УХВАЛА

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/519/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за касаційною скаргою Пустомитівської районної державної адміністрації

на постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якимець Г.Г.) від 21.08.2017

за позовом Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Пустомитівської районної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

та Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області

про визнання недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 278 від 11.06.2015.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018 прийнято та призначено до розгляду касаційну скаргу Пустомитівської районної державної адміністрації на 08.05.2018 о 14 год. 50 хв.

Предметом розгляду у даній справі є вимога про визнання недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 278 від 11.06.2015 "Про вилучення в Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України з постійного користування земельної ділянки на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту", згідно з яким з постійного користування Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України вилучено земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 62, 25 га (рілля) та передано її до земель запасу Оброшинської сільської ради для подальшого надання у власність громадянам, працівникам Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, суд першої інстанції в рішенні від 11.05.2017 зазначив, що спірне розпорядження є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання шляхом прийняття Пустомитівською районною радою рішення № 628 від 18.09.2015 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Оброшине Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області" та включення спірної земельної ділянки в межі населеного пункту с. Оброшине.

Водночас 07.03.2018 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, суддів Міщенка І.С., Сухового В.Г. справу № 916/1979/13 разом із касаційними скаргами Першого заступника військового прокурора Південного регіону України; Головного управління Національної гвардії України; Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олени Вікторівни, Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя", Товариства з обмеженою відповідальністю "3Т" про визнання недійсними рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Розглядаючи касаційні скарги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, Головного управління Національної гвардії України, Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі № 916/1979/13, Суд дійшов висновку про необхідність розглянути спір по суті, а таким чином відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14 за позовом прокурора до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, дійшов висновку про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Поряд з цим у справі № 916/1979/13 колегія суддів Касаційного господарського суду також виходила з того, що за змістом статті 116 Земельного кодексу в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом статей 122, 124 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у постійне користування або в оренду із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 116, 122 ЗК України в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин Суд у справі № 916/1979/13 дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права постійного користування та права оренди землі), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 914/519/17 Господарського суду Львівської області до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1979/13 Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак