___

Верховний

Суд

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 686/25990/14-ц

провадження № 61-4753св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібний С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року у складі судді Стефанишина С. Л. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Федорової Н. О., Карпусь С. А., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 05 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11113646000 (далі - Договір № 11113646000, Кредитний договір), за яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 51 тис. доларів США під 12,30 % річних на строк до 04 лютого 2025 року. За умовами договору погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. В забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за Договором № 11113646000 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору. 05 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 11113646000, якою сторони погодили, що погашення нарахованих процентів відбуватиметься з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, Графік погашення кредиту було викладено в новій редакції. В порушення умов Кредитного договору з серпня 2012 року ОСОБА_1 не здійснювала платежів на погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. Станом на 21 листопада 2014 року її заборгованість становила 35 358,21 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 535 537,82 грн, з яких: 31 900,55 доларів США, що еквівалентно 483 167,87 грн, - кредитна заборгованість; 3 457,66 доларів США, що еквівалентно 52 369,95 грн, - заборгованість за відсотками; 7 327,97 грн - заборгованість зі сплати пені, з яких: 3 747,73 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 3 580,24 грн - пеня за прострочення сплати відсотків. 09 вересня 2014 року банком на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені вимоги про погашення заборгованості, проте вони залишаються невиконаними. Враховуючи викладене, зменшивши під час розгляду розмір позовних вимог, ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором в сумі 35 175,01 доларів США та 6 556,47 грн пені, яка складається з: 31 658,41 доларів США - кредитної заборгованості; 3 516,60 доларів США - заборгованості за відсотками; 3 114,66 грн - пені за прострочення сплати кредиту; 3 441,81 грн - пені за прострочення сплати відсотків.

27 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання Кредитного договору недійсним. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначила про те, що 05 лютого 2007 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Договір № 11113646000, згідно з яким вона отримала кредитні кошти на споживчі цілі, а саме для придбання квартири. Кредитний договір містить положення, які відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків сторін на погіршення стану споживача. Так, у Кредитному договорі та інших документах до нього відсутні відомості про надання їй банком детальної інформації про загальну вартість кредиту. Їй не надано: окремого письмового документа з інформацією про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; окремого письмового документа з інформацією про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); окремого письмового документа з інформацією про необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, якими акредитованими особами вона може бути виконана, її вартість; окремого письмового документа з інформацією про податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; окремого письмового документа з інформацією про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Банк умисно, всупереч принципу добросовісності, ввів її в оману, не повідомивши умови договору та форми кредитування, в тому числі її зобов'язання, не надавши повну та достовірну інформацію, яка є істотною для укладення кредитних договорів, як того вимагає чинне законодавство. Внаслідок зазначеного вона погодилася на укладення оспорюваного договору і отримання кредиту в іноземній валюті, не розуміючи у повній мірі реальних наслідків таких дій. Вартість отриманого кредиту з часу укладення Кредитного договору зросла майже у п'ять разів. Так, на дату укладення договору тіло кредиту за офіційним курсом НБУ складало 257 550 грн, а на момент звернення до суду з позовом - 1 076 100 грн. Умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, моральним засадам суспільства та є завідомо несправедливими, оскільки починаючи з березня 2007 року по січень 2014 року вона уже сплатила за оспорюваним договором 51 327,16 доларів США. Тому просила визнати недійсним з моменту укладення Договір № 11113646000 із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

28 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим. На обґрунтування вказаних вимог ОСОБА_2 зазначила про те, що за умовами Договору № 11113646000, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, зобов'язання останньої забезпечується іпотекою квартири, що належить позичальнику на праві власності, та порукою. Згідно з умовами договору поруки від 05 лютого 2007 року вона поручилася перед банком солідарно відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. З лютого 2014 року ОСОБА_1 не здійснювала платежів на погашення заборгованості за кредитом та нарахованих відсотках, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання. Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Всупереч зазначеному згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитом договором при нарахуванні відсотків за користування ним банком застосовувалася відсоткова ставка 24,6 %. 05 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 11113646000 про перенесення строку сплати відсотків, про що її теж не повідомили. Вона не давала згоди на зміну умов кредитного договору в частині підвищення відсоткових ставок і перенесення строку сплати процентів, що впливає на обсяг її відповідальності як поручителя та дає підстави для припинення поруки відповідно до частини першої статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). ПАТ «УкрСиббанк» при укладенні кредитного договору та договору поруки порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема позичальнику та поручителю як споживачам фінансових послуг у галузі споживчого кредитування не було надано у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту. Умови Кредитного договору є несправедливими, оскільки передбачають зміни у витратах, та додаткові нарахування, існує дисбаланс у зарахуванні відсотків та тіла кредиту. Недобросовісним виконанням кредитором своїх обов'язків за договорами відносно неї як поручителя є неповідомлення її протягом більш ніж вісім місяців про припинення ОСОБА_1 погашення заборгованості за кредитом, що автоматично призвело до збільшення кредитного боргу. ОСОБА_2 просила визнати припиненим договір поруки від 05 лютого 2007 року, укладений між нею та ПАТ «УкрСиббанк», і визнати недійсним з моменту укладення договір № 11113646000.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 111113646000 у розмірі 35 175, 01 доларів США та пеню в розмірі 6 556,47 грн з яких: 31 658,41 доларів США - кредитна заборгованість; 3 516,60 доларів США - заборгованість за процентами; 3 114,66 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 3 441,81 грн - пеня за прострочення сплати процентів. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 рівними частками судовий збір на користь ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 3 654 грн. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору відмовлено. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову банку мотивоване тим, що позовні вимоги доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, в солідарному порядку з боржника і поручителя

