Справа №2-а-554/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
в складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.
при секретарі – Рудовій Л.В
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення громадянину, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії,
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення громадянину, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації та стягнути з відповідачів недоплачену йому суму за щорічною разовою грошовою допомогою на оздоровлення як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії за період з 2006 по 2009 роки в розмірі 9310 грн.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії на підставі посвідчення НОМЕР_1, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фактично йому надано допомогу та компенсацію в незначних сумах: на оздоровлення у 2006 році – 100 грн., у 2007 році -100 грн, у 2008 році -100 грн, у 2009 році- 100 грн. Про порушення свого права він дізнався з газети «Придніпровський комунар» від 29 квітня 2009 року № 31 зі статті під заголовком «Хто захистить пільговика».
Вважає, що йому повинна бути донарахована та виплачена на оздоровлення одноразова допомога за 2006-2009 роки в розмірі 9310 грн.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації Шушура С.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і прохає у їх задоволенні відмовити.
Відповідач- Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації надав суду заперечення проти позовних вимог, прохає в позові відмовити, провести судовий розгляд за відсутності його представника. Посилаючись на те, що всі виплати позивачеві проведені у відповідності з чинним законодавством крім того позивачем пропущений строк звернення до суду. Тому просять застосувати строк позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав:
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, на підставі посвідчення НОМЕР_1, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 20.11.1992 р.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 року він має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України - Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
У статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Стаття 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.
Починаючи з 1996р, в Законах України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.
Кабінету Міністрів України було доручено здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України, виключно законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування цих видатків.
Також частиною другою статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 26,70грн (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплат було збільшено до 100 грн).
Даними постановами КМУ встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.
Таким чином, аналізуючи зміст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, суд прийшов до висновку, що дана норма закону відсилає до постанови КМУ №562 від 12.07.2005року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплат було встановлено: інвалідам 1-2 груп у 120 грн, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у 100 грн, 3 категорії- 75 грн, інвалідам 3 групи та дітям-інвалідам- у 90 грн.
Вимоги позивача стосуються заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Як встановлено з довідки, наданої суду Управлінням праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації1- позивачеві було виплачено щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення: за 2007 рік- у листопаді 2007р в розмірі 100 грн, за 2008 рік у квітні 2008р в розмірі – 100 грн, за 2009 рік- 100 грн.
З пояснень позивача та представника відповідача- у 2006 році виплата позивачеві була проведена у сумі 100 грн.
Таким чином, судом встановлено, що розмір допомоги, виплаченої позивачеві на оздоровлення у 2006 році- відповідає змісту постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та змісту статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто виплата проведена у належних розмірах.
Вирішуючи питання щодо застосування до обставин справи Рішення Конституційного Суду України №6\рп від 9 липня 2007 року, яким визнавалися неконституційними статті Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, що зупиняв норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати- суд виходить з того, що дія Рішення Конституційного Суду України зворотної сили не має. Оскільки позивачеві відповідачем у 2006 році було виплачено суму щомісячної допомоги на оздоровлення, тобто ще до прийняття Конституційним Судом України відповідного Рішення, то суд прийшов до висновку про те, що на час виплати допомоги на оздоровлення існуючий порядок виплати, передбачений як статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так і постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушено з боку відповідачів не було.
Тому вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів у зв'язку з невиплатою йому щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2006 році- не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні. У задоволенні такої вимоги слід позивачеві відмовити.
Вирішуючи питання про задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів у зв'язку з невиплатою йому щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2007-2008 роках, судом встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 \рп були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»- пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40,41,44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10\рп були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4,6-8,10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22,24-34, підпунктів 1-6,8-12 пункту 35, пункт1в 36-100 розд1лу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розд1лу 111 «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р1к та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що дія положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року була відновлена.
У судовому засіданні з наданих відповідачем доказів встановлено, що позивачеві була виплачена допомога на оздоровлення за 2007р у листопаді 2007р- 100 грн., після прийняття рішення Конституційним Судом України від 9 липня 2007 року №6 \рп, за 2008р- у квітні 2008р,- 100 грн., до прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року №10\рп.
Таким чином, з моменту виплати допомоги на оздоровлення позивачеві в 2007році пройшов річний строк на звернення до суду, який відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення просить застосувати, позивач в своїх позовних вимогах не ставить питання про поновлення йому строку звернення до суду, тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії потрібно відмовити.
Вимоги позивача про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення. як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії за 2008р також задоволенню не підлягають, так як на час виплати позивачеві зазначеної допомоги в квітні місяці 2008 року дія статті 48 Закону була зупинена, тому виплата допомоги була проведена у відповідності до вимог законодавства. Рішення Конституційного Суду України № 10/рп від 22.05.2008 року в даному випадку застосоване бути не може, так як прийняте Конституційним Судом України після проведення позивачеві виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, стосовно виплати йому щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не зупинялися норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині обмеження виплати компенсацій і допомог.
Крім того зміна внесена до ст. 48 Закону України від 28.12.2007 року щодо розмірів виплати разової щорічної допомоги на оздоровлення в редакції Закону № й107-У1 (107-17) від 28.12.2007 року визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008.
Таким чином, суд вважає, що на час виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення у 2009 році діяв порядок, встановлений статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого виплата повинна проводитися у розмірах, встановлених Законом- у сумі 625 грн х 5= 3125 грн. У відповідності до наданої відповідачем довідки - за 2009 рік позивачеві нараховано до виплати 100 грн., які виплачені позивачеві в листопаді 2009 року. Тобто, судом встановлено, що передбачений законом порядок виплати щорічної грошової допомоги позивачеві на оздоровлення у 2009 р був порушений.
В зв”язку з цим позивачеві до виплати підлягає 3025 грн., з урахуванням 100 грн., що виплачені йому за 2009 рік.
Нарахування та виплата допомоги на оздоровлення позивачеві проводиться Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, тому саме його діями було порушено право позивача на призначення та виплату допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України № 6\рп від 9.07.2007 року та №10\рп від 22.05.2008 року,
Керуючись ст.ст.6, 17, 71, 159-163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо нарахування у 2009 р ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за 2009 в розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- п'яти мінімальних заробітних плат, в сумі 3025 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2006, 2007р, 2008р - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Заява про оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду. Апеляційна скарга подається на протязі двадцяти днів з дня подання заяви про оскарження постанови суду.
Головуючий-