ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"26" листопада 2009 р. м. Київ К-7086/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Сіроша М.В.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргоюУправління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області
напостанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009
у справі№2-а-17686/08
за позовомОСОБА_6
доУправління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області
проперерахунок пенсії
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області неправомірними та про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 01.08.2008 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2008 позов задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що висновки судів суперечать ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ч.5 ст.54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач є інвалідом ІІ групи, віднесений до I категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 31.07.2008 року про перерахунок пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням №94 від 05.08.2008 року позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії за відсутністю правових підстав.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до статті 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи призначається у розмірі –75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54 Закону).
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.
Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.
Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно ст. 54 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі виникнення права на підвищення пенсії її розмір перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Враховуючи вищевикладене, суди дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача та зобов’язали його провести перерахунок пенсії з 01.08.2008 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи. Судами винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 221-1, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підпис)М.В. Сірош
(підпис)М.Є. Бим
(підпис)Л.Я. Гончар
(підпис)С.Я. Чалий
(підпис)Л.Т. Черпіцька
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька
Суддя Л.Т. Черпіцька