Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 462/8084/15-ц

провадження № 61-12602св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «Гарант і Я»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 січня 2017 року у складі судді Кирилюк А. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року у складі суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «Гарант і Я» (далі - ТзДВ «СК» Страхова компанія» «Гарант і Я») про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2014 року між нею та ТзДВ «СК «Гарант і Я» укладено договір № 03-366.03/14 добровільного страхування наземного транспортного засобу (далі - Договір) «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 27 квітня 2015 року о 00:15 год. на вул. Сумській, 10 у м. Львові відбувся страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якого автомобіль отримав технічні пошкодження. Після настання страхового випадку вона звернулась до ТзДВ «СК «Гарант і Я» із заявою про виплату страхового відшкодування. 28 липня 2015 року нею було отримане повідомлення про виплату страхового відшкодування в розмірі 64 594,66 грн. Ця сума є значно меншою від суми завданих збитків внаслідок ДТП та визначена страховою компанією без жодного обґрунтування. Враховуючи коефіцієнт пропорційності та вартість відновлювального ремонту розмір страхового відшкодування повинен становити - 84 645,00 грн (129 426,62 X 0,654).

У зв'язку із цим на підставі статті 20 Закону України «Про страхування», статей 525, 526, 979, 990, 979 ЦК України просила суд стягнути з ТзДВ «СК «Гарант і Я» на її користь 20 050,34 грн.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оцінка доказів у справі в їх сукупності та дослідження висновку судової автотоварознавчої експертизи від 05 вересня 2016 року № 549 дає підстави для висновку, що відповідачем було сплачено не менше належної суми страхового відшкодування, позивач підставність позовних вимог не довів, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 січня 2017 року залишено без змін.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що при встановленні обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок від 04 червня 2015 року № 113, складений за результатами проведеної експертизи, за зверненням ТзДВ «СК «Гарант і Я», є необґрунтованим. Зокрема, визначаючи ринкову вартість, експерт керувався не середніми показниками цін, а обрав виключно найнижчі із запропонованих цін та на їх основі провів розрахунок середньої вартості автомобіля; вираховуючи середню вартість автомобіля «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, експерт зазначив середню ціну пропозиції автомобіля «Ford Mondeo», а не автомобіля «Ford Focus». Звітом від 05 вересня 2016 року № 549 також занижено середню ринкову вартість автомобіля «Ford Focus»: визначаючи вартість автомобіля експертом було взято показники цін із висновку від 04 червня 2015 року № 113, що виключає можливість отримання об'єктивних даних. Суди цих обставин не врахували, не спростували доводів позивача, проігнорували відомості, наведені у експертному висновку № 799/15 експерта ОСОБА_6

Заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ТзДВ «СК «Гарант і Я» було укладено Договір, відповідно до якого страховик здійснює страхування транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж та виконувати свої обов'язки на умовах, визначених цим Договором (а. с. 11-16).

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13 травня 2015 року ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, суд обмежився усним зауваженням та закрив провадження у справі.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 27 квітня 2015 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, о 00 год. 15 хв. на вул. Сумській, 10 у м. Львові, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала стан дорожнього покриття, внаслідок чого здійснила наїзд на перешкоду (тротуарний камінь), завдавши своєму транспортному засобу технічних пошкоджень, чим порушила вимоги пункту 12.1 ПДРУкраїни (а. с. 9).

Умовами Договору встановлено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у порядку та на умовах, що передбачені договором та правилами страхування, протягом 15 робочих днів з моменту прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 20.17 Договору рішення про здійснення страхового відшкодування приймається страховиком протягом 15 робочих днів з моменту отримання останнім всіх необхідних документів.

Заяву про виплату страхового відшкодування внаслідок події, яка мала місце 27 квітня 2015 року, ОСОБА_4 надала страховику 09 липня 2015 року (а. с. 6).

Листом від 28 липня 2015 року № 179/01/03 відповідач повідомив ОСОБА_4 про те, що сума страхового відшкодування по події ДТП, що мала місце 27 квітня 2015 року, з належним їй автомобілем становить 64 594,66 грн, у тому числі 400,00 грн за послуги евакуатора. Обрахунок зазначеної суми було проведено відповідно до положень пункту 20.15 Договору. Також відповідач просив повідомити його письмово про банківські реквізити для виплати відшкодування (а. с. 67).

07 серпня 2015 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 64 594,66 грн шляхом перерахунку грошових коштів згідно з банківськими реквізитами ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням від 07 серпня 2015 року № 697 (а. с. 144).

Як убачається з матеріалів справи позивач не погодилась з виплаченою їй сумою страхового відшкодування, вважала її заниженою, а тому звернулася до ДП «Експерт СервісАвто» для проведення незалежної оцінки ринкової вартості її автомобіля.

Відповідно до звіту від 16 липня 2015 року № 799/15 про оцінку автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, до моменту його пошкодження у ДТП його вартість становила 214 037,45 грн (а. с.17-19).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 червня 2015 року № 113, який було зроблено за зверненням ТзДВ «СК «Гарант і Я», ринкова вартість автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 27 квітня 2015 року, до моменту його пошкодження у ДТП становила 171 711, 96 грн (а. с. 37-45).

19 січня 2016 року за клопотанням позивача ухвалою Залізничного районного суду міста Львова було призначено експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання: «Визначити ринкову вартість автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 27 квітня 2015 року» (а. с. 148).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 05 вересня 2016 року № 549 ринкова вартість автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, без огляду цього автомобіля за матеріалами справи станом на 27 квітня 2015 року становить 159 383, 93 грн (а. с. 160-163).

Відповідно до статі 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У частині першій статті 25 Закону України «Про страхування» зазначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до пункту 20.15 Договору у разі настання страхового випадку внаслідок якого знищено транспортний засіб, тобто коли розмір збитку за оцінкою страховика перевищує 75 % ринкової вартості на день настання страхового випадку, страховик виплачує страхове відшкодування у розмірі ринкової вартості з вирахуванням безумовної франшизи і залишкової вартості транспортного засобу. При цьому, залишкова вартість за рішенням страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цього транспортного засобу.

Як убачається з розрахунку страхового відшкодування, доданого до страхового акта № 195-НТ/15, проведеного ТзДВ «СК «Гарант і Я» розмір страхового відшкодування у сумі 64 594,66 грн визначено відповідно до пункту 20.15 Договору (а. с. 141).

Таким чином суди, ураховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та про правильність проведення ТзДВ «СК «Гарант і Я» страхованого відшкодування ОСОБА_4

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що у висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 червня 2015 року № 113, який було покладено в основу для визначення розміру страхового відшкодування, занижено середні показники цін автомобіля «Ford Focus» 2011 року є необґрунтованими та не підтверджені ніякими доказами.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_4, ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик