ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/149/18

07 травня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюки Н.В.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Лахута І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовною заявою до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі - відповідач), Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області про:

- визнання незаконним та скасування рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 29.08.2017 № 77 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб стосовно ОСОБА_2,

- визнання протиправною бездіяльності Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 29.08.2017 та зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2, виплатити виниклу заборгованість за період, починаючи з 29.08.2017,

- визнання протиправною бездіяльності Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області щодо невиплати щомісячної страхової виплати у разі часткової чи повної втрати працездатності ОСОБА_2 з 29.08.2017 та зобов'язання Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_2, виплатити виниклу заборгованість за період, починаючи з 29.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2014 р. відповідачем Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради позивача було взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про що була видана довідка від 02.12.2014 р. № 6117000460. В подальшому, рішенням відповідача-1 за № 77 від 29.08.2017 р. скасовано дію довідки від 02.12.2014 р. № 6117000460 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з підстав тривалої відсутності (понад 60 днів) особи за місцем проживання.

На підставі рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради № 77 від 29.08.2017 р. Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області прийнято рішення № 31 від 22.09.2017 р., яким з 29.08.2017 р. позивачу призупинено виплату пенсії на 6 місяців. Також Тернопільським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Тернопільській області на підставі рішення №28 від 01.09.2017 р. комісії з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціальної політики Тернопільської міської ради позивачу припинено щомісячну страхову виплату з 29.08.2017 р.

ОСОБА_2 вважає рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 29.08.2017 № 77 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», так як позивач залишив місце свого проживання у м. Тернополі у зв'язку з поїздкою до Республіки Польща у гості до доньки, а тому така його відсутність за місцем проживання більше 60 днів не дає підстав вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця проживання - до м. Кіровськ Луганської області.

У строк, встановлений судом, відповідачами подано відзиви на позовну заяву.

Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у відзиві від 02.03.2018 р. повідомило про поновлення пенсійних виплат.

Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради 06.03.2018 р. подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому позовних вимог не визнає та зазначає, що 02.12.2014 р. позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 02.12.2014 р. № 6117000460. В подальшому, 06.04.2017 р. під час проведення соціальним інспектором перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи, не було підтверджено факт проживання позивача за адресою АДРЕСА_1. Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради отримано інформацію з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14.08.2017 р. №0.64-25900/0/15-17 про те, що позивач здійснював перетин кордону України та був відсутній за місцем проживання більше 60 днів. Керуючись ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради прийнято рішення від 29.08.2017 р. №77 про скасування дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 02.12.2014 р. № 6117000460 та внесення про це відомостей в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Свої дії відповідач вважає законними, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву від 03.03.2018 р. Тернопільське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області позовні вимоги не визнали. Крім того, у відзиві відповідач просив про заміну первісного відповідача Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області належним відповідачем - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області, оскільки Тернопільське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області є відокремленим підрозділом юридичної особи Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області та не може бути відповідачем в розумінні ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області від 26.03.2018 р., у якому вказано, що страхові виплати позивачу були призначені кіровським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області довічно. З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на практику Європейського суду з прав людини (рішення «Пічкур проти України») представник позивача вказує на те, що ОСОБА_2 не може бути позбавлений права на пенсію та інші соціальні виплати як громадянин України, незалежно від місця його проживання.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 15.03.2018 р. о 10:30 год.

До початку розгляду справи по суті 14.03.2018 р. представником позивача подано до суду заяву про часткову відмову від адміністративного позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 29.08.2017 року та зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2, виплатити виниклу заборгованість за період, починаючи з 29.08.2017 року (а.с.90-91).

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 15.03.2018 р. о 10:30 год., проведено заміну первісного відповідача Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області належним відповідачем - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 29.08.2017 року та зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2, виплатити виниклу заборгованість за період, починаючи з 29.08.2017 року, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 02.04.2018 р. о 14:30 год.

В подальшому, представником позивача 02.04.2018 р. подано до суду заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області (а.с.181).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 р. позов ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог визнання протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо невиплати щомісячної страхової виплати у разі часткової чи повної втрати працездатності ОСОБА_2 з 29.08.2017 року та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_2, виплатити виниклу заборгованість за період, починаючи з 29.08.2017 року залишено без розгляду. У зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2018 р. о 12:10 год.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві, та пояснили наступне. ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради, про що йому видана довідка від 02.12.2014 р. № 6117000460. Позивач не заперечує своєї відсутності за місцем проживання у АДРЕСА_1 більше 60 днів, проте вказує, що залишив місце свого проживання у м. Тернополі у зв'язку з поїздкою до Республіки Польща у гості до доньки, а тому така його відсутність за місцем проживання більше 60 днів не дає підстав вважати, що він як внутрішньо переміщена особа повернувся до покинутого місця проживання - до м. Кіровськ Луганської області. З огляду на наведене вважає, що рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 29.08.2017 № 77 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб стосовно ОСОБА_2, прийняте з посиланням на норми ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», є незаконним, оскільки вказана стаття передбачає виключний перелік підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а рішення про скасування дії довідки відповідно до п. 3 ч.1 цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Перебування ж позивача у Республіці Польща не може вважатися поверненням ОСОБА_2 до покинутого місця постійного проживання - до м. Кіровськ Луганської області.

