АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 619/4415/13-ц Головуючий суддя І інстанції Болибок Є.А.

Провадження № 22-ц/790/387/18 Суддя доповідач Кісь П.В.

Категорія: земельні правовідносини

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Бурлака І.В.

- Яцина В.Б.

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з часток на земельну ділянку - за ОСОБА_4 12/25 частин, та за ОСОБА_3 13/25 частин і частки на земельну ділянку зазначені в технічному паспорті на домоволодіння від 14.09.2009 року у відповідності до ідеальних часток домоволодіння, виділивши йому в користування:

земельну ділянку на якій розташований житловий будинок літ. «Б-1», веранда літ. «б», ґанок літ. «б1», літня кухня літ. «Б», сарай «В», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Л», погріб літ. «б2», колонка літ. «К1», огорожа - №1, 2, що належить йому на праві приватної власності, тобто по першому варіанту визначення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння будівельно-технічної експертизи №2043/3899 від 15.04.2015 року

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності належить 1/4 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 Відповідачу на праві приватної власності належить 3/4 частини вказаного домоволодіння. Право власності на будинковолодіння виникло у них на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 5 березня 2010 року та зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» 16 квітня 2010 року.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить рішення скасувати ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 вказував, що дана справа вже була предметом розгляду Дергачівського районного суду Харківської області та апеляційного суду Харківської області і рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2016 року були задоволені його позовні вимоги та визначений порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_4

Дане рішення не порушувало ніяким чином ні його права, ні права відповідачки ОСОБА_4, відносно порядку користування вказаною земельною ділянкою.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2016 року ґрунтується на висновку судової будівельно-технічної експертизи від №2043/3899 від 15.04.2015 року.

Крім того, рішенням виконкому Пересічанської селищної ради за №105 від червня 2010 року зазначено: «Частині домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, яке рішенням суду визнано за гр. ОСОБА_4, присвоїти наступну адресу: АДРЕСА_1. Частині домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 яке рішенням суду визнано за гр. ОСОБА_3 присвоїти наступну адресу: АДРЕСА_1

Відповідно до вище визначених рішень будинковолодіння АДРЕСА_1 у складі якого було два житлових будинки, розділено на самостійних власників з присвоєнням окремої адреси та визначеними конфігураціями земельних ділянок. »

Таким чином, виконком Пересічанської селищної ради визначив порядок користування земельною ділянкою по фактичному користуванню між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що і покладено в основу висновку експерта. Крім того, в ухвалі судової колегії судову колегію судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2016 року прямо вказано, що «посилання ОСОБА_4 в своїй скарзі на те, що ОСОБА_5, після якої вона успадкувала 12/25 частин домоволодіння, мала право на користування 1/2 частиною земельної ділянки, на висновки суду - не впливає.»

ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що судом ухвалено вірне рішення відповідно до матеріалів справ, а апеляційна скарга доводів суду не спростовує.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі, щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Співвласники, незалежно від розміру часток, при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

За змістом статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Разом із тим відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За приписами статті 87 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Статтею 364 ЦК України установлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 успадкували по 13/25 та 12/25 частин будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1

Згідно з рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 5 березня 2010 року у справі № 2-1125/2010 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності на самочинне переобладнання та на самочинне будівництво, перерозподіл часток співвласників у зв'язку з самочинним будівництвом, за ОСОБА_4 визнано право власності на самочинно проведене переобладнання у житловому будинку літ. «А-1», а за ОСОБА_3 - на самочинно проведене переобладнання в житловому будинку літ. «Б-1» та визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 що в натурі складає: житловий будинок літ. «А-1», прибудову літ. «А1-1», прибудову літ. «а-4», тамбур літ. «а2», тамбур літ. «а3», вбиральню літ. «М», літній душ літ. «Н», альтанку літ. «О», сарай літ. «Ж», погріб літ. «И», колонку літ. «К», огорожу № 4, 3, а за ОСОБА_3 - право власності на 1/4 частини вказаного будинковолодіння, що в натурі складає: житловий будинок літ. «Б-1», веранду літ. «б», ганок літ. «61», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Д», літній душ літ. «Л», погріб літ. «62», колонку літ. «К1», огорожу № 1,2 (а. с. 157-158).

