зазначено про застосування засобів фіксації фотоапарату «Canon», незаповнені графи про участь підозрюваного, захисника, спеціаліста не свідчать про зміну чи спотворення змісту протоколу, а тому протокол є належним та допустимим доказом по справі.

З протоколу пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 11.01.2018 року вбачається, що свідок ОСОБА_6 серед пред’явлених осіб за загальними рисами обличчя (формі обличчя, носу, очах) впізнала ОСОБА_5 як особу, яка 04.01.2018 року продала її вироби з металу.

При цьому суд не приймає доводи захисника про те, що протокол впізнання є недопустимим з тих підстав, що на фото осіб не проставлена печатка.

Порядок пред’явлення осіб для впізнання, в тому числі за фотознімками, регламентовано ст. 228 КПК України, при цьому закон не визначає обов’язкової умови проставляння штампу чи печатки на відповідних фото.

Згідно із висновком товарознавчої експертизи № 22/18 від 11.01.2018 року залишкова ринкова вартість станом на 04.01.2018 року, з урахуванням зносу, а саме: металевої ємності 5 л, металевих цвяхів вагою 10 кг, металевого чайника ємністю 3 л зеленого кольору, металевого прута довжиною 2 м діаметром 3 см, з технічної точки зору, складає 470,00 грн., чим підтверджено вартість наданих на дослідження виробів з металу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є мешканцем сел. Черкаське Слов’янського району. Він 04.01.2018 року в обідній час приїхав в с. Привілля до маслоцеху та зупинився біля магазину, назви вулиці не знає. В цей час він бачив на відстані біля 20-25 м, як біля двору з воротами сірого кольору спиною до воріт стояв чоловік з мішком білого кольору та арматурою довжиною біля 2 м. Цей чоловік пішов до центральної частини села, в мішку був якийсь вантаж, що там було, він не знає. На слідстві він впізнав цього чоловіка за фотокартками та на слідчому експерименті показав усе що бачив. Про ці події він розповів працівникам поліції з сел. Черкаське 20 чи 22.01.2018 року коли про це опитували мешканців селища.

З протоколу пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками від 26.01.2018 року вбачається, що свідок ОСОБА_7 серед пред’явлених осіб за загальними рисами обличчя (формі обличчя, носу, очах) впізнав ОСОБА_5 як особу, яка 04.01.2018 року знаходилась біля домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля з мішком білого кольору та арматурою.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26.01.2018 року свідок ОСОБА_7 на місці показав та розповів про обставини, за яких він 04.01.2018 в денний час бачив чоловіка біля домоволодіння № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля з мішком та арматурою.

Аналізуючи протоколи пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками зі свідками ОСОБА_7 від 26.01.2018 та свідком ОСОБА_6 від 11.01.2018 року, суд не приймає ці протоколи як належні та допустимі докази, оскільки суду не надано достовірних відомостей на підтвердження виконання вимог закону при проведенні вказаних слідчих дій, а саме перед пред’явленням осіб для впізнання у свідків не були попередньо з’ясовані питання, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, свідки не опитані про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, за сукупністю яких саме ознак вони можуть впізнати особу (ст. 228 КПК України). Окрім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_5 як мешканця села майже з народження, тобто свідок особисто знайома з ОСОБА_5, обидва цього не заперечували, а пред’явлення для впізнання як слідча дія полягає в пред’явленні свідку, потерпілому, підозрюваному певного об’єкта для того, щоб вони могли встановити його тотожність або відмінність з тим об’єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам’яті і про який давали показання (ст.ст. 228-231 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 228 КПК особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі (ст.ст. 228-231 КПК).

Всупереч зазначених вище вимог особа ОСОБА_5, який має руде волосся, пред’явлена з трьома іншими особами, які мають чорне волосся, тобто інші особи мають різкі відмінності у зовнішності, що є порушенням ст. 228 КПК, а тому ці протоколи пред’явлення для впізнання не є допустимими доказами по справі і судом до уваги не приймаються.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є матір’ю обвинуваченого ОСОБА_5 та проживає разом з ним у с. Привілля Слов’янського району. 05.01.2018 біля 11:00 до їх будинку приїхали працівники поліції з ОСОБА_4, останній обвинуватив її сина в крадіжці труб з його домоволодіння. У її присутності ОСОБА_4 не міг точно пояснити чи належать йому вироби з металу, які здав її син у пункт приймання, та де вони точно знаходились. Пізніше ОСОБА_4 сказав, що арматура у нього тримала виноград. 04.01.2018 її син ходив по селу збирав метал та прийшов біля 14:00, приніс хліб, цигарки, макарони. В селі на вул.. Кучеренко є два магазини, в одному з яких продавцем є чоловік, інший магазин не працює, жоден з магазинів не є рожевого кольору. У селі також є два маслоцеха, до обох гарна дорога, засипана щебенем.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 26.01.2018 року підозрюваний ОСОБА_5 показав, що 04.01.2018 в денний час доби на пустирі напроти буд. № 19 по вул. Кучеренко с. Привілля Слов’янського району знайшов мішок з металевими виробами та арматуру.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, суд вважає їх достовірними, такими, що перебувають між собою у взаємозв’язку, доповнюють один одного та підтверджуються іншими письмовими доказами по справі – протоколами огляду від 05.01.2018, протоколом слідчого експерименту від 26.01.2018 з підозрюваним ОСОБА_5, згідно з якими доводи ОСОБА_5 про те, що він знайшов вироби з металу та не заходив до подвір’я ОСОБА_4, не спростовані, свідки бачили ОСОБА_5 саме на вулиці та біля пустиря напроти будинку потерпілого, суд вважає показання обвинуваченого та свідків об’єктивними, послідовними, такими, що не суперечать наданим суду письмовим доказам.

