ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" листопада 2009 р. м. Київ К-15744/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Сіроша М.В.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргоюУправління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області
напостанову Криничанського районного суду від 19 жовтня 2007 року та постанову Дніпропетровьского апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року
у справі№2а-13/07
за позовомОСОБА_6
доУправління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області
провизнання рішень незаконними
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік як «дитині війни».
Постановою Криничанського районного суду від 19 жовтня 2007 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровьского апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Криничанського районного суду від 19 жовтня 2007 року змінено. Виключено з мотивувальної частини постанови вказівку про розмір надбавки до пенсії позивачу як дитині війни в сумі 121,80 грн. щомісяця. В решті постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2007 році у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені ветеранам війни згідно ст.95 Конституції, ст.87 Бюджетного кодексу, Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Законом України № 489-V від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня 2007 року.
Однак, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії в 2007 році відповідно до вимог ст. 6 Закону та зобов’язуючи здійснити відповідне перерахування, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки рішення суду винесене 19.10.2007, то й перерахунок повинен вчиняться до цієї дати.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Криничанського районного суду від 19 жовтня 2007 року та постанову Дніпропетровьского апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року змінити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області підвищити позивачу пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007 року до дня винесення рішення судом.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підпис)М.В. Сірош
(підпис)М.Є. Бим
(підпис)Л.Я. Гончар
(підпис)С.Я. Чалий
(підпис)Л.Т. Черпіцька
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька
Головуючий
Судді Л.Т. Черпіцька