Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 759/17470/15-ц

провадження № 61-9467св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційнускаргу ОСОБА_6 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) із вини ОСОБА_6, який керував автомобілем марки «Пежо», номерний знак 05752КХ. У результаті ДТП було пошкоджено її автомобіль марки «Тойота Аурис», номерний знак НОМЕР_1. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір матеріальних збитків, завданих пошкодженням її автомобіля, склав 15 426 грн 60 коп.

Зазначала, що внаслідок ДТП їй було завдано й моральну шкоду на суму

15 тис. грн, яка полягала у тому, що вона керувала пошкодженим автомобілем протягом 26 місяців, тобто більше двох років, у постійному хвилюванні витрачала свій вільний час на з'ясування вказаної проблеми щодо відшкодування шкоди. Завдану шкоду просила стягнути з відповідача, так як він є винуватцем ДТП.

Ураховуючи викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_6 15 426 грн

60 коп. на відшкодування майнової шкоди та 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у складі судді Уляновської О. В. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не пред'явлено вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_6, у зв'язку із чим відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди безпосередньо відповідачем, який є винуватцем ДТП. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Справа в апеляційному порядку переглядалась неодноразово.

Останньою постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 В на користь ОСОБА_4 12 855 грн 50 коп. майнової шкоди та 2 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 на підтвердження розміру майнової шкоди надано лише рахунок-фактуру товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ Автострада» (далі - ТОВ «ВІДІ Автострада») від 14 квітня 2015 року, доказів оплати на рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада», яке є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), зазначених у вказаному рахунку робіт позивач не надала, а тому стягнуто з відповідача на користь позивача 12 855 грн 50 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди без врахування ПДВ (2 571 грн 10 коп.). Крім того, є всі передбачені законом підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, внаслідок пошкодження її автомобіля під час ДТП. При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер майнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тому стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У касаційнійскарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою й такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства. Зазначав, що висновок експерта про вартість відновлювального ремонту зроблений тоді, коли строк дії ліцензії відповідного експерта, який робив висновок, закінчився, тобто експерт зробив звіт, не маючи на це повноважень, тому він не може розглядатися, як доказ. Судом апеляційної інстанції визначено розмір шкоди, виходячи тільки з одного рахунку, який не містить детального опису вартості ремонту. Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджено та не усунуто розбіжностей між вартістю пошкоджень автомобіля позивача, які зазначені в експертному дослідженні, в рахунку

від 14 квітня 2015 року та в рахунку від 27 січня 2016 року. Таким чином, суд не встановив дійсний зміст правовідносин сторін та норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Та обставина, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована, а ОСОБА_4 не звернулася до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, не позбавляє останню, як кредитора в деліктному зобов'язанні, права пред'явити вимоги про відшкодування шкоди безпосередньо до заподіювача шкоди - ОСОБА_6

Як визначено в статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «ВІДІ Автострада» від 14 квітня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Аурис", номерний знак НОМЕР_1 становить 12 855 грн 50 коп., ПДВ - 2 571 грн 10 коп., а всього до сплати -

15 426 грн 60 коп.

Відповідно до статті 180 Податкового Кодексу України платником податку на додану вартість є, зокрема, особа, що провадить господарську діяльність по наданню послуг, виконанню робіт, постачанню товарів.

У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ позивач має право на відшкодування сплаченого нею податку, якщо понесення витрат по сплаті цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до змісту статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем на підтвердження розміру майнової шкоди надано лише рахунок-фактуру ТОВ «ВІДІ Автострада» від 14 квітня 2015 року, доказів оплати на рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада», яке є платником ПДВ, зазначених у вказаному рахунку робіт, позивач не надала, а тому з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої майнової шкоди стягнуто

12 855 грн 50 коп. без врахування ПДВ. При розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_6, в тому числі й моральної, тому вірними є висновки апеляційного суду про наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження її автомобіля під час ДТП. При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди враховано характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_4, характер майнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тому стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В.Білоконь

Є. В.Синельников