Справа № 356/1005/17 Головуючий у І інстанції Голік Г. К.

Провадження № 22-ц/780/1629/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 49 16.05.2018

УХВАЛА

16 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

секретар судового засідання: Удовиченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського міського суду Київської області від 21 грудня 2017 року у складі судді Голік Г. К. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що 08 серпня 2017 року шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано. Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 потребує матеріальних затрат на навчання, оздоровлення та розвиток. Відповідач ОСОБА_2 має джерела доходів, і у відповідності до ст.180 СК України має обов'язок утримувати дитину. Тому, просила суд стянути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у вигляді ј частини усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 21 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої: АДРЕСА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним повноліття, починаючи з 21.09.2017 року, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допущено негайне виконання судового рішення у межах суми стягнень за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру аліментів та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача аліменти у розмірі 65% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що він та позивач дійшли згоди щодо розміру аліментів у розмірі 65%, проте суд першої інстанції проігнорував такі доводи сторін у справі, і не сприяв примиренню сторін. Вважає, що джерело його щомісячного доходу має нерегулярний та мінливий характер.

Позивач ОСОБА_3 суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надала.

10 травня 2018 року позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 подали до суду апеляційної інстанції заяву про затвердження мирової угоди, за умовами якої:

1.Кожна зі сторін цієї мирової угоди має всі повноваження та права укласти цю мирову угоду та здійснити всі дії, передбачені цією угодою. Ця мирова угода підписана стороною являє собою обов'язкове і дійсне зобов'язання сторони.

2.Укладення цієї мирової угоди та її подальше виконання не суперечить чинному законодавству чи будь-якому договірному чи іншому зобов'язанню сторін.

3.Сторони дійшли згоди, що розмір аліментів, який підлягає сплаті ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 для утримання неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складає 65% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

4.Після затвердження мирової угоди спір щодо визначення розміру аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається вирішеним.

5.Мирову угоду укладено в трьох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін та один - для Апеляційного суду Київської області.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Відповідно до ч.5 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Дослідивши матеріали справи, зміст мирової угоди, колегія суддів вважає, що умови мирової угоди суперечать закону, а саме ч.3 ст.181 СК України, оскільки сторонами визначений розмір аліменти у спосіб не передбачений ч.3 ст.181 СК України (у частці або грошовій сумі).

На підставі викладеного, керуючись ст.207 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко

СуддіТ.Ц. Кашперська

В.О. Фінагеєв