Справа № 182/6039/17

Провадження № 2/0182/606/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.05.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

Головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Шкуро Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про поновлення строків для звернення до суду, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

Встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про поновлення строків для звернення до суду, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який згодом уточнював (а.с. 1-10, 53-54).

Свої вимоги мотивує тим, що вона 12.08.1998 р. була прийнята на посаду інспектора-методиста з охорони дитинства відділу освіти і науки Нікопольської міської ради. З 16.03.2001 р. переведена на посаду методиста методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради.

26.06.2017 р. наказом № 274-к від 19.06.2017 р. її було звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із ліквідацією методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради.

Зазначений наказ вважає незаконним.

03.04.2017 р. відділ освіти і науки Нікопольської міської ради видає наказ про ліквідацію структурного підрозділу методичний кабінет. Підставою для видачі наказу було рішення Нікопольської міської ради № 67-18/VІІ від 30.03.2017 р. «Про затвердження положення про відділ освіти і науки».

10.04.2017 р. її було ознайомлено з наказом № 139-к від 07.04.2017 р. про наступне звільнення з 26.06.2017 р., при цьому керівник методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради запевнив колектив про те, що методичний кабінет змінює лише назву тому проводяться відповідні зміни, всі працівники будуть прийняті до науково-методичного центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради. (далі за текстом Науково-методичний центр)

26.06.2017 р. її було звільнено, посаду методиста у Науково-дослідному центрі запропоновано не було.

18.10.2017 р. їй стало відомо, що на її звільнення не була отримана згода первинної профспілкової організації.

Вона є спеціалістом вищої категорії, завжди сумлінно виконувала свою роботу, однак при наявності в неї загального стажу педагогічної роботи в 43 р. 06 міс. та стажу роботи в цій установі 18 р. 10 міс. 14 днів при наявності вакансій, на яку було прийнято іншу особу, їй не було запропоновано роботу в науково-дослідному центрі.

Крім того зазначає, що фактично ліквідація методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради не відбулась, а відбулась реорганізація методичного кабінету в науково-методичний центр.

Оскільки її трудові права грубо порушені вважає своє звільнення незаконним та просить суд задовольнити позов.

До матеріалів справи ОСОБА_1 додала заяву про поновлення строків для звернення до суду із зазначеним позовом.

Свою заяву мотивує тим, що 18.10.2017 р. від відділу освіти і науки Нікопольської міської ради нею було отримано відповідь № 1168 з якої стало відомо, що її звільнення відбулось без погодження із профспілковою організацією. Вважає, що 18.10.2017 р. є та дата з якої вона дізналася про порушення своїх трудових прав і тому просить поновити строк для звернення до суду з позовною заявою про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач, представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Надіслала на адресу суду заперечення. (а.с. 75-77)

Підстави своїх заперечень мотивує наступним.

30.03.2017 р. рішенням Нікопольської міської ради № 67-18/VІІ «Про затвердження в новій редакції Положення про відділ освіти і науки Нікопольської міської ради», внесено зміни до структури відділу освіти і науки Нікопольської міської ради.

На виконання зазначеного рішення 03.04.2017 р. було видано наказ № 136 «Про ліквідацію структурного підрозділу відділу освіти і науки «методичний кабінет».

07.04.2017 р. відділом освіти і науки Нікопольської міської ради видано наказ 139-к «Про попередження про наступне звільнення педагогічних працівників методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, яким було попереджено позивача про наступне звільнення 26.06.2017 р.

07.04.2017 р. листом № 342 відділ освіти і науки проінформував голову міськкому профспілки працівників освіти і науки про ліквідацію методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради та вивільнення 26.06.2017 р. працівників методичного кабінету.

ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади в комунальних загальноосвітніх навчальних закладах за її професією, однак вона відмовилася від запропонованих посад.

26.06.2017 р. наказом № 274-к від 19.06.2017 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади методиста методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради.

26.06.2017 р. була ознайомлена з наказом № 274-к від 19.06.2017 р. про своє звільнення та отримала трудову книжку.

28.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до відділу освіти і науки Нікопольської міської ради із заявою про своє працевлаштування і за наказом № 485-к від 30.08.2017 р. відділу освіти і науки Нікопольської міської ради ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду вчителя історії в комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13»

Вважають, що трудові права ОСОБА_1 з боку відділу освіти і науки Нікопольської міської ради не порушувались, тому просять відмовити в задоволені позову.

Крім того, трудовим законодавством передбачено місячний строк для звернення із позовом про поновлення на роботу.

ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутися до суду в зазначений строк, однак цього не зробила, а посилання про те, що обізнаність в порушенні прав саме з 18.10.2017 р. є надуманими та не є поважними, тому просять суд застосувати строки позовної давності та відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи приходить до наступного.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи наказом № 282-к від 11.08.1998 р. ОСОБА_1 з 12.08.1998 р. була прийнята на посаду інспектора-методиста з охорони дитинства відділу освіти і науки Нікопольської міської ради.

Наказом № 70 від 16.03.2001 р. її переведено на посаду методиста методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради з16.03.2001 р. (а.с. 18, 152)

30.03.2017 р. рішенням Нікопольської міської ради № 67-18/VІІ «Про затвердження в новій редакції Положення про відділ освіти і науки Нікопольської міської ради», внесено зміни до структури відділу освіти і науки Нікопольської міської ради. (а.с. 24)

03.04.2017 р. відділом освіти і науки Нікопольської міської ради було видано наказ № 136 «Про ліквідацію структурного підрозділу відділу освіти і науки «методичний кабінет». (а.с. 25)

07.04.2017 р. відділом освіти і науки Нікопольської міської ради видано наказ № 139-к «Про попередження про наступне звільнення педагогічних працівників методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради», яким було попереджено позивача про наступне звільнення 26.06.2017 р. (а.с. 64)

З наказом № 139-к від 07.04.2017 р. ОСОБА_1 була ознайомлена 10.04.2017 р., що підтверджується її підписом. (а.с. 64 на зв.)

