ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 468/1747/17-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, слідчого СВ Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області Видина О.Г. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі Херсонський ВП ГУ НП) в Херсонській області, слідчого СВ Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області Видина О.Г. про:

- визнання протиправними дії (бездіяльність) слідчого СВ Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області Видина О.Г.;

- зобов'язання Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області визначити відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суд, про що винести постанову про відшкодування на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що слідчим в порушення вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" безпідставно було відмовлено у відшкодуванні завданої матеріальної шкоди. На думку позивача, розмір матеріальної шкоди завданий йому повинен визначити орган досудового розслідування, який закрив кримінальну справу, своєю постановою.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- главою 26 КПК України та, зокрема, ст. 303 КПК України, не передбачено права на оскарження бездіяльності органа досудового слідства, слідчого, прокурора щодо не винесення належної постанови про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури. Такий обов'язок відповідача виникає у відповідності до вимог ст.ст. 2, 3, 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та п.п. 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, отже, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ОСОБА_3 звертався в порядку цивільного судочинства з позовом про стягнення на його користь шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року було задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто на його користь відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в сумі 163 200 грн. моральної шкоди, 5 000 грн. в рахунок відшкодування сум, сплачених у зв'язку з поданням юридичної допомоги та 1 395 грн. в рахунок відшкодування сум витрат на транспортні послуги.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року вищезазначене рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду скасоване та провадження у справі в цій частині закрито.

В мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року зазначено, що вирішення питання щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу та витрат на проїзд відноситься до компетенції органу досудового розслідування. Тобто, винесення постанови про відшкодування та визначення розміру цього відшкодування є обов'язком органу досудового розслідування, який проводив досудове розслідування.

19 вересня 2017 року позивач звернувся із заявою про відшкодування йому матеріальної шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства до Херсонської місцевої прокуратури, на яку Херсонською місцевою прокуратурою повідомлено позивача, що за отриманням відповідної постанови про відшкодування завданої шкоди необхідно звернутись до органу досудового розслідування Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області.

20 жовтня 2017 року позивач звернувся із заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства до відділу поліції ГУ НП в Херсонській області.

Листом №36/Г-772 від 31 жовтня 2017 року позивача повідомлено, що відшкодування моральної шкоди вирішується судом відповідно до чинного законодавства і розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

З даного листа вбачається, що ВП ГУ НП в Херсонській області надав відповідь щодо відшкодування моральної шкоди, хоча позивач просив вирішити питання щодо матеріальної шкоди.

20 листопада 2017 року позивач звернувся зі скаргою на дії слідчого Видина О.Г. щодо не винесення постанови про відшкодування матеріальної шкоди до Херсонської місцевої прокуратури та просив зобов'язати орган, який проводив слідчі дії винести постанови про відшкодування позивачу матеріальної шкоди.

Вищезазначену скаргу Херсонська місцева прокуратура направила до ВП ГУ НП в Херсонській області листом №96-142-13 від 27 листопада 2017 року.

Листом №36/13864 від 06 грудня 2017 року позивачу слідчим СВ Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області Видина О.Г. надано відповідь, що питання відшкодування матеріальної шкоди та питання законності дій органів досудового розслідування вирішується виключно судом згідно чинного законодавства.

Позивач вважає вищезазначені дії слідчого Видина О.Г. протиправними, у зв'язку з чим і звернувся з позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між позивачем та органом досудового слідства склались ще під час досудового розслідування, а відшкодування шкоди є наслідком неправомірних дій, вчинених під час досудового розслідування і порядок оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачений Главою 26 КПК України. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають окремому розгляду в порядку адміністративного судочинства, але позивач має право звернутись до суду в порядку, передбаченому КПК України та оскаржити процесуальні дії слідчого щодо відмови у прийнятті відповідної постанови.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).

Згідно п.2 ч.2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Виходячи з аналізу зазначених норм, вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

А тому, при визначенні судової юрисдикції справи суду необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, а також предмета спірних правовідносин.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року, №19-рп/2011 зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст. 2 КАС України).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ст. 303 КПК України визначено вичерпних перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені в порядку кримінального судочинства, а саме:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Разом з тим, позивач звернувся з позовом про визнання протиправною бездіяльності слідчого та зобов'язання винести постанову про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, тобто спірні правовідносини, які не визначені нормами КПК України, що виключає можливість їх розгляду в порядку кримінального судочинства.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"

Відповідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Проаналізувавши все вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що в силу ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративного судочинства поширюється на дані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузьменко проти України" (заява №49526/07) обов'язком держави є забезпечення права на судовий захист та доступу до суду.

Відтак відсилання судом першої інстанції заявника до процедури, яка не є доступною та не здатною до безпосереднього та оперативного вирішення спору має своїм наслідком створення перешкод доступу до правосуддя, що в свою чергу призводить до порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних.

Таким чином, з метою забезпечення доступу особи до правосуддя, а також враховуючи вищезазначені обставини справи та норми процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, ч.3 ст. 312, ч.4 ст. 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року скасувати.

Справу №468/1747/17-а за позовом ОСОБА_3 до Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, слідчого СВ Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області Видина О.Г. про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, передати на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 травня 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.