Право власності на зазначені частки у будинковолодінні зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» 16 квітня 2010 року за реєстраційним номером 28835304 (том 1 а. с. 159).

Відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2010 року у справі № 2-1501/2010 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, та визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, та визнання права власності, задоволено позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_3

Припинено спільну часткову власність на будинковолодіння АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 в цілому право власності на житловий будинок літ. «А-1», прибудову літ. «А'-І», прибудову літ. «а4», тамбур літ. «а2», тамбур літ. «а3», літню кухню літ. «Е», вбиральню літ. «М», літній душ літ. «Н», альтанку літ. «О», сарай літ. «Ж», погріб літ. «И», колонку літ. «К», огорожу № 4, 3, що розташовані на земельній ділянці площею 1 500 кв. м по АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_3 в цілому право власності на житловий будинок літ. «Б-1», веранду літ. «б», ґанок літ. «б1», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Д», літній душ літ. «Л», погріб літ. «б2», колонку літ. «К1», огорожі № 1, 2, що розташовані на земельній ділянці площею 1 500 кв. м по АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 160-161).

Відповідно до п.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне положення міститься і в п.3 ст.61 ЦПК України, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції.

Рішенням виконавчого комітету Пересічанської селищної ради від 22 червня 2010 року № 105 частині будинковолодіння АДРЕСА_1, яка за рішенням суду визнана за ОСОБА_4, присвоєно таку адресу: АДРЕСА_1; частині вказаного будинковолодіння, яка за рішенням суду визнана за ОСОБА_3, присвоєно таку адресу: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 167).

Між сторонами виник спір з приводу користування земельною ділянкою закріпленою за будинковолодінням.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що не можна приймати у якості належного доказу висновок судової будівельно-технічної експертизи №2043/3899 від 15.04.2015 року, оскільки зазначений висновок містить варіанти визначення порядку користування спірною земельною ділянкою з площею 2788 кв.м., в той час як згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28.04.2010 року площа спірної земельної ділянки становить 3000 кв.м., а інших належних доказів вирішення цього питання сторони не надали, проводити повторно судову будівельну експертизу не побажали.

Посилання апелянта на те, що дана справа вже була предметом розгляду Дергачівського районного суду Харківської області і рішенням від 10.03.2016 року було визначено порядок користування земельною ділянкою, який ґрунтувався на висновку судової будівельно-технічної експертизи від №2043/3899 від 15.04.2015 року є помилковим, оскільки рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2016 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 15.06.2016 року були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017 року, а тому не можуть прийматись до уваги при розгляді справи.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017 року, було зазначено, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2010 року було встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок ОСОБА_4, і земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок ОСОБА_3, мають площу по 1 500 кв. м кожна. Тобто загальна площа земельної ділянки складає 3000 кв. м., а рішеннями, які скасовані і ухвалювались на підставі судової будівельно-технічної експертизи від №2043/3899 від 15.04.2015 року, встановлювався порядок користування земельної ділянкою саме та виділялись земельні ділянки - ОСОБА_4, яка є власником 3/4 частини будинковолодіння, - лише 1 329 кв. м земельної ділянки, тоді як ОСОБА_3, який є власником 1/4 частини будинковолодіння, - 1 441 кв. м.

Оскільки для визначення порядку користування спірною земельною ділянкою існує потреба у застосуванні спеціальних знань у відповідній галузі, а сторони не побажали ініціювати її проведення, суд позбавлений можливості вирішити справу на підставі лише тих доказів, які надані позивачем.

Сторони, і позивач зокрема, будучи достеменно обізнаними з ускладенням при зясуванні обставин справи, для вирішення яких необхідні спеціальні знання, з клопотанням про призначення повторної експертизи ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не звертались, а тому суд постановив законне і обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки суд першої інстанції постановивив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України (в редакції закону №2147- V 111 від 03.10.2017 р.), апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Івановичазалишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 травня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина