справа № 2-1009/2009

                                                 РІШЕННЯ

                                            ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

04 грудня 2009 року                                       Верхньодніпровський районний суд

                                                                                   Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

   Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватної виробничо - комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки та зустрічною позовною заявою приватної виробничо - комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” до ОСОБА_1  про стягнення земельного податку,-  

                                                       ВСТАНОВИВ:

      До суду звернулась позивач ОСОБА_1, з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки до відповідача ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” посилаючись на таке: 23.12.2003 року вона уклала з відповідачем ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” договір оренди земельної ділянки, згідно до якого надала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку площею 7.2200 га., ріллі, яка розташована та території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на  строк 4 роки та 11 місяців, починаючи з 13.04.2004 року.

     Відповідно до п. 2.3. договору оренди земельної ділянки відповідач повинен був на підставі Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 сплачувати на її користь орендну плату у вигляді 949 грн., 11 коп., за кожен рік оренди, що складало 1.5% від вартості земельної ділянки, при цьому сплата орендної плати за 2008 рік, має бути сплачена не пізніше 31.11.2008 року

      Згідно до Указу   Президента України від 02.02.02. № 92/2002 “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами № 830/2002 від 13.02.2002 року та № 725 від 19.08.2008 року в 2008 році був встановлений мінімальний розмір плати за оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення у вигляді 3% вартості земельної ділянки.

       Відповідно відповідач повинен був сплатити їй за договором оренди земельної ділянки орендну плату за 2008 рік в розмірі 1898.22 грн. Однак відповідач свого обов”язку не виконав. В зв”язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача орендну плату за 2008 рік в сумі 1898 грн 22 коп., пеню за прострочення сплати орендної плати за 2008 рік в сумі 23.15 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн.,  

        Відповідач ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, про стягнення сплаченого земельного податку посилаючись на те, що згідно з п. 2.3. договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року передбачено, що  обов”язок  по сплаті земельного податку – є обов”язком орендодавця, але сплачується орендарем за рахунок коштів орендодавця.

       Орендодавцем за період дії даного договору з 2004 по 2009  роки було сплачено земельного податку на суму  260 грн 58 коп, яку він просить стягнути з ОСОБА_1

         В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_1,  позовні вимоги за первісним позовом підтримала, позовні вимоги за зустрічним позовом не визнала давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, в запереченнях на зустрічну позовну заяву посилалась на те, що  ПВКФ «Дніпроагротехсервіс»  за її рахунок вже сплачувало вказаний податок, так як орендна плата виплачувалась їй в меншому розмірі.

             Представник відповідача ПВКФ «Дніпроагротехсервіс» в судове засідання не з»явився, подавши заяву про слухання справи в його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечує, Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримує в повному об»ємі.    

    Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді цивільної справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а за зустрічною позовною заявою задоволенню не підлягають за такими підставами.

   23.12.2003 року між позивачкою ОСОБА_1, та відповідачем ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” був укладений  договір оренди земельної ділянки, згідно до якого позивачка ОСОБА_1, надала відповідачу в оренду належну їй земельні ділянку, площею 7.2200 га ріллі, яка розташована та території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на  строк 4 роки та 11 місяців, починаючи з 13.04.2004 року.

     Відповідно до п. 2.3. договору оренди земельної ділянки відповідач повинен був на підставі Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 сплачувати на її користь орендну плату у вигляді 949 грн., 11 коп.,  за кожен рік оренди, що складало 1.5% від вартості земельної ділянки, при цьому сплата орендної плати за 2008 рік, мала бути проведена не пізніше 31.11.2008 року.

      п. 2.3. вищевказаного договору встановлюється також, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: збільшення розмірів ставки земельного податку або її індексації

        Відповідно до ст. 1 Указу Президента України ”Про невідкладні заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток” від 02.02.2002 року зі змінами внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 року був встановлений мінімальний розмір плати за оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення  у вигляді 3 відсотків вартості земельної ділянки.

           ст. 2 вищевказаного Указу Президента України визначається, що Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо забезпечення встановлення сторонами договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), плати за їх оренду в розмірах не менших, ніж визначено ст. 1 цього Указу.

         Таким чином суд вважає, що з часу прийняття змін до ст. 1 Указу Президента України ”Про невідкладні заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток” та п.п. 2.3 Договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003  року, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.09.2008  року повинен бути встановленим в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, а сторони, в тому числі і ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” повинно було вжити заходів щодо внесення змін до умов договору з цього приводу, але цього не зробило.

          Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем складає:

         63274.09 Х 3% = 1898 грн. 22 коп.- розмір орендної плати виходячи з 3% вартості земельної ділянки в рік. Виходячи з даної суми розмір орендної плати в місяць складає 1898.22:12 = 158 грн 19, коп., а розмір орендної плати в день складає 158.19: 30 = 5.27 грн.

         Строк закінчення договору оренди земельної ділянки 16.03.2009 року.

        Таким чином з 01.09.2008 року по 16.03.2009 року розмір орендної плати виходячи з 3% річних повинен складати:  ( 5.27 грн Х 197 дн.) = 1038 грн 19 коп.

