Постанова

Іменем України

16 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 521/19306/14-ц

провадження № 61-7121св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представник відповідачів - ОСОБА_10,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року у складі судді Поліщук І. О. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2010 року їй перейшли права та обов'язки забудовника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які увійшли до складу спадщини, що відкрилася після смерті її батька - ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. Домоволодіння за вказаною адресою складається з житлових будинків літери «А», «Г», літньої кухні літера «И» та інших споруд, які вказані у технічному паспорті на житловий будинок, виданий комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, інвентаризаційна справа № 5670.

На теперішній час у будинку проживають відповідачі, які вселилися самовільно без будь-яких документів, підтверджуючих право власності на спірний будинок.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з

будинку АДРЕСА_1, вселити у вказаний будинок її представника - ОСОБА_5 та заборонити відповідачам чинити перешкоди у користуванні житлом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року

у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_7, ОСОБА_6,

ОСОБА_9, ОСОБА_8, зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: ОСОБА_6 - з 1974 року, ОСОБА_7 -

з 1973 року, ОСОБА_9 - з 1989 року; ОСОБА_8 - з 2006 року. Зазначені обставини підтверджуються довідкою (випискою із домової книги про склад сім'ї та прописку) від 29 червня 2016 року № 878. Право власності у відповідачів на вказаний житловий будинок відсутнє. Позивач також не є власником спірного житлового буднику, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову, пред'явленого з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. ОСОБА_4 не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 а відповідачі зареєстровані у вказаному будинку та проживають за місцем своєї реєстрації тривалий час.

У касаційнійскарзі, поданій у листопаді 2017 року, ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Посилалася на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухвалені судових рішень у справі не врахували того, що заочним рішенням Малиновського районного суду

м. Одеси від 22 жовтня 2010 року визначено, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, до

ОСОБА_4 перейшли права та обов'язки забудовника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Вважала, що всі будівельні матеріали, з яких побудовані домоволодіння за вказаною адресою належать ОСОБА_4, а також й право розпоряджатися всім майном на власний розсуд. Зазначала, що відсутність реєстрації права власності не позбавляє особу права користування та володіння належним їй на праві власності майном. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до частин першої-другої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У частині першій статті 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише на підставах, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна.

Судами установлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, провулок Третій Травневий, яка мала б бути передана в оренду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11 знаходиться два житлових будинки, які мають різну нумерацію, один з яких під НОМЕР_1, а інший під НОМЕР_2.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди дійшли вірного висновку про те, що позивач не є власником житлового буднику АДРЕСА_1 оскільки остання не надала належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позбавлена права ставити питання щодо усунення перешкод у користуванні власністю перед іншими особами шляхом їх виселення. Щодо позовних вимог про вселення у вказаний будинок представника позивача - ОСОБА_5, правильним є висновок про те, що законодавством України не передбачено право на вселення представника позивача у спірній житловий будинок.

Обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В.Білоконь

Є. В.Синельников