Показання ж свідка ОСОБА_7 та протокол пред’явлення для впізнання, слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 суд до уваги не приймає. З протоколів вказаних вище слідчих дій вбачається, що свідок курив біля магазину рожевого кольору та раптово побачив, як біля калитки потерпілого з’явився ОСОБА_5 з мішком та арматурою в руках. В судовому засіданні свідок цього не підтвердив, а пояснив, що є мешканцем іншого населеного пункту сел. Черкаське, 04.01.2018 він приїхав в с. Привілля до маслоцеху за маслом, але через засміченість дороги туди не попав, заїхав до магазину, в якому були дві жінки продавці, і коли він палив на вулиці, бачив на відстані 20-25 м біля зачиненої калитки будинку потерпілого чоловіка з мішком та арматурою, який був одягнений у коричневого кольору дублянку. На вулиці він також бачив курей.

З долучених до матеріалів кримінального провадження фототаблиць стороною захисту вбачається, що дорога в с. Привілля до маслоцеху має асфальтове покриття, знаходиться у задовільному для використання стані, жоден з магазинів с. Привілля не має рожевого кольору.

Посилання прокурора про те, що фототаблиця не є допустимим доказом, оскільки зроблена в теплу пору року, а не в день вчинення злочину 04.01.2018 року, суд до уваги не приймає. Не дивлячись на те, що фототаблиця дійсно зроблена в теплу пору року, злочин вчинено 04.01.2018 року, з фототаблиці до протоколів огляду в день реєстрації злочину та огляду місця події 05.01.2018 року вбачається, що 05.01.2018 року не було снігу та сміття на дорогах, огляд проводився в суху погоду без опадів. Тому в даному випадку це не має принципового правового значення, а в сукупності з показаннями мешканців с. Привілля ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 підтверджує те, що на момент вчинення злочину 04.01.2018 дорога до маслоцеху не була засмічена і свідок ОСОБА_7 того дня 04.01.2018 року не міг бачити ОСОБА_5 за обставин, на які він посилається в своїх показаннях.

Допитані в судовому засіданні мешканці с. Привілля ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та сам обвинувачений ОСОБА_5 пояснили, що він завжди ходить в куртці під камуфляж зеленого кольору, дорога до маслоцеху засипана та там сміття немає, проїзд до маслоцеху не обмежений дорожніми умовами, а в селі у них два магазини, при цьому магазину рожевого кольору у них в селі немає. В одному магазині продавець - чоловік, в іншому, з цегли червоного кольору, продавець – жінка, але вона у магазині працює одна.Свідок ОСОБА_9, яка пасла курей в той час, не бачила ані цього свідка, ані автомобіля біля магазину, хоча б на це вона звернула увагу, бо такий чоловік в селі не проживає.

Із показань потерпілого ОСОБА_4 також не вбачається, що саме ОСОБА_5 вчинив крадіжку з його подвір’я. До того ж показання потерпілого мають в собі протиріччя. Так, потерпілий у судовому засіданні наполягав на тому, що довжина арматури, яку в нього було викрадено та яка нібито була вбита у землю, складає на поверхні висоту не менше 2,5 м, але виявлена та вилучена арматура довжиною лише 2 м, жодних слідів знаходження її в землі ані в день купівлі цього прута свідком ОСОБА_6, ані наступного дня при огляді слідчим – не зафіксовано. 05.01.2018 до ОСОБА_6 приїхали працівники поліції та ОСОБА_4. Останній повідомив свідку ОСОБА_6, що у нього викрали металеві труби, він оглянув увесь двір, в якому знаходилась арматура та мішок, які напередодні продав їй ОСОБА_5, проте належних йому речей спочатку не впізнав. Пізніше, коли викликали слідчого, ОСОБА_6 винесла речі за двір, їх висипали з мішка та ОСОБА_4 тоді невпевнено сказав, що це його речі, а спочатку він сумнівався в цьому. Серед виявлених у ОСОБА_6 металевих виробів він шукав труби, а в мішку була запчастина від мотоцикла, яка раніше, зі слів потерпілого, була у нього в гаражі. Проте ОСОБА_5 не ставиться в провину викрадення будь-яких інших речей, ніж металевий прут довжиною 2м, чайник зеленого кольору та металева ємність 5 л з цвяхами.

Потерпілий в судовому засіданні наполягав, що у його подвір’ї був викрадений металевий прут довжиною не менше 2,5 м, який окрім цього ще знаходився у землі та слугував кріпленням для навісу, під який вільно заїжджав вантажний автомобіль. Вилучений же у ОСОБА_6 прут був довжиною лише 2м та не мав на собі слідів перебування у землі, що спростовує доводи потерпілого про належність йому цього прута.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи ( ч. 4 ст. 17 КПК України).

Судом не був досліджений жоден доказ, який доводить провину обвинуваченого поза розумним сумнівом в межах пред'явленого обвинувачення, суд усі сумніви щодо доведеності провини ОСОБА_5 тлумачить на його користь та вважає необхідним останнього виправдати у зв’язку із недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5

Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх та допустимих доказів для доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у інше сховище, - таємного викрадення майна ОСОБА_4, будь-які можливості їх отримати суд не вбачає.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Так, у справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми процесуального права, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше сховище, вчинена повторно - вчинене обвинуваченим ОСОБА_5

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази, які зберігаються у ОСОБА_4, слід залишити у останнього.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374, 284 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдати у зв’язку із недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Речові докази: металеву ємність 5 л, металеві цвяхи вагою 10 кг, металевий чайник ємністю 3 л зеленого кольору, металевий прут довжиною 2 м діаметром 3 см, які зберігаються у потерпілого ОСОБА_4 – залишити у ОСОБА_4

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складений у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_13