Ухвала

14 травня 2018 року

м. Київ

справа № 757/2853/17

провадження № 61-18836ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом і просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України суму завданої шкоди Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області в розмірі 143 485,69 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з держави Україна шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку з Державного бюджету України через Державну казначейської службу України на користь ОСОБА_1 143 485,69 грн на відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області.

26 березня 2018 року Державна казначейська служба подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762 грн.

Ціна позову у даній справі становить 143 485,69 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200 грн).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу притаманним їм властивостям, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення цих справ до відповідної категорії.

Судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційна скарга та додані до неї матеріали не вказують на те, що це судове рішення підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Помилкове зазначення у постанові Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук