Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 759/8923/16-ц

провадження № 61-17270св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів:, Кузнєцова В. О., Олійник А. С., ПогрібногоС. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_5,

суб'єкт оскарження - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Гречух Олег Ярославович,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року у складі судді Скляренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Рубан С. М., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві) від 25 травня 2016 року № 30906248 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а також - на незаконні дії державного виконавця Гречуха О. Я.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_5 посилалася на те, що 25 травня 2016 року державним виконавцем ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві Гречухом О. Я. винесено постанову № 30906248 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення експертної оцінки нежилого приміщення № 84 - аптеки площею 95,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вулиця Котельникова, 31, місто Київ, з метою стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2008 року № ML-009/321/2008 у розмірі 412 623,03 доларів США. У вищевказаній постанові не визначені суб'єкти, на яких будуть покладені витрати, пов'язані з оцінкою аптеки. Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі - ТОВ «Українська експертна група») вже проводилася оцінка приміщення аптеки і було складено Звіт про незалежну оцінку майна, згідно з яким вартість приміщення складає 959 822 грн. За цією ціною приміщення було виставлено на прилюдні торги. Листом Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України № 01-09/6823 їй направлено копію протоколу проведення електронних торгів № 5190, згідно з яким спірне приміщення було продано учаснику № 2. Вважає, що продати одне й те саме майно двічі неможливо. 16 червня 2016 року вона отримала від державного виконавця Гречуха О. Я. копію постанови від 25 травня 2016 року № 30906248 про незалежну оцінку нерухомого майна. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо торги не відбулися, державний виконавець зобов'язаний був сам провести уцінку майна, а не призначати повторно оцінювача для складання нового Звіту. Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просила визнати недійсною та скасувати вищезгадану постанову від 25 травня 2016 року № 30906248, а також визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві щодо призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

ПАТ «ОТП Банк» заперечило проти задоволення скарги, посилаючись на те, що ТОВ «Українська експертна група» було проведено оцінку належного ОСОБА_5 нежилого приміщення аптеки, за результатами якої 20 липня 2016 року складено Звіт. Не погоджуючись з результатами оцінки, заявник могла скористатися правом їх оскарження шляхом проведення рецензування, однак цього не зробила. ОСОБА_5 не зазначила жодних норм, які були порушені суб'єктом оціночної діяльності при складанні Звіту та не підтвердила документально, що вартість майна є завищеною. Заявник не є суб'єктом оціночної діяльності та не може достовірно визначити ринкову вартість спірного нежилого приміщення.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що дії державного виконавця стосовно призначення 25 травня 2016 року повторної оцінки майна, яке виставлялося на продаж, є правомірними, оскільки на цей час вже минув шестимісячний строк дії попередньої оцінки майна.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Звіт з незалежної оцінки від 17 лютого 2014 року з визначеною вартістю майна 958 822 грн був дійсний протягом шести місяців і після закінчення цього строку оцінка майна мала проводитися повторно.

У травні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу наухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ (далі - Закон № 1404-VIIІ), оскільки оскаржувані дії державного виконавця були вчинені 25 травня 2016 року, тому до цих правовідносин потрібно було застосовувати Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця (далі - Закон № 606-XIV). Призначаючи оцінку нерухомого майна, яке вже знаходилося на реалізації, та приймаючи 25 травня 2016 року відповідну постанову, державний виконавець діяв не у порядку, визначеному статтею 62 Закону № 606-XIV, оскільки замість того, щоб здійснити уцінку майна (не більше 50 %) та продовжити його реалізацію, він повторно призначив оцінку майна та в подальшому почав його реалізацію спочатку. Оцінка майна була призначена на неконкурентних засадах. Державний виконавець повинен був не укладати договір з ТОВ «Українська експертна група», а ініціювати визначення суб'єкта оціночної діяльності на конкурентних засадах шляхом застосування електронної системи закупівель відповідно до вимог чинного законодавства або звернутися до Фонду державного майна чи його територіальних відділень і надати інформацію про об'єкт оцінки з метою проведення конкурсу. Оцінка, здійснена ТОВ «Українська експертна група», є значно заниженою, у Звіті набір приміщень та їх площа не співпадають з технічним паспортом, фотографії об'єкта оцінки робилися через вікно, оцінка не містить копій документів, які підтверджують право власності, тобто суб'єктом оціночної діяльності не проводився огляд (обстеження) об'єкта оцінки, що вплинуло на визначення ринкової вартості майна. Суди попередніх інстанцій не врахували та безпідставно не застосували до спірних правовідносин статтю 62 Закону № 606-XIV, статтю 19 Конституції України та частину другу статті 387 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал (далі - ЦПК України 2004 року).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 07 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 квітня 2018 року справу № 759/8923/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Встановлено, що у провадженні ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві знаходиться виконавчий лист № 2-1156-1/10, виданий 13 травня 2011 року Святошинським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2008 року № ML-009/321/2008 у розмірі 412 623,03 доларів США, що еквівалентно 3 266 695 грн 20 коп.

На підставі вищевказаного виконавчого документа відкрито виконавче провадження та накладено арешт на рухоме і нерухоме майно боржника ОСОБА_5

Згідно з листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 14 лютого 2012 року № 6115 (И-2012) за ОСОБА_5 зареєстровано на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 та нежилі приміщення № 84 - аптечні, лікувально-діагностичні заклади площею 95,4 кв.м по АДРЕСА_2.

