У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М’ясоєдової Т.М.,
- Підлісної І.А.,
при секретарі - Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медичного реабілітаційного центру „Жемчужина” профспілки працівників митних органів України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
в липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Медичного реабілітаційного центру „Жемчужина” профспілки працівників митних органів України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом № 53-к від 29.05.2009 року по Медичному реабілітаційному центру „Жемчужина” вона звільнена з установи у зв’язку зі скороченням штату працівників, відповідно до ст. 40 п. 1 КЗпП України. У переведенні її на вакантну посаду асенізатора з обслуговування КНС їй відмовлено за мотивів відсутності стажу роботи за спеціальністю два роки та професійно-технічної освіти, інші спеціальності, яки відповідали б її спеціальності, їй не запропоновані. На згоду у переведенні її на вакантну посаду старшої медичної сестри Лікувально-діагностичного відділення МРЦ їй також відмовлено з поясненнями про відсутність даної посади у штатному розкладі, що, на її думку, не відповідає дійсності. Також її звільнено на три дні раніше, при звільнені не проведений розрахунок та не враховано, що вона є матір’ю, яка самостійно виховує дочку, яка є студенткою та знаходиться на її утриманні. Вважаючи, що діями відповідача порушені вимоги ст.ст. 43, 117 КЗпП України, відповідно до уточнених позовних вимог, просила поновити її на роботі в Медичному реабілітаційному центрі „Жемчужина” в посаді медичної сестри, а у разі неможливості на будь-якої іншій постійній посаді та стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.05.2009 по день поновлення на роботі.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що судом не прийнята до уваги наявність у відповідача заборгованості по заробітній платі, не з’ясовано, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, що потягли скорочення штату працівників. Судом невірно оцінені листи Територіальної державної інспекції праці в АР Крим та факт відсутності атестації на посаду старшої медичної сестри.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу та пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22.04.1997 року знаходилась у трудових відносинах з Медичним реабілітаційним центром „Жемчужина”, який є спеціалізованим лікувально-оздоровчим підприємством, та працювала на посаді медичної сестри ЛДВ медичної частини Центру. Оскільки лікування у зимовий період в Центрі не носить постійний характер, деякі посади є сезонними.
На підставі наказу професійної спілки працівників митних органів України № 1-к від 10.03.2009 року, наказом Центру № 16 від 18.03.2009 року введений в дію новий штатний розклад МРЦ „Жемчужина” з 01.06.2009 року, п. 2 якого начальнику відділу кадрів Центру надано розпорядження попередити працівників, які займають сезонні посади, в тому числі медичну сестру ЛДВ про наступне вивільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України.
23.03.2009 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення з 01.06.2009 року. Одночасно позивачці запропоновані усі вакантні посади, від яких вона письмово відмовилась.
13.04.2009 року їй запропоновані вакансії, що з’явились на той час, від яких вона також відмовилась. Позивачка виявила бажання займати посаду асенізатора служби експлуатації без проходження відповідного навчання та допуску, але останній було роз’яснено про необхідність отримання певної освіти, відповідно до п. 1.3 посадової інструкції асенізатора по обслуговуванню КНС.
Рішенням профспілки Центру від 08.05.2009 року, на засіданні якої позивачці ще раз запропоновані усі вакантні посади, від яких вона відмовилась, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади по ст. 40 п. 1 КЗпП України.
13.05.2009 року ОСОБА_1 подано заяву генеральному директору Центру про надання згоди на її переведення на посаду старшої медичної сестри ЛДВ. Оскільки позивачка не мала відповідної кваліфікаційної категорії, вона не була переведена на зазначену посаду.
Наказом від 29.05.2009 року ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв’язку зі скороченням штату (ст. 40 п. 1 КЗпП України), з наказом ознайомлена у той же день та з нею проведений остаточний розрахунок.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 здійснено з дотриманням вимог ст.ст. 7, 40 п. 1, 49-2, 43 КЗпП України.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, оскільки відповідно до ст. 49-2 ч. 1 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Про вивільнення ОСОБА_1 попереджена 23.03.2009 року, звільнена після спливу двомісячного строку – 29.05.2009 року, тобто у встановлений законом строк.
Порушення відповідачем ст. 117 КЗпП України не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та спростовується розрахунковими листками, платіжними відомостями, видатковими касовими ордерами та висновками Територіальної державної інспекції праці в АР Крим, що знаходяться в матеріалах справи.
Також не знайшов свого підтвердження і довід ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем встановленого порядку її вивільнення, оскільки при вивільненні дотримані вимоги ст.ст. 43 та 49-2 КЗпП України, що підтверджується: штатними розкладом з 01.10.2008 року та розкладом з 01.06.2009 року, у якому відсутня посада старшої медичної сестри ЛВК (а.с. 36-47); наказом професійної спілки працівників митних органів України № 1-к від 10.03.2009 року (а.с. 103) та наказом генерального директора МРЦ „Жемчужина (а.с. 104); попередженням про наступне звільнення (а.с. 52); поданням генерального директора МРЦ „Жемчужина” (а.с. 48); випискою з протоколу № 6 від 08.05.2009 року засідання профспілкового комітету, відповідно до якого, засідання комісії відбулося за участю позивачки (а.с. 43); відмовами ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад (а.с. 50, 51, 52-58); п. 1.4 посадової інструкції старшої медичної сестри (а.с. 59); п. 1.3 посадової інструкції асенізатора по обслуговуванню КНС (а.с. 62); висновком Територіальної державної інспекції праці в АР Крим (а.с. 13) та актом перевірки № 01-12-20 від 02.06.2009 року (а.с. 161).
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги наказ № 3/17 від 30.01.1998 року про направлення ОСОБА_1 на курси підвищення кваліфікації ОСОБА_1 до Ялтинського медичного училища (а.с. 168), наказ № 26-к від 12.02.2007 року (а.с. 169) та відповідне направлення, оскільки зазначені документи не свідчать про наявність у позивачки першої або вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю „Терапія” або „Фізіотерапія” та проходження курсу за спеціалізацією „Організація охорони здоров’я. Старші медичні сестри”. Окрім того ОСОБА_1 судові не надані відповідні атестаційні документи.
Факт зайняття ОСОБА_1 посади старшої медичної сестри в МРЦ „Жемчужина” та шпиталі Групи Радянських військ в Німеччині мав місце у 1975-1976 роках та у 1980-1981 роках (а.с. 152, 153), а посадова інструкція старшої медичної сестри ЛДВ затверджена 25.07.2006 року (а.с. 59), у зв’язку з чим не може бути підставою для задоволення її позовних вимог.
Таким чином місцевий суд вірно, з додержанням п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду трудових спорів” з’ясував наявність зміни в організації виробництва та праці Медичного реабілітаційного центру „Жемчужина”, що потягли, зокрема, скорочення штату працівників та відсутність можливості уповноваженого власником органу перевести працівника з його згоди на іншу роботу в тієї ж установі.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: