Справа № 22ц – 1589/09 Головуючий у 1інстанції Івасюта Л.В.
Категорія – 6 Доповідач – Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області
в складі: головуючого - судді Лончука В.Г.
суддів Киці С.І., Антонюк К.І.
при секретарі Самуленко В.С.
за участю прокурора Ткачука С.Я.
відповідача ОСОБА_2
третьої особи, відповідача по зустрічному позові ОСОБА_3
представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради до ОСОБА_2, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про знесення самочинного будівництва та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради, ОСОБА_3 про встановлення права власності на самочинно зведений сарай за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2009 року задоволено позов прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради до ОСОБА_2, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про знесення самочинного будівництва.
Зобов’язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудований сарай (В-1), що розташований за АДРЕСА_1
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Луцької міської ради, ОСОБА_3 про встановлення права власності на самочинно зведений сарай відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення. Вважає його незаконним і необгрунтованим, оскільки суд при вирішенні справи зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Просить рішення за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради до ОСОБА_2, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про знесення самочинного будівництва скасувати. Прийняти нове рішення, яким визнати за нею право власності на реконструйований сарай та зобов’язати комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію права власності на сарай.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 самочинно без належного дозволу, належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил збудувала сарай по вул. Галшки Гулевичівни, 4/1 в м.Луцьку.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Згідно з ч.7 цієї статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 самовільно проводила будівництво сараю по АДРЕСА_1, без дозволу інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт, без погодженої проектної документації на належній їй земельній ділянці. Інспекцією державного будівельного контролю неодноразово складалися на ОСОБА_2 протоколи про порушення у сфері містобудування, вона була притягнута до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво відповідно до постанов від 18.09.07р., 04.10.2007 року, виносився припис 11.09.2007р. про припинення виконання будівельних робіт. Відповідно до висновку спеціаліста №О-428 будівельно-технічного дослідження від 12 січня 2009 року, проведеного експертом Волинської торгово-промислової палати споруда господарського призначення збудована з порушенням вимог санітарних і протипожежних норм в частині недотримання мінімальної відстані між спорудою господарського призначення та житловим будинком в м.Луцьку по АДРЕСА_1 Крім того, спорудження даного сараю створює перешкоди у користуванні житловим будинком ОСОБА_3, розташованого в АДРЕСА_1 а саме обмежується доступ світла до частини будинку.
Посилання апелянта на те, що нею проведена реконструкція сараю на фундаменті, що існував раніше, без збільшення площі не заслуговують на увагу, оскільки встановлено і це підтверджується належними доказами, що на час придбання ОСОБА_2 частини будинку спірного сараю не існувало, він був знесений попередніми власниками і відповідач ОСОБА_2 здійснила не реконструкцію, а самочинне будівництво. Відповідач відповідно до ст. 60 ЦПК України не довела, що нею не було порушено будівельних норм і стандартів, від проведення судової експертизи по даному питанню відмовилась, а висновок МП «Локко» не підтверджує беззаперечно відповідність будови державним будівельним, санітарним і пожежним нормам та не подала суду відповідні дозволи на проведення будівельних робіт, проектно-кошторисну документацію на будівництво сараю.
Враховуючи наведе, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність проведення самочинного будівництва, відсутність підстав для визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на самочинно збудований сарай і знесення його за власний рахунок.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - // - підпис
Судді - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду С.І.Киця