Рішення суду боржником не виконано.

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання виконавчого документа та усунення можливості здійснення відчуження майна боржника, головним державним виконавцем ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві 08 жовтня 2013 року було проведено опис майна боржника відповідно до вимог статей 11, 57 Закону № 606-XIV.

09 жовтня 2013 року головним державним виконавцем ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві Крайчинським С. С. винесено постанову, якою призначено Антонова В. О. експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-1156-1/10, виданого 13 травня 2011 року.

На виконання вищевказаної постанови 17 лютого 2014 року експертом було виготовлено Звіт з незалежної оцінки майна, яким визначено, що ринкова вартість (початкова ціна продажу майна на прилюдних торгах (аукціоні)) становить 959 822 грн.

31 березня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві із заявою про рецензування Звіту з незалежної оцінки майна.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у місті Києві від 02 квітня 2014 року призначено проведення рецензування Звіту з незалежної оцінки нежилого приміщення № 84 оцінювачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕГА» в собі директора Макогона В. В., який 06 травня 2014 року надав рецензію № 1/30906248.

26 серпня 2014 року не відбулися електронні торги по лоту № 648 (нежиле приміщення № 84), оскільки були відсутні зареєстровані покупці, про що системою сформовано протокол № 2155. Тому державним виконавцем відповідно до вимог статті 62 Закону № 606-XIV проведено уцінку майна: 959 822 грн (вартість згідно і Звітом) переоцінено на 20 %, вартість після переоцінки становила 767 857,60 грн.

03 жовтня 2014 року повторно не відбулися електронні торги з реалізації вищевказаного майна за ціною 767 857,60 грн у зв'язку з відмовою від сплати належної грошової суми, про що системою сформовано протокол № 9194.

Оскаржуваною постановою державного виконавця ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві Гречуха О. Я. від 25 травня 2016 року призначено ТОВ «Українська експертна група» в особі Душинського Є. І. експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у вищевказаному виконавчому провадженні. Доручено експерту надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань щодо ринкової вартості спірного нежилого приміщення № 84.

Звітом про оцінку майна, складеним 20 липня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Українська експертна група» в особі генерального директора Душинського Є. І., ринкова вартість об'єкта оцінки - нежилого приміщення № 84 - визначена в сумі 2 047 464 грн.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 25 травня 2016 року, ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаною скаргою.

Частиною першою статті 58 Закону № 606-XIV передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною п'ятою статті 58 Закону № 606-XIV звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Частиною п'ятою статті 62 Закону № 606-XIV передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що постанова державного виконавця ВПВРУ ДВС ГТУЮ у місті Києві Гречуха О. Я. від 25 травня 2016 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «Українська експертна група» в особі Душинського Є. І. є правомірною та відповідає вимогам частини п'ятої статті 58 Закону № 606-XIV, оскільки Звіт незалежної оцінки майна від 17 лютого 2014 року з визначеною вартістю 958 822 грн був дійсним протягом шести місяців, тому після закінчення цього строку оцінка майна повинна проводитися повторно.

Суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60, 212-215, 303, 304, 315 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Помилкове застосування місцевим судом частини шостої статті 57 Закону № 1404-VIIІ у редакції від 02 червня 2016 року не вплинуло на правильністьвирішення справи.

Як частиною шостою статті 57 Закону № 1404-VIIІ, так і частиною п'ятою статті 58 Закону № 606-XIV передбачено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чиннимпротягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до положень статті 62 Закону № 606-XIV державний виконавець повинен був здійснити повторну уцінку майна (не більше 50 %) та продовжити його реалізацію, а не повторно призначати оцінку майна і в подальшому розпочинати його реалізацію спочатку, є безпідставними, оскільки вони суперечать вимогам частини п'ятої статті 58 Закону № 606-XIV.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, чинного на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця (далі - Порядок), якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Наведене положення Порядку суперечить частині п'ятій статті 58 Закону № 606-XIV, а тому, виходячи з ієрархії нормативно-правових актів України, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Закону, а не підзаконного акта (Порядку), які йому не відповідають.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що станом на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця спірне майно було передано на реалізацію шляхом внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Згаданий Порядок набрав чинності 29 грудня 2015 року, тобто після закінчення строку дійсності Звіту з незалежної оцінки майна від 17 лютого 2014 року. Тому відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства державний виконавець зобов'язаний був призначити повторну оцінку спірного майна.

Разом з тим, відповідно до частини шостої 62 Закону № 606-XIV у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 62 Закону № 606-XIV у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на час прийняття державним виконавцем постанови від 25 травня 2016 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні Звіт з незалежної оцінки майна від 17 лютого 2014 року втратив свою чинність. Тому державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому законом. Постанова державного виконавця про призначення повторної оцінки нерухомого майна є обґрунтованою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про бажання стягувача залишити за собою нереалізоване майно.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що оцінка нерухомого, здійснена ТОВ «Українська експертна група», є значно заниженою, а суб'єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об'єкта оцінки, що вплинуло на визначення ринкової вартості майна, з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці

на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм права, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

З огляду на викладене, фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна.

Встановлено, що оцінка майна була виконана ТОВ «Українська експертна група» у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України № 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», Міжнародних стандартів оцінки.

Разом з тим суб'єктом оціночної діяльності було проведено огляд об'єкта нерухомості та долучено до матеріалів звіту фотографії об'єкта оцінки.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук

Судді:В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

О. В. Ступак