            Позивачці ОСОБА_1, за даний час виплачувалась орендна плата з розрахунку 1.5% від вартості земельної ділянки, що за даний період складає суму: (2.64 грн., Х 197 дн) = 520.08 грн                

             Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі з розрахунку 3% вартості земельної ділянки  за період з  01.09.2008 року по 16.03.2009 року складає 1038.19 грн – 520.08 грн= 518.11 грн

               Дана сума на думку суду і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1

        Суд вважає, що п.п 2.2 Договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року, а саме, що умови цього договору зберігають силу на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором встановлені інші правила, ніж передбачені договором, і тому до закінчення строку договору  відповідач повинен був сплачувати позивачеві  орендну плату в розмірі 1.5% від вартості земельної ділянки, в даному випадку застосований бути не може.    Так як п.п. 2.3. цього договору містить положення щодо  регулювання безпосередньо  орендної плати  і передбачає положення, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: збільшення розмірів ставки земельного податку або її індексації, тобто містить конкретизацію, щодо регулювання саме питань орендної плати

           Тому після внесення змін щодо Указу Президента України ”Про невідкладні заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток”, на думку суду розмір орендної плати за вищевказаним договором оренди земельної ділянки  мав би бути переглянутий щодо його збільшення до 3% від вартості земельної ділянки.

              Крім заборгованості по орендній платі  позивач ОСОБА_1І, просить суд стягнути також пеню в розмірі 23.15 грн., за прострочення сплати орендної плати.

    Суд вважає, що дані позовні вимоги також підлягають задоволенню, так як згідно п.п. 2.3 орендної плати розрахунки по орендній платі здійснюються не пізніше 31  листопада кожного року.

              Розділом 5  договору про оренду землі від 23.12.2003 року передбачається, що при  несвоєчасній сплаті орендної плати нараховується пеня згідно ст. 25 розділу 8 Закону україни № 2235-ХП від 03.07.2003 року “Про плату за землю”.

                Не виходячи за межі позовних вимог суд вважає, що дана сума 23.15 грн., підлягає  стягненню з відповідача так як відповідно до копії відомості  видачі орендної плати по ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” грошові кошти на її видачу надійшли 05.03.2009 року, тобто з порушенням визначеного в договорі строку.

     Позивач ОСОБА_1, просить суд також стягнути на її користь на відшкодування спричиненої їй моральної шкоди в сумі 3000 грн. Суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог позивачці потрібно відмовити за такими обставинами.

       Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

         Як встановлено в судовому засідання позич ОСОБА_1, просить  відшкодувати спричинену їй моральну шкоду, пов”язану з неналежним виконанням умов договору оренди землі, щодо несвоєчасної та не в повному розмірі виплати орендної плати посилаючись на те, що вона є особою малозабезпеченою, розраховувала на отримання вчасно орендної плати за землю, але її не виплата призвела до того, що вона зазнала моральних страждань, повинна була змінітини свій уклад життя, звертатись до фахівця в галузі права за роз”ясненнями, відвідувати судові засідання. Проте договором оренди земельної ділянки, укладеним між позивачем та відповідачем 23.12.2003 року не передбачено відповідальності за спричинену моральну шкоду, пов”язану з неналежним виконанням сторонами договірних відносин. Крім того позивач не надала суду доказів, які б свідчили про спричинення їй моральної шкоди. Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди потрібно відмовити.

        В зустрічній позовній заяві  ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” ставить вимогу про стягнення з ОСОБА_1,  суми земельного податку за 2004-2008 роки посилаючись на п. 2.3  укладеного договору оренди землі, ст. 24, 27, 28 Закону України “Про оренду землі”.

             Суд вважає, що в задоволенні даних позовних вимог ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” потрібно відмовити  за такими підставами: п. 2.3. договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року передбачено, що земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін за рахунок орендодавця, якщо орендар є платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендодавець звільняється від оплати податку  на землю

                   Відповідно до ч. 1 ст. 12 п. 20 Закону України “Про плату за землю” № 2271-Ш від 08.02.2001 року на період дії Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок  та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати податку за землю.

                      Згідно договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року, укладеного між ОСОБА_1, та ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” та акту прийому - передачі земельної ділянки в оренду , укладеного між цими ж сторонами позивач ОСОБА_1І, власник земельної ділянки передала її в оренду ПВКФ “Дніпроагротехсервіс”

              Відповідно до поданих суду копій платіжних доручень ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” за 2005-2008 роки вбачається, що ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” сплачувала фіксований сільськогосподарський  податок. Тому згідно з п. 2.3  договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1, та ПВКФ “Днепроагротехсервіс” та ч. 1 ст. 12 п. 20 Закону України “Про плату за землю” ОСОБА_1, звільняється від сплати податку за землю.

                За 2004 рік ПВКФ “Дніпроагротехсервіс” не надано ніяких доказів про сплату земельного податку чи будь-яких інших земельних податків.

                   Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

                    Так як позовні вимоги позивача задоволені частково суд вважає, що з відповідача  на користь позивача підлягають частково стягненню  сплачений позивачем судовий збір та витрати на інформаційно-технічне зебезпечення розгляду справи  на загальну суму 27 грн.

               На основі ст. 21, 22 Закону України “Про оренду землі”  керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

                                               ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Стягнути з приватної виробничо- комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” на користь  ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі  за період з 01.09.2008 року по  16.03.2009 року з розрахунку 3 % вартості орендованої земельної ділянки в сумі 518 грн 11. коп, пеню в сумі 23.15 коп, за прострочення сплати орендної плати за 2008 рік, та 27 грн,, на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

       У задоволенні решти позовних вимог та позовних вимог за зустрічною позовною заявою приватної виробничо-комерційної фірми “Дніпроагротехсервіс” до ОСОБА_1 про  стягнення сплаченого земельного податку - відмовити

          Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

суддя