07.04.2017 р. за № 342 відділ освіти і науки Нікопольської міської ради проінформував голову міськкому профспілки працівників освіти і науки України про ліквідацію методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради та вивільнення з 26.06.2017 р. працівників методичного кабінету. (а.с. 91)

Наказом № 274-к від 19.06.2017 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади методиста методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради з 26.06.2017 р., з яким її було ознайомлено 19.06.2017 р. (а.с. 90, 90 на зв.)

Відповідно до п. 1.1 Положення про відділ освіти і науки Нікопольської міської ради затвердженого рішенням Нікопольської міської ради № 67-18/VІІ від 30.03.2017 р. відділ освіти Нікопольської міської ради утворюється Нікопольської міською радою. За п. 2.1 зазначеного положення відділ освіти є юридичною особою (а.с. 79-83)

За п. п. 1.2, 1.4 положення про міський методичний кабінет відділу освіти і науки затвердженого начальником відділу освіти і науки Нікопольської міської ради 15.01.2009 р. засновником методичного кабінету є відділ освіти і науки та методичний кабінет перебуває у складі відділу освіти і науки Нікопольської міської ради як структурний підрозділ. (а.с. 28)

Після затвердження 30.03.2017 р. положення про відділ освіти і науки Нікопольської міської ради в новій редакції, структурними підрозділами відділу освіти і науки Нікопольської міської ради є: централізована бухгалтерія, науково-методичний центр, група централізованого господарського обслуговування та психолого-медико-педагогічна консультація з навчально-реабілітаційним та кризовим відділенням. (п. 6.1 Положення)

Відповідно до п. 1.5 положення про науково-методичний центр відділу освіти і науки Нікопольської міської ради науково-методичний центр є структурним підрозділом відділу освіти і науки Нікопольської міської ради. (а.с. 30)

Вирішуючи спір в частині правомірності прийняття наказу та звільнення позивача у зв'язку із ліквідацією, суд зазначає наступне.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття: "ліквідація", "реорганізація", "перепрофілювання", "банкрутство", "скорочення чисельності або штату працівників" - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в ст. ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України).

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст. ст. 104-109 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 492 КЗпП України.

Зазначений висновок узгоджується також із нормою ч. 3 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якої в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Зазначена правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 р. в справі № 6-65цс12.

Таким чином суд приходить до висновку, що в відділі освіти і науки Нікопольської міської ради відбувся факт внутрішньої реорганізації (шляхом впровадження змін структурних підрозділів), а не ліквідація методичного кабінету і тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу про звільнення у зв'язку із ліквідацією та поновлення на роботі ґрунтуються на нормах закону.

Щодо поновлення строку для звернення до суду, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Свої вимоги щодо поновлення строку ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що нею лише 18.10.2017 р. було отримано відповідь з відділу освіти і науки Нікопольської міської ради за № 1168 з якої стало відомо, що її звільнення відбулось без погодження із профспілковою організацією.

Крім того, з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань вона 26.09.2017 р. дізналась про те, що фактично відбулась реорганізація відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, а не ліквідація методичного кабінету, тому вважає, що нею пропущено строк з поважних причин.

Суд не може погодитися із зазначеними вимогами з огляду на наступне.

На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», N 23436/03, пункти 22-23).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. При цьому, процесуальні строки дисциплінують сторони судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Зазначена позиція висвітлена Великою Палатою Верховного суду, зокрема в Постанові від 24.04.2018 року по справі № 800/499/17 (№ в ЄДРСР 73902817).

Крім того, в Рішенні Європейського суду з прав людини, Справа «Устименко проти України» (Заява № 32053/13), Європейський суд констатував порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з прав людини.

За зазначеною справою Високий Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За матеріалами справи та поясненнями сторін судом встановлено, що наказом № 274-к від 19.06.2017 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади методиста методичного кабінету відділу освіти і науки Нікопольської міської ради з 26.06.2017 р.,

З наказом про звільнення ОСОБА_1 було ознайомлено 19.06.2017 р., трудову книжку вона отримала 26.06.2017 р., в день звільнення.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, поясненнями ОСОБА_1 та представника відповідача.

Із позовною заявою ОСОБА_1 звернулася 25.10.2017 р. (а.с. 1), тобто через три місяці і тридцять днів.

Суд не вважає за можливе поновити строк на звернення до суду із позовною заявою про поновлення на роботі з тих підстав, які зазначені ОСОБА_1 як поважні, оскільки таке рішення може порушити принцип правової визначеності та призведе до порушення прав сторін.

У зв'язку із зазначеним суд приходить до думки про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» у зв'язку із звільненням від сплати судового збору по справах щодо поновлення на роботі, судовий збір слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5 - 1, 40, 42, 43, 233, 492 КЗпП України, ст. ст. 80, 95, 104-111 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 18, 76, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

Вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про скасування наказу, поновлення на роботі - відмовити.

Сплату судового збору віднести за рахунок держави.

Повний текст рішення виготовлено 16.05.2018 р.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: І. В. Тихомиров