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд обґрунтував це тим, що боржником не доведено як сам факт обману на стадії укладення Кредитного договору, так і укладення його внаслідок навмисного введення позичальника в оману. Оспорюваний договір укладено сторонами з додержанням вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, а його зміст відповідає вимогам статей 553-559 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, місцевий суд мотивував це тим, що позивачем не доведено факт збільшення обсягу відповідальності поручителя, а тому відсутні передбачені частиною першою статті 559 ЦК України підстави для припинення поруки.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 рокуі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов про визнання припиненим договору поруки від 05 лютого 2007 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до неї.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами неповно встановлені обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, не дано належної оцінки зібраним у справі доказам, не звернуто уваги на те, що в результаті односторонніх дій ПАТ «УкрСиббанк» без повідомлення та згоди поручителя було збільшено обсяг її відповідальності. Позивачем порушено умови договору поруки. Порука припинилася, оскільки додатковою угодою від 05 лютого 2009 року № 1 змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині розміру відсотків за кредитом на 228 доларів США. Окрім того, згідно з висновком судово-економічної експертизи відбулося здорожчання кредиту за рахунок підвищених без її згоди відсотків, нарахованих на прострочену суму, що становить 408 доларів 28 центів США.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 22 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексуУкраїни в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник, і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судами встановлено, що 05 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір № 11113646000, за яким позичальник отримала кредит у сумі 51 тис. доларів США під 12,30 % річних на строк до 04 лютого 2025 року.

В забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за Кредитним договором 05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно з позичальником відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.

05 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою сторони погодили, що погашення нарахованих процентів відбуватиметься з 1 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. Також сторонами було викладено Графік погашення кредиту в новій редакції.

Відповідно до статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови Договору № 11113646000, в результаті чого в неї утворилася заборгованість, яка на 21 листопада 2014 року становила 35 175,01 доларів США, з яких: 31 658,41 доларів США - кредитна заборгованість; 3 516,60 доларів США - заборгованість за відсотками; 3 114,66 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 3 441,81 грн - пеня за прострочення сплати відсотків.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 17 грудня 2015 року № 2347/15-26 реальна відсоткова ставка за договором про надання споживчого кредиту становить 12,3 %. За результатами дослідження матеріалів цивільної справи № 686/25990/14-ц сума боргу ОСОБА_1 перед банком за Договором № 1111364000 з урахуванням своєчасного зарахування коштів відповідно до квитанцій та нарахованими відсотками згідно з умовами Договору на 21 листопада 2014 року розмір становить 35 177,10 доларів США і 8 014,84 грн, в тому числі: 31 658,26 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 2 380,38 доларів США; 2 956,38 доларів США - прострочені відсотки за кредитом; 562,46 доларів США - поточні відсотки за кредитом; 3 724,85 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4 289,99 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК Українипорука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі за № 6-1539цс17.

Судами встановлено, що згідно з пунктами 1.3.3, 1.3.4 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Додатковою угодою № 1 від 05 лютого 2009 року до Кредитного договору сторони погодилися викласти пункт 1.3.4 договору в новій редакції: «Строк сплати процентів: з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти…».

З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що від перенесення строків сплати процентів їх розмір не змінюється, оскільки як до внесення змін у Кредитний договір, так і після цього проценти нараховувалися в останній робочий день поточного місяця, а сплачуватися мали у наступному місяці.

Матеріали справи не містять доказів про зміну ПАТ «УкрСибанк» умов укладеного Кредитного договору, що свідчили б про збільшення відповідальності поручителя.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про задоволення позову банку та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відповідає обставинам справи, які судом встановлені відповідно до вимог процесуального права та узгоджуються з нормами матеріального права.

Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що здорожчання кредиту за рахунок підвищеного відсотка, нарахованого на прострочену суму кредиту, в розмірі 408,26 доларів США є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи. Матеріали справи не містять жодного доказу про прийняте банком рішення щодо підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а помилкове зазначення банком у розрахунку заборгованості підвищеного відсотка, яке суперечить умовам Кредитного договору, про що було зазначено у висновку експерта, не є зміною зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. На виконання зауважень експерта банком було надано розрахунок заборгованості відповідно до умов Кредитного договору.

Доводи про збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладеної додаткової угоди № 1 до Кредитного договору також є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеними обставинами справи, яким судами дана належна правова оцінка.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук

Судді:В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник С. О. Погрібний

О. В. Ступак