КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-14302/08 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
У Х В А Л А
Іменем України
"01" жовтня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Литвині О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами начальника відділу Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області Цвяха Миколи Володимировича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 та окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 у справі за позовом ОСОБА_3 до начальника відділу Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області Цвяха Миколи Володимировича про визнання нечинним рішення,
В С Т А Н О В И В :
12.12.2008 ОСОБА_3 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним листа начальника відділу Держкомзему у Немирівському районі від 18.11.2008 про відкликання свого висновку від 30.10.2008 № 7 та технічного завдання від 30.10.2008 № 20 щодо проекту відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Вишковецької сільської Ради Немирівського району.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 позов задоволено повністю.
Окремою хвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 зобов’язано начальника Головного управління Держкомзему у Вінницькій області вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, які вказані в цій ухвалі, та про вжиті заходи повідомити Вінницький окружний адміністративний суд у місячний термін з дня отримання окремої ухвали.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, відповідач начальник відділу Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області Цвях М.В. подав апеляційні скарги, в яких просить постанову суду першої інстанції та зазначену окрему ухвалу скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є адміністративною. Однак такий висновок є помилковим та таким, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.
Апеляційна інстанція не виключає можливості порушення прав позивача, проте приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення в даному випадку підвідомчості спору, а саме на те, що дані правовідносини є цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
В даному випадку суду першої інстанції при прийнятті позову та відкритті провадження по даній справі було б доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Судова колегія вважає також за необхідне звернути увагу на положення ч. 1 ст. 393 ЦК України, відповідно до яких, правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є лише цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право, а саме про цивільне право.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами у будь-якому випадку виникли у зв’язку із порушенням права власності на земельну ділянку, що є непорушним, а тому ніяким чином не можуть бути віднесені до публічно-правових.
Крім того, для визначення предмету оскарження даної адміністративної справи необхідно з'ясувати зміст поняття «рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень» у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті даних положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти – рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії – рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки ОСОБА_3 не просить визнати протиправними дії чи бездіяльність відповідача, а лист начальника відділу Держкомзему у Немирівському районі від 18.11.2008 не являється нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору с сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним – індивідуального акта.
При цьому, взагалі не можуть оспорювати ся в порядку адміністративного судочинства, наприклад, акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти та дії не мають обов’язкового характеру.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є лист відповідача, який не має обов’язкового характеру, то вимоги позивача про визнання нечинним зазначеного листа не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства за правилами КАС України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку вже було визнано рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10.07.2008 у цивільній справі № 2-983/2008 (а. с. 16), а тому припинення дій начальника відділу Держкомзему у Немирівському районі щодо перешкоджання виконанню зазначеного рішення суду відноситься до компетенції Державної виконавчої служби України, а не до компетенції адміністративного суду.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.
В зв’язку з скасуванням постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 колегія суддів рахує необхідним скасувати окрему ухвалу винесену для усунення порушень закону, встановлених під час розгляду по суті даного спору.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 199, 202, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги начальника відділу Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області Цвяха Миколи Володимировича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 та на окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 – задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 та окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 – скасувати, а провадження у справі – закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2009.