КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-27119/08 Головуючий у 1-й інстанції: Головченко М.М.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" жовтня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бараненка І.І. та Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації на постанову Ічнянського районного суду від 11 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації про стягнення разової щорічної грошової допомоги інваліду війни до 5 травня, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації про стягнення невиплаченої грошової допомоги до 05 травня.
Зазначала, що як учаснику війни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року їй належало здійснити виплату разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Посилаючись на те, що виплати не співвідносяться із установленою мінімальною пенсією за віком, просила стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 роки у розмірі 3318 грн. та виплачувати її в зазначених розмірах у подальшому.
Постановою Ічнянського районного суду від 11 квітня 2008 року позов задоволено частково. З УПСЗН стягнуто відповідну недоплачену допомогу за 2005-2007 роки у розмірі 3148,18 грн.
Вважаючи, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема зазначали, що Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки по-іншому регулюють спірні відносини та є пріоритетними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, є учасником війни що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1. Також встановлено, що до 05 травня позивачу виплачувалась разова грошова допомога у 2005 році – 50 грн., у 2006 році – 50 грн., 2007 році – 55 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону).
За змістом частини п’ятої статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов’язаних із введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 ( стаття доповнена Законом України від 19 червня 2003 року № 968-4, який набув чинності 12 липня 2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Ці статті визначали розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни на відповідний рік.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до відносин, які виникли до його проголошення, а виплата вказаної допомоги за 2007 рік здійснена до 05 травня 2007 року, що підтверджується УПСЗН та ніким не заперечується. Отже виплата цієї допомоги у відповідному році була проведена до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України, тобто після завершення виплат за відповідний рік, а оскаржувані дії, за таких обставин, узгоджувались із повноваженнями відповідача та вчинені у спосіб, що передбачений законами України.
Закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних відносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 05 травня ветеранам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
За наявністю декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених норм Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки» фактично замінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення відповідних Законів України «Про Державний бюджет України».
Оскільки положення законів про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки неконституційними не визнавались, підлягали застосуванню і не могли оцінюватись судами загальної юрисдикції на відповідність Конституції України, то висновки суду першої інстанції про незаконність виплат грошової допомоги у здійснених розмірах позивачу, спростовуються.
За таких обставин доводи Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення є переконливими, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації - задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду від 11 квітня 2008 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.