Позивач та представник позивача просили позов задовольнити. Додатково просили не розглядати заяви про звернення постанови суду до негайного виконання та заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду у зв'язку з залишенням без розгляду позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області та Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов. Зазначила, що рішення від 29.08.2017 р. №77 про скасування дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 02.12.2014 р. №6117000460 та внесення про це відомостей в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб було прийнято у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за результатами перевірки фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи, та з врахуванням інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14.08.2017 р. №0.64-25900/0/15-17 про те, що позивач здійснював перетин кордону України та був відсутній за місцем проживання більше 60 днів. Вважає таке рішення законним та просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с.10).

ОСОБА_2 є пенсіонером по віку, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4, та ветераном праці, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5 (а.с.12).

У грудні 2014 року ОСОБА_2 переїхав проживати до міста Тернополя у зв'язку з тим, що м. Кіровськ Луганської області є територією, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Фактичне місце проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1.

Як наслідок, Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про що видано довідку від 02.12.2014 р. №6117000460 (а.с.13, 72).

В подальшому, з метою фізичної ідентифікації внутрішньо переміщених осіб, працівниками Управління соціальної політики Тернопільської міської ради проведено обстеження матеріально-побутових умов позивача, результати якого оформлено актом №426 від 06.04.2017 р. обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, у якому встановлено, що позивач відсутній за адресою проживання АДРЕСА_1 у зв'язку з виїздом за межі України (а.с.73). З метою перевірки фактичного місця проживання/перебування осіб, в тому числі ОСОБА_2, Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради було 13.04.2017 р. зроблено запит за № 1863/13.1 до Державної прикордонної служби України по надання інформації щодо виїзду на тимчасово-окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють своїх повноважень (а.с.74). Листом на №1863/13.1 від 13.04.2017 р. Головним центром обробки спеціальної інформації повідомлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, двічі 03.06.2017 р. та 29.05.2017 р. перетинав державний кордон України через пункт пропуску «Мостиська» (а.с.76).

На підставі отриманої інформації, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_2 за його фактичним місцем проживання більше 60 днів, Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради було внесено подання від 28.08.2017 р. №4236/13.1 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та припинення усіх видів соціальних виплат (а.с.77).

Рішенням №77 від 29.08.2018 р. про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.12.2014 р. №6117000460, яка була видана ОСОБА_2 Підставною для скасування дії довідки відповідач вказав тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання згідно з п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», лист №0.64-25900/0/15-17 від 14.08.2017 р. Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України та інформацію відділу соціальних інспекторів (а.с.16).

Рішенням Комісії з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №28 від 01.09.2017 р. «Про призначення (відновлення), відмову у призначенні (відновленні) та припинення соціальних виплат» ОСОБА_2 припинено соціальні виплати, а саме: виплату пенсії та щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності (а.с.22, 120-121).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься запрошення, видане в м. Ополє 28.11.2014р., яким ОСОБА_7, яка проживає у АДРЕСА_3, запрошує свого батька ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1 з метою багаторазового відвідування на максимально можливий термін (а.с.87) а також довідка Центру соціальної допомоги в Глогувку від 08.11.2016 р. OPS.438.14.2016, якою Центр соціальної допомоги у Глогувку підтверджує, що ОСОБА_2 не отримує допомоги в даному центрі (а.с.88).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 цього Закону).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12цього Закону (абз.1 ч.1 ст.4 Закону № 1706-VII). Як вказано у ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Нормами ч.1 ст.12 Закону № 1706-VII надано перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Також, ч.1 ст.12 Закону № 1706-VII передбачено, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання лише при умові, якщо така інформація дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Тобто, отримання структурним підрозділом з питань соціального захисту населення лише самої інформації про те, що внутрішньо переміщена особа була відсутня понад 60 днів за місцем проживання не може слугувати підставою для автоматичного прийняття рішення про скасування дії довідки, якщо при цьому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби на №1863/13.1 від 13.04.2017 р., позивач неодноразово перетинав кордон через пункт пропуску Мостиська (Львівська область), відтак у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 повернувся до покинутого місця постійного проживання (с.м.т. Донецьке, м. Кіровськ, Луганської області), оскільки Республіка Польща не є покинутим місцем постійного проживання позивача.

Таким чином суд, дійшов висновку, що оскаржуване рішення є не обґрунтованим, тобто було винесено без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, нерозсудливо, не відповідає вимогам ч. 2. ст. 2 КАС України, що є підставою для його скасування.

При прийнятті рішення у даній справі суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. У п. 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

Виходячи зі змісту вищевказаного рішення ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що відповідач, як орган влади з питань соціального захисту населення несе відповідальність за забезпечення захисту прав позивача, який є громадянином України, який вимушено покинув тимчасово окуповану територію, на отримання ним належного соціального захисту, який йому гарантований Конституцією України та Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», і тому відповідач не мав підстав для винесення необґрунтованого рішення, яке потягло за собою безпідставне припинення соціальних виплат.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками судового розгляду, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів обставин, які б свідчили, що оскаржуване рішення було прийняте відповідно до вимог чинного законодавства та з дотриманням принципу обґрунтованості, пропорційності та розсудливості.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 29.08.2017 року № 77 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо преміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб стосовно ОСОБА_2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (адреса: м. Тернопіль, вул. Лисинка, 8, код ЄДРПОУ 03195636) в користь ОСОБА_2 (місце проживання: 46008, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2) з судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, сплачений на підставі квитанції № 0.0.957884240.1 від 07.02.2018 року на суму 2114,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 травня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.