ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/1/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - адвокат Горішняков В.І.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (Мельник О.В., Грязнов В.В., Розізнана І.В.) у справі № 918/1/18 Господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" до Публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" про стягнення заборгованості в сумі 7 005 968,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7005968,15 грн за договорами поставки №11 від 02.04.2014, №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 та за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що у Відповідача перед Позивачем за період з 01.02.2014 по 31.10.2017 в процесі взаємовідносин сторін на підставі договорів поставки №11 від 02.04.2014, №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 та за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 в результаті господарських операцій виникла заборгованість, що підтверджується такими первинними документами, як самими договорами, накладними та актом звірки взаємних розрахунків, а тому Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по зазначеним договорам, пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за договорами.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.01.2018 позовну заяву та доданої до неї документи повернуто Позивачу. Ухвала суду мотивована тим, що Позивачем в одній позовній заяві об'єднано вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та доказами, на яких вони ґрунтуються, що є порушенням статті 173 ГПК України. Крім того, як послався суд, Позивач просить стягнути заборгованість, річні, пеню та інфляційні, які виникли з різних договорів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.01.2018 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Рівненської області. Постанова суду мотивована тим, що оскільки на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим Позивачем, тому суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про непов'язаність поданих до позовної заяви доказів із заявленими позовними вимогами. Оскільки необхідність об'єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано Позивачем пов'язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому місцевий господарський суд безпідставно повернув позовну заяву на підставі підпункту 2 пункту 5 статті 174 ГПК України.

Відповідач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано частину 1 статті 173, підпункт 2 пункту 5 статті 174 ГПК України, внаслідок чого суд дійшов висновку про наявність підстав для об'єднання позову; допущено порушення частини 1 статті 86 ГПК України, оскільки судом помилково вказано, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений права надавати оцінку доказам.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін з тих підстав, що апеляційним господарським судом вірно застосовано норми процесуального права, зокрема частину 1 статті 86, частину 1 статті 173, підпункт 2 пункту 5 статті 174 ГПК України.

Відповідач в судове засідання 10.05.2018 представників не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки №11 від 02.04.2014, договором поставки №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року та договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014, наслідком чого є об'єднання в позовній заяві декілька позовних вимог, які виникли з різних підстав, а саме з різних за правовою природою договорів поставки та підряду.

Господарські суди дослідили, що підставою об'єднання позовних вимог є докази, а саме акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2017 та лист №217 від 21.11.2017, якими Позивач обґрунтовує наявність заборгованості Відповідача за договорами поставки №11 від 02.04.2014, №П-15/05/20-1 від 20.05.2015 та договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014. При цьому, вказаним доказам Позивач просить суд надати оцінку з урахуванням боргу, що виник на підставі правовідносин за усіма трьома договорами.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, послався на зміст пункту 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та те, що в одній позовній заяві Позивачем об'єднано вимоги не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються, що є порушенням статті 173 ГПК України.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим Позивачем, а тому суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про непов'язаність поданих до позовної заяви доказів із заявленими позовними вимогами.

Також суд вказав, що необхідність об'єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано Позивачем пов'язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з огляду на що, судом першої інстанції було безпідставно повернуто позовну заяву та додані до неї документи Позивачу на підставі підпункту 2 пункту 5 статті 174 ГПК України.

Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, нормою процесуального права закріплювалося право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об'єднання вимог в позовній заяві, пославшись на те, що в одній позовній заяві об'єднані вимоги непов'язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договорів поставки та підряду на виконання сільськогосподарських робіт, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню, інфляційні та річні. На підтвердження обставин щодо порушення умов договорів та вимог чинного законодавства Позивачем до позовної заяви, окрім договорів, додано акт звірки взаємних розрахунків за послугами, наданими по трьом договорам, з урахуванням накладних, які також додані до матеріалів позову, та лист, і ці всі документи, як зазначає Позивач, одночасно стосуються вказаних трьох договорів.

Таким чином, апеляційний господарський суд вірно зазначив, що оскільки необхідність об'єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано Позивачем пов'язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим в Позивачем обґрунтування позовних вимог, тому висновки суду першої інстанції про непов'язаність поданих до позовної заяви доказів із заявленими позовними вимогами, є передчасними.

При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані Позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані Позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції помилково послався на пункт 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та статтю 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки на час постановлення ухвали статтею 174 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), на відміну від статті 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано частину 1 статті 86, частину 1 статті 173, підпункт 2 пункту 5 статті 174 ГПК України, колегія суддів відхиляє з підстав, зазначених у даній постанові суду.

Водночас, Верховний Суд враховує, що на момент перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в суді касаційному порядку, Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

З урахуванням викладеного, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу Відповідача без задоволення.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 918/1/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.