ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Справа № 917/2094/17

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, 39600

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 р. про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 р., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго",

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники учасників справи:

          від позивача: відсутні

          від відповідача: ОСОБА_2 дов. №10-75/1863 від 08.02.2018 року

Обставини справи: 13.12.2017 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Теплоенерго" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 р. про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 р., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго".

14.12.2017 року ухвалою господарського суду Полтавської області було порушено провадження у справі № 917/2094/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2018 року.

22.01.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (арк. с. 40-43), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що затвердженні рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017р. тарифи на транспортування теплової енергії не розповсюджуються на відповідача. Розмір плати за транспортування теплової енергії входить до складу тарифу на транспортування затвердженого відповідачу з боку НКРЕКП.

22.02.2018 року в судовому засіданні представник позивача подав додаткові пояснення, які згідно його клопотання ( арк. с. 137-140) просив вважати відповіддю на відзив.

16.03.2018 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про закриття підготовчого провадження та призначання справи до розгляду по суті (арк. с. 148-150).

Суд ухвалою від 20.03.3018 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.04.2018 року (арк. с. 154).

В судовому засіданні 12.04.2018 року суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.05.2018 року, про що сторони були повідомлені під розписку (арк. с. 156).

Позивач в судове засідання 10.05.2018 року не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином.

В попередньому судовому засіданні (12.04.2018 року) позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 10.05.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено дату підписання повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

18.08.2016 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (позивач, компанія) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідач, постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей (арк. с. 10-15).

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору на транспортування теплової енергії п. 2.2 договору сторони узгодили в наступній редакції:

« 2.2. Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається на основі визначених в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього Договору) (далі - Акт) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.

Вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника, за період 01.06.2016 р. по 30.06.2016 року визначається за ціною 26,54 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).

З 01.07.2016 р. вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 28, 71 гри. за 1 Гкал. (без ПДВ).

У разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.»

25.01.2017 року між сторонами укладена додаткова угода №1 (арк. с. 16) про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 року №1738 відповідно до умов якої сторони погодили:

Пункт 2.2 договору доповнити абзацом четвертий:

«З 01.01.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 29,48 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ)» У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим.

Рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчука» затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал., що вводиться в дію з 01.11.2017 р. (арк. с. 17-18).

18.10.2017 р. позивачем для погодження було направлено на адресу відповідача додаткову угоду №2 (арк. с. 19) про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016року №1738, а саме абзац четвертий пункту 2.2 викласти в наступній редакції:

«З 01.11.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ».

Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей та була направлена на адресу позивача. Дана додаткова угода з протоколом розбіжностей була отримана позивачем 21.11.2017 р. (арк. с. 19-21).

Як вказує позивач, розглянувши підписаний з боку відповідача протокол розбіжностей до додаткової угоди позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов в редакції відповідача, а саме:

1) в абзаці другому преамбули Додаткової угоди, після слів Заступника Голови Правління ОСОБА_3 виключити частину тексту, а саме: «... яка діє на підставі Довіреності від 24.10.16 №10-73/12411...»;

2) банківські реквізити Постачальника викласти в редакції Постачальника.

Та не погодився з протоколом розбіжностей відповідача в частині внесення змін в абзац 4 та абзац 5 пункту 2.2 договору.

Отже, між сторонами виникли розбіжності щодо абзац 4 та абзац 5 пункту 2.2 договору.

За твердженням позивача, абзац четвертий пункту 2.2 має бути викладений в наступній редакції «З 01.11.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ».

Відповідач, в свою чергу, не погодившись з такою редакцією, запропонував викласти абзац четвертий пункту 2.2 договору в іншій редакції: «До затвердження Постачальнику нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 29,48 грн. за 1 Гкал без ПДВ».

Щодо абзацу 5 пункту 2.2 договору відповідач пропонує викласти його в редакції, згідно з якою новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин сторін не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору, а позивач просить абзац 5 пункту 2.2 договору залишити без змін.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 р. про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 р., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" та викласти:

- абз.4 п. 2.2 договору у наступній редакції: «З 01.11.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн. за 1Гкал з ПДВ»

- абз. 5 п. 2.2 договору залишити без змін.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Одним зі способів захисту прав та законних інтересів є зміна правовідношення (п.6 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Такий спосіб захисту цивільних прав може бути пов'язаний з необхідністю змінити існуюче правовідношення.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору на транспортування теплової енергії.

Відносити у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Отже, державному регулювання підлягають ціни окремо на виробництво, окремо на транспортування та окремо на постачання теплової енергії.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. ст. 189, 191 ГК України та ст. ст. 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Отже, згідно із положеннями зазначених норм, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.

Згідно з положенням ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчука» затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал., що вводиться в дію з 01.11.2017 р. (арк. с. 17-18).

Оскільки рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради затверджено відповідний тариф на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП «Теплоенерго», а саме через ці мережі відбувається відповідачем транспортування теплової енергії для постачання своїм споживачам, то ці тарифи, які введені в дію з 01 листопада 2017 року, є обов'язковими для сторін та мають застосовуватись.

Таким чином, вимоги позивача про викладення абз.4 п. 2.2 договору у редакції запропонованої позивачем та вимоги про залишення без змін абз. 5 п. 2.2 договору є правомірними, ґрунтуються на приписах законодавства та обґрунтованими.

Доводи відповідача у відзиві про те, що затвердженні рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017р. тарифи на транспортування теплової енергії на нього не розповсюджуються судом до уваги не приймаються.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.03.2017 року №1959-VIII було внесено зміни до Закону України "Про теплопостачання", зокрема, до ст. ст. 13,20 Закону.

Зі внесенням даних змін до органів місцевого самоврядування перейшло право затверджувати тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів та виробництво теплової енергії.

Отже, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області своїм рішенням №1093 від 10.10.2017 р. правомірно встановив тарифи на транспортування теплової енергії розподільчими тепловими мережами, які знаходяться на балансі КП «Теплоенерго».

Твердження відповідача про те, що розмір плати за транспортування теплової енергії входить до складу тарифу на транспортування затвердженого відповідачу з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) спростовується наданими позивачем відомостями про структуру тарифу на теплову енергію ПАТ "Полтаваобленерго", які є додатками до постанов НКРЕКП (арк. с. 141-142), де в графах "транспортування теплової енергії тепловими мережами інших підприємств" проставлено відомості "0".

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на наявність правових підстав для їх задоволення.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Врегулювати розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 р. про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 р., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" та викласти:

- абз.4 п. 2.2 договору у наступній редакції: «З 01.11.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн. за 1Гкал з ПДВ»

- абз. 5 п. 2.2 договору залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Полтаваобленерго" ( вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022 , ідентифікаційний код 00131819 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" ( вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, 39600, ідентифікаційний код 31700972) 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.05.